У ЗОРЯНУ НІЧ…
Тепла ніч та сяють зорі.
Шелестить у травах вітер.
Раптом як у полі коні
Заіржуть на пасовищі!
Та духмяну конюшину
Перемнуть нестримним скоком
Та й умчаться в різні боки
Коні в полі від луни,
Лине що з того іржання…
Але всіх …усіх! зберемо
До одного струнконогих
Та щасливі біля огнища замрем.
Замилуємось на іскри,
Що злітають вгору бистрі
Та згасають наче зорі
Поза обрієм у мрії…
Але впевнений…я знаю! —
Те, що обрію немає.
Є лише ці коні, поле,
Вітер, полум”я…та я,
Та — звичайно ж! — бульба цяя,
Що печеться,
Що лежить в жаринах жовтих,
В сітці присок золотій.
Острів мій повільно суне
Крізь простори неозорі…
Дід, цвіркунчик невмирущий
Сторожує Всесвіт мій.
…У НІЧ ДОЩОВУ.
Ніч ця — таш.
Ні тобі лун.
Гля, погля —
Он де там клус!
Сон йде геть.
Хрума ніч кінь.
Мжи спад в із.
В хлані бризк — тінь!
Зніт знов ник —
Жаху знак, див.
Лунь — крик тьми.
Лусту вкрив дим.
Ріж, не їж
Хліба кус в ніч —
Світ од ватр
В звіра лик. Ич,
Як свій мент
Татам жде жас —
Вбий, вціль в ю,
Поки є час.
Тут лиш ти
Та вогню тріск,
Ніч без рун,
Темінь, степ, ліс.
Кинь ніж в тінь! —
Втоне олжа.
Кущ — не звір!
Гуком ллє мжа.
Том та дрож,
Шурхіт як рик.
Спи собі,
Привід бо зник.
…Хай вмре ляк,
Прийде най сон
Аж щоб до
Явлення лон.
Зак ліг дим,
Звіялась пря.
Спи со—бі,
Скоро зо—ря…….
