Присвячую всім, хто сумнівався чи хоче читати цю історію.
Кілька днів тому я прочитала «Казку» Кінга! Це було прекрасно і чарівно, але водночас у манері Кінга! Зізнаюся, що від книги я очікувала значно меншого. Але я дуже сильно помилялася!
В одній непоганій рецензії на цю книгу автор зазначив, що якщо порівнювати з фільмами та серіалами, то перед нами щось на кшталт «Лабіринту», «Якось у казці», «Джека — вбивці велетнів», «Грімму», «Білосніжки та мисливця», «У темному-темному лісі», «Чаклунки» тощо.
Я з цим погоджуюся, але водночас це нове і повністю Кінгове переосмислення казок. Чи можна взагалі мріяти про більше?
◦ Варто зауважити, що фантастичні пригоди починаються приблизно на 200-ій сторінці. До того ми знайомимося з героями, їхньою життєвою драмою та собакою. Але це все дуже цікаво, з кожною сторінкою затягуєшся все більше!
◦ Собака є рушієм сюжету. Вона дуже важлива в книзі.
◦ Атмосфера цієї книги нагадала мені історію Корнелії Функе «Чорнильне серце». Тому, якщо ви хочете почитати щось схоже, рекомендую саме цю трилогію. Це також одна з моїх улюблених історій 🥰
◦ Читається дуже легко, не помітила затягнутих моментів, сюжет розвивається супер органічно.
◦ Тут частіше прослідковуються життєві позиції Кінга, наприклад: «дивлячись на неї, може здатися, що біла Америка – це не так погано», або коли до головного героя не звертаються на пряму поліціянти, він каже «я розумію, чому жінки лютують». Я побачила у книзі зневагу до устрою США, підтримку фемінізму тощо.
◦ Цікаво, як Кінг міняє мову хлопця в реальному світі і в казковому. Робить мову більш книжковою, літературнішою, добрішою.
◦ Десь на середині історія трохи просідає, стає нудно. Це історія про шлях, буквально про постійну дорогу кудись. І ми проходимо з героєм кожен крок. Тому в якийсь момент я дещо знудилася, але атмосфера все одно тримала.
◦ Кінець для мене був зрозумілий ще з самого початку. Але на останніх сторінках я все одно ледь не заплакала.
◦ В кінці книги усвідомила, що по суті головна мотивація Чарлі була врятувати знедоленого. Спершу він рятував батька, потім чоловіка, потім собаку. Згодом йому зустрічаються різні персонажі і найбільше він припікає серцем до тих, хто потребує бути врятованим. Класичний «герой» в геройських історіях. Але це не дратує і не заважає.
Більше про книжки я пишу на своєму телеграм-каналі “Книжкові історії”. Приєднуйтеся!
