Автор: Д. С. — магістр економічної кібернетики, незалежний дослідник свідомості, психічної трансформації та метафізики.
Вступ. Для чого ця стаття і про що вона?
Свідомість, реальність, смерть, народження, ідентичність — усе це поняття, які виходять далеко за межі логічного аналізу. Однак існують дослідження, досвід практиків, а також суб’єктивні, але повторювані феномени, які дозволяють обережно висунути припущення про те, що може відбуватись “за гранню”.
Цей текст не є керівництвом, настановою чи закликом до використання будь-яких речовин. Це філософський і аналітичний огляд авторської моделі, яка виникла в процесі глибокого дослідження теми DMT (диметилтриптаміну), переживань розчинення его та концепції реінкарнації.
Мета цієї статті — не довести, а запропонувати. Це запрошення до роздумів, а не твердження “істини”. І якщо ви не знайомі з такими поняттями як “его”, “розчинення себе”, “реінкарнація” або не читали про психоделічний досвід, варто спершу зануритись у базові праці та дослідження¹⁻², щоб уникнути хибного сприйняття.
Проблема памʼяті про минулі життя та перехід
Одне з частих запитань, яке виникає в розмовах про реінкарнацію: чому ми не памʼятаємо минулі життя або сам момент переходу?
Моя відповідь — у психіці та її природному механізмі самозахисту. Наш мозок не є носієм “вічної” памʼяті — він лише інтерфейс, інструмент обробки. При народженні фізіологічно формується нова нейронна структура, яка ще не здатна інтегрувати обʼєми інформації про попередній досвід. Цей механізм, як я вважаю, захищає психіку новонародженого від перевантаження — від “згадки” про досвід смерті або космічних просторів свідомості. І тому DMT, на мою думку, може бути не просто психотропом, а порталом, що дозволяє зазирнути в ту сферу, яку ми відвідуємо між життями — або ж у глибини власного “Я”, які ніколи не зникали.
Три філософські моделі реальності DMT-досвіду
На основі численних свідчень дослідників, мандрівників свідомості та аналізу психоделічної літератури я сформулював три базові моделі, які пояснюють, що ж саме відбувається під час досвіду з DMT.
1. Екзопсихічна модель
—
DMT як портал до реального позатілесного світу свідомостей
У цій моделі DMT розглядається не як галюциноген, а як інструмент, що відкриває доступ до певного шару реальності, де перебувають “душі”, інформаційні структури свідомості, або “енергія життя” в чистій формі. Цей світ – не наш вигаданий образ, а самодостатня структура, яку ми зазвичай не бачимо через фільтри тіла, логіки та его.
Істоти, що зʼявляються під час досвіду, не мають людських емоцій — вони радше функціональні прояви цієї реальності.
Реінкарнація в цій моделі працює як повернення “поля свідомості” до нового тіла.
Ця модель має паралелі з тибетською “Бардо Тодол”³, а також концепціями індуїзму та суфізму.
Особисто я тяжію саме до цієї моделі, бо вона найточніше узгоджується з повторюваними свідченнями дослідників та ідеєю мета-циклічного розвитку.
2. Інтрапсихічна модель
—
все, що ти бачиш — це глибини твоєї психіки
Цей підхід тлумачить DMT як психічне дзеркало: те, що ти бачиш — не інший вимір, а найглибші пласти несвідомого, які зазвичай недоступні. Вони настільки “іншомовні”, що здаються окремою реальністю.
Істоти — це архетипи: Мати, Смерть, Тінь, Памʼять.
Вимір — це твій внутрішній простір до-Я, до-самості.
Переживання — це не “подорож кудись”, а “подорож додому всередині”.
Ця модель співвідноситься з концепціями Карла Юнга, Джозефа Кемпбелла, та клінічним досвідом роботи з психоделіками (MAPS, Johns Hopkins⁴).
3. Комплексна модель
—
обидві реальності справжні одночасно
Це найцікавіше припущення: немає протиріччя між “зовнішнім” і “внутрішнім”. Як у сні — ми не знаємо, чи сон “всередині нас”, чи “ми в середині сну”.
Реальність свідомості — фрактальна, віддзеркалює і внутрішнє, і зовнішнє.
DMT розчиняє рамку, що розділяє субʼєкт і обʼєкт.
Після досвіду часто лишається відчуття єдності, яке перевищує аналітику.
Розчинення Его: не руйнація, а перезавантаження
У моїй концепції особливо важливо підкреслити: це не “знищення себе”. Це тимчасова деактивація того, що ми звикли вважати собою — нашої ролі, історії, структури бажань. Его — це не ворог. Це оболонка, яка просто не витримує тиску прямого контакту зі свідомістю в чистому вигляді.
DMT, як я вважаю, має механізм “захисту” — істоти не говорять занадто прямо, не викликають паніку, не дають більше, ніж ти можеш “втримати”. І навіть якщо досвід здається руйнівним — він направлений на глибоку внутрішню трансформацію, а не знищення.
Висновок і особиста позиція
Я не переживав психоделічного досвіду особисто — і саме тому можу дозволити собі відсторонений аналітичний погляд. Але моє дослідження, діалог із системами знань, досвідами інших та глибинна філософська робота дозволили мені побудувати свою власну онтологію буття.
Моя позиція на сьогодні — екзопсихічна модель найближча до правди. Але я не виключаю, що згодом — через власний досвід — мої переконання зміняться. Адже істина — це не ціль, а шлях.
Я вірю, що ця тема ще не має остаточної відповіді. І, можливо, вона її ніколи й не матиме. Але саме пошук — це те, що формує свідомість. Не страх, а цікавість.
Список джерел
Strassman, R. (2001). DMT: The Spirit Molecule.
Carhart-Harris, R. et al. (2014). The entropic brain: a theory of conscious states informed by neuroimaging research with psychedelic drugs.
The Tibetan Book of the Dead (Bardo Thodol).
MAPS.org – Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies.
Watts, A. (1966). The Book: On the Taboo Against Knowing Who You Are.
