Доброго дня, мені майже 29 років і я хочу поговорити з вами про пенсію.
Про це я періодично задумувалась в останні декілька років. Мене турбувало те, як саме влаштована пенсійна система.
Коли та чому з’явились такі виплати, як пенсія? Чому пенсії такі низькі? Куди поділись грошові накопичення та податки, які сплачували наші бабусі-дідусі до розпаду радянського союзу? Чи згодні будуть наступні покоління сплачувати податки, які йтимуть на пенсію тим, кому зараз до 50 років?
Історія пенсії в СРСР та в Україні
До 1956 року не всі громадяни СРСР отримували пенсійне забезпечення. Є свідчення, що на території України (УРСР) багато пенсіонерів за віком, які працювали в колгоспах, пенсію взагалі не отримували або грошова виплата була замінена на видачу пенсійного забезпечення у вигляді борошна (16 кг на місяць) чи хліба.
1 жовтня 1956 р. на території радянського союзу набув чинності Закон СРСР «Про державні пенсії». Чоловіки отримали право піти на пенсію у віці 60 років маючи не менше ніж 25-років робочого стажу, жінки могли вийти на пенсію у віці 55 років за умови наявності 20-річного стажу.
Працівники колгоспів вважались окремою “кастою”, саме тому, згідно закону, чоловіки могли вийти на пенсію в 65, а жінки в 60 років. Пенсії їм нараховував колгосп, а не держава.
Починаючи з 1987, після реформи банківської системи СРСР та до початку 1991 року громадяни УРСР тримали майже всі свої кошти на рахунках в Ощадбанку СРСР. Купити щось за накопичені кошти було практично неможливо, оскільки на той час був хронічний дефіцит. Населення витрачало менше ніж накопичувало, гроші стали фантиками.
Акумульовані кошти населення на рахунках Ощадбанку СРСР спрямовувались на розвиток певних регіонів та освоєння нових територій. Власне це і стало однією з причин, чому більшість вкладників більше ніколи не побачили своїх накопичень. Фактично гроші населення було повністю витрачено, і в той самий час відбувався розпад СРСР.
Після розпаду радянського союзу і самоліквідації Ощадбанку СРСР Україна взяла на себе зобов'язання щодо погашення державного боргу населенню в об'ємі пропорційно залишку заборгованості, яка рахувалася на 1 січня 1991 року на балансах установ Ощадбанку СРСР на території України.
Сучасний стан та майбутнє пенсійної системи в Україні
Наразі, держава пропонує нам трирівневу пенсійну систему.
Перший рівень – солідарна пенсійна система, базується на тому, що виплати пенсій і надання соціальних послуг відбувається за рахунок коштів Пенсійного фонду
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
З цих трьох рівнів зараз працює тільки перший, по другому та третьому рівню є мінімальні зрушення. 17 квітня 2023 року у ВРУ зареєстровано законопроєкт № 9212 "Про накопичувальне пенсійне забезпечення". За проектом закону, всі категорії працюючих осіб до досягнення ними 55 років муситимуть робити накопичувальні внески а також роботодавці будуть зобов'язані робити пенсійні внески на користь таких найманих працівників. Роботодавці сплачуватимуть пенсійні внески від розміру заробітної плати працівників: 1% у 2023 році; 1,5% у 2024 році; 2% у 2025 році.
Проблема з якою зіткнулася держава та пенсійний фонд – це дефіцит коштів. Тут купа підводних каменів, але основне, пенсіонерів щороку стає більше аніж молодого, працездатного населення. Нові люди не народжуються. Відбувається трудова міграція, приховування доходів населенням та несплата податків. Затягування роками підняття пенсійного віку.
За умови виконання пенсійної реформи, скоріше за все, в найближчі 15-25 років, пенсій в такому форматі, як зараз отримують наші пенсіонери, не буде.
Отже, тим кому зараз 30-45 років, треба починати думати про забезпечення своєї старості самостійно.
І насправді, варіантів поки не так багато. На мій погляд, можна виділити два основних варіанти:
грошові накопичення та/або формування депозитів в різних валютах і банках до моменту настання непрацездатності;
купівля квартири для подальшої її здачі в оренду.
На мою думку, у випадку, якщо реформа запрацює, населення все одно з острахом буде відноситись до пенсійних накопичень в фондах, з огляду на минуле.
Що думаєте ви про майбутню пенсію? На що сподіваєтесь? В скільки плануєте виходити на пенсію? І скільки років вам знадобиться для накопичення “пенсійного капіталу”?
Джерела та посилання, які я знайшла для себе цікавими:
Янковська Оксана (Київ) УДК 94(477)331.25:001.73“1956” РЕФОРМИ УРСР В СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ В СЕРЕДИНІ ХХ ст.: ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (До 55-річчя пенсійної реформи) - http://history.org.ua/JournALL/xxx/xxx_2012_17/11.pdf
Чому бідують українські пенсіонери? Київ, 2021 рік Автор: Любомир Шавалюк - https://cost.ua/content/uploads/sites/2/2021/06/CASE_zvit_pensionery8.pdf
