За липень я прочитала всього 3 книги, але це не відміняє того факту, що всі вони мені сподобалися.
• “Випадкові наречені”
Історія кохання Олів та Ітана. Вони наче не ненавидять одне одного але й не дружать. Зав’язка їхніх стосунків почалася з весілля сестри Олів. Так вже вийшло, що на весіллі був фуршет з рибними стравами, але як виявилося, у тих рибах жила якась бацила, яку дуже важко виявити і так само важко її позбутися. Ітан не любить шведські столи, а Олів не хотіла погладшати, тож вони обоє відмовилися від поїдання риби. І о, яке диво, всі окрім цієї вибухової парочки отруїлися. Вирішено: потрібно рятувати люксовий медовий місяць на Гаваях. Тож Ітан та Олів починають вдавати одружену пару. Сиділи, відпочивали і вирішили напитися. П’яний Ітан підходить до консьєржа зі словами:
- Ти знаєш, вона мені подобається.
- Дивно якби не подобалася, вона ж ваша дружина.
А далі… далі я не розкажу, бо хочу вас лише зацікавити, а не зробити спойлер, хоча думаю ви вже самі здогадалися, що ж там відбувалося далі)
“Спокушаючи шафера”
Перша книжка Арментраут, яку я ризикнула прочитати. Тут коротко. ✩✩✩/✩✩✩✩✩ Чому? Це ж наче крутецька авторка? По-перше ця книжка взагалі мені не запам’яталася, я буквально не пам’ятаю нічого крім слів: шафер, весілля, 3 брати та кохання. По-друге сам сюжет мені здався якимось напруженим, мені легше було читати “Ґудзики та мереживо” бо там я хоч чітко розуміла логіку подій.
“Нотатки ненависті”
Дуже комфортна історія, наповнена хорошим гумором та сарказмом. Вона потрапила мені до рук саме тоді коли я її потребувала. До речі моя мама теж прочитала цю книгу і їй сподобалось. Закручений сюжет, холодний погляд Ріда, душевні поради від Айріс, боротьба за кохання та… любов до білочок з боку Шарлотти. Це було справді приємно читати. Я щиро вболівала за Ріда, щоб він дав собі шанс на щастя.
Незважаючи на відсутніть жанрового різноманіття липень був захопливий.
