Україна все ще стоїть на ногах, більше ніж через одинадцять років після того, як Росія захопила Крим і частину Донбасу, а також більше ніж через три роки після того, як російський президент Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення. Але те, як Україна буде виглядати в майбутньому, залишається предметом інтенсивних переговорів і безперервного кровопролиття.
У той час, як Сполучені Штати докладають дипломатичних зусиль для припинення війни, ми звернулися до експертів Атлантичної ради, щоб вони відповіли на двадцять актуальних питань про те, що відбувається і що буде далі.
1. Як розвивається ситуація на полі бою?
Фронт залишається нестабільним, Росія продовжує наступати, особливо поблизу Покровська та в деяких районах Донбасу. Незважаючи на великі втрати, Москва продовжує невеликі наступи, які часто вимірюються в метрах, а не кілометрах. Україна, у свою чергу, відновила позиції в деяких районах і все частіше використовує безпілотники дальньої дії для ударів далеко вглиб російської території. Ці атаки порушили видобуток нафти, роботу військових складів та морської інфраструктури. Загальна картина – це повільне виснаження, при якому жодна зі сторін не досягає вирішального прориву.
2. Який стан дипломатії?
Офіційні переговори залишаються замороженими, оскільки ні Москва, ні Київ не бачать на цьому етапі користі в компромісі. Росія вимагає значних поступок, включаючи політичний контроль над майбутнім України. Підтримувані Заходом мирні саміти поки що не змогли змінити позицію Кремля. Тим часом Москва продовжує обстрілювати українські міста, щоб змусити Київ піти на переговори на своїх умовах. Така динаміка призводить до дипломатичного тупика, і ознак короткострокового прогресу майже немає.
3. Як війна змінила російське суспільство?
Понад два роки конфлікту закріпили авторитарний контроль у Росії. Незалежні ЗМІ були змушені замовкнути, інакомислення криміналізовано, а політичних опонентів ув’язнено або депортовано. Понад мільйон громадян втекли з країни, що свідчить як про страх, так і про розчарування. Водночас Кремль посилив ідеологічну обробку, особливо серед молоді, використовуючи школи та пропагандистські кампанії. Результатом є суспільство, яке стає більш мілітаризованим, репресивним і все більш ізольованим від зовнішнього світу.
4. Який стан російської економіки?
На перший погляд, російська економіка здається стійкою, завдяки військовим витратам і перенаправленню торговельних потоків. Але це приховує серйозні структурні слабкості. Інфляція зростає, процентні ставки залишаються високими, а залежність від військового виробництва спотворює економіку. Резерви вичерпуються для підтримки військових операцій, а санкції ускладнюють доступ до критично важливих технологій. Економісти попереджають, що після сповільнення військових витрат цілі сектори можуть занепасти під накопиченим тиском.
5. Як економіка України справляється в умовах війни?
Економіка України різко скоротилася після вторгнення і залишається нестабільною. Енергетична інфраструктура регулярно піддається атакам, що призводить до відключень електроенергії та підриває промисловість. Мільйони працівників вимушені виїхати за кордон або служити в армії, що створює дефіцит робочої сили. Інфляція та нестабільність валюти ще більше ускладнюють життя домогосподарств. Хоча фінансова підтримка Заходу є рятівним колом, без миру та безпеки неможливе стійке відновлення.
6. Чи хочуть українці, щоб війна закінчилася зараз?
Після років кровопролиття суспільство виявляє втому, і багато хто прагне миру. Проте опитування постійно показують сильний опір передачі території як ціни за припинення воєнних дій. Українці побоюються, що прийняття вимог Росії підштовхне до майбутньої агресії. Поширена думка, що лише справедливе врегулювання, а не тимчасова пауза, може принести справжню стабільність. Ця напруга визначає політичну дискусію в Україні.
7. Яких територіальних цілей домагається Москва?
Росія заявила про намір захопити всі території Донецької та Луганської областей, які залишаються частково під контролем України. Досягнення цієї мети дозволило б Кремлю проголосити перемогу всередині країни та зміцнити свою владу. Для Києва поступка цими територіями є неприйнятною, оскільки це послабило б національну безпеку та заохотило б до подальшого захоплення земель. Контроль над цими територіями також надає Росії стратегічну перевагу для майбутніх наступальних операцій. Отже, для обох сторін ставки залишаються екзистенційними.
8. Чи визнають західні країни контроль Росії над анексованими регіонами?
Сполучені Штати та їхні союзники чітко заявили, що не визнають анексію Росії. Визнання підірвало б міжнародне право і створило б небезпечний прецедент для інших конфліктів. Хоча окупація може бути визнана як факт на місцях, вона не буде прийнята з юридичної чи дипломатичної точки зору. Така позиція дозволяє зберегти тиск на Москву, дотримуючись принципу територіальної цілісності. Така підтримка є надзвичайно важливою для переговорної позиції Києва.
9. Якими можуть бути реалістичні гарантії безпеки для України?
Оскільки членство в НАТО не є можливим у найближчому майбутньому, розглядаються альтернативні варіанти. До них можуть належати довгострокові оборонні угоди з США та Європою, передача сучасного озброєння та постійний обмін розвідданими. Системи протиповітряної оборони та далекобійна артилерія є ключовими елементами стримування. Західні війська можуть не бути розміщені на території України, але можуть бути розгорнуті в сусідніх країнах для зміцнення довіри. Такі гарантії будуть спрямовані на заповнення прогалини доти, доки не стане можливим вступ до НАТО.
10. Які ризики пов'язані з гарантіями безпеки?
Гарантії, які не можуть бути виконані, можуть виявитися гіршими, ніж їхня повна відсутність. Якщо Росія вирішить перевірити рішучість Заходу і не отримає відповіді, довіра до нього впаде. Це додасть сміливості Москві, а також підірве стабільність у Східній Європі. Гарантії також залежать від внутрішньої політики країн-донорів, особливо США, де результати виборів можуть змінити політику. Отже, найбільшою вразливістю є нестабільність політичної волі.
11. Чи готові європейці надіслати війська до України?
Наразі більшість європейських урядів залишаються обережними і не виявляють бажання до безпосереднього розгортання військ. Військовий потенціал є обмеженим після десятиліть недостатнього фінансування, а залежність від США залишається сильною. Деякі лідери, особливо у Східній Європі, висловили готовність надіслати війська для виконання небойових завдань. Проте консенсусу в НАТО не досягнуто, і перспективи залишаються віддаленими. Європа, швидше за все, забезпечить навчання, логістику та обладнання, а не солдатів на передовій.
12. Чи є членство в НАТО для України реалістичним у найближчому майбутньому?
Членство залишається довгостроковою метою, а не найближчою перспективою. Союзники погоджуються, що майбутнє України пролягає в НАТО, але розходяться в думках щодо термінів і умов. Дехто побоюється, що прийняття України в умовах війни втягне альянс у прямий конфлікт з Росією. Проте відмова від членства на невизначений термін ризикує надати Москві право вето щодо безпекових рішень Києва. Тому це питання залишається центральним для авторитету Заходу.
13. Які шанси України на вступ до ЄС?
Україна просунула реформи навіть під час війни, чим вразила багатьох у Брюсселі. Проте корупція залишається постійною проблемою, а Угорщина неодноразово перешкоджала прогресу. Сам ЄС стикається з внутрішніми викликами щодо розширення за рахунок включення держави, розірваної війною. Проте переговори про вступ є символом прихильності Європи до майбутнього України. Однак повне членство, ймовірно, відбудеться лише через багато років.
14. Які санкції все ще можуть мати вплив на Росію?
Найпотужнішим важелем залишається експорт енергоносіїв, зокрема нафти. Незважаючи на обмеження, Росія продовжує заробляти мільярди на глобальних продажах. Скорочення цих доходів змусило б Кремль зменшити військові витрати. Додаткові санкції можуть бути спрямовані на фінансові мережі та треті країни, які допомагають Росії уникнути контролю. Ефективне виконання залишається таким же важливим, як і нові заходи.
15. Скільки українських дітей було депортовано до Росії?
Київ ідентифікував майже 20 000 випадків, хоча офіційні особи вважають, що справжня кількість набагато вища. Багато дітей було вивезено з окупованих територій під приводом «евакуації». Лише невелика частина з них була успішно повернута до своїх родин. Міжнародні органи класифікують такі перевезення як військові злочини. Це питання стало одним з найбільш емоційних і політично чутливих у всьому конфлікті.
16. Чи будуть Путін і його оточення притягнуті до відповідальності за військові злочини?
Україна та її союзники рішуче налаштовані домогтися відповідальності. Міжнародний кримінальний суд уже видав ордер на арешт Путіна, посилаючись на депортацію дітей. Внутрішні українські суди продовжують судити полонених російських солдатів. Плани щодо створення спеціального трибуналу просуваються, але стикаються з перешкодами, зокрема з питаннями юрисдикції та політичного опору. Навряд чи це станеться швидко, але юридичний тиск посилюється.
17. Яку роль відіграє Китай у війні?
Китай позиціонує себе як нейтральну сторону, але на практиці підтримує Росію економічно та технологічно. Експорт товарів подвійного призначення допомагає підтримувати військові зусилля Москви. У політичному плані Пекін зображує конфлікт як доказ занепаду Заходу, зміцнюючи своє партнерство з Москвою. Водночас Китай уникає перетину червоних ліній, які можуть спровокувати санкції Заходу. Такий баланс відображає стратегічні розрахунки Пекіна.
18. Як країни Балтії ставляться до поточної дипломатії?
Лідери Естонії, Латвії та Литви глибоко скептично ставляться до переговорів з Москвою. Вони стверджують, що Росія використовує переговори для того, щоб виграти час і перегрупуватися військово. З їхньої точки зору, тільки надзвичайний тиск може привести до справжніх поступок. Уряди країн Балтії наполягають на збільшенні поставок зброї та посиленні санкцій. Їхня позиція відображає як історичний досвід, так і гострі проблеми безпеки.
19. Яку роль відіграє Конгрес США в обороні України?
Конгрес контролює фінансування, тому його підтримка є вирішальною. Окрім фінансової допомоги, законодавці можуть спонукати союзників до більшого внеску та санкціонувати використання заморожених російських активів. Вони також формують пакети військової допомоги, від протиповітряної оборони до ракет великої дальності. Однак внутрішні політичні розбіжності ускладнюють стабільну підтримку. Результати майбутніх виборів будуть критичними для майбутньої підтримки України.
20. Чи може Україна провести вибори в умовах війни?
Під час воєнного стану вибори призупиняються, але політичний тиск на демократичні реформи посилюється. Мільйони громадян, які вимушені були виїхати за кордон, становлять логістичну проблему для забезпечення справедливої участі у виборах. Обговорюються варіанти цифрового голосування або спеціальних механізмів для діаспори. Непроведення виборів може підірвати легітимність влади та міжнародну підтримку. Збалансування безпеки та демократичної стабільності залишається однією з найскладніших дилем для Києва.
Джерело — Аtlantic Сouncil
