Китайські вчені зробити шокуюче відкриття: стародавній чай виявився сильнішим за віагру і небезпечнішим, ніж здається.
Пекін, Інститут досліджень чаю при Академії сільськогосподарських наук КНР. Те, що починалося як рутинне порівняльне вивчення впливу різних сортів чаю на серцево-судинну систему, раптово перетворилося на сенсацію, яку вже охрестили «чайною революцією».
Усе почалося цілком невинно. Група вчених під керівництвом доктора Лі Веньбо тестувала шість основних категорій китайського чаю: зелений, білий, улун, червоний, жовтий і пуер, на предмет антиоксидантної активності та впливу на ендотелій судин. В експерименті взяли участь 180 здорових чоловіків-добровольців віком від 28 до 52 років. Кожному належало випивати по 400 мл чаю своєї групи тричі на день протягом 90 днів.
Перші два тижні — жодних сюрпризів. У групі зеленого чаю трохи знизився тиск, улун добре показав себе щодо холестерину — усе очікувано.
А потім почалося дивне.
На 18-й день у групі пуеру почали надходити скарги. Спочатку їх сприймали за жарти: «Докторе Лі, я не можу заснути… не через кофеїн, а тому, що… ну, ви зрозуміли». На 25-й день жартувати перестали. У 14 учасників із 30 зафіксовано стійке підвищення лібідо, у 9 — ерекція тривалістю понад чотири години, що вже кваліфікується як пріапізм і потребує медичного втручання.
«Ми були в шоці, — зізнається доктор Лі в інтерв’ю журналу «Чай і здоров’я». — Спочатку подумали, що піддослідні просто переборщили з дозуванням. Але ні — усі суворо дотримувалися протоколу. Пуер поводився як фармакологічна бомба уповільненої дії».
Подальші аналізи крові показали картину, від якої в урологів загорілися очі: рівень циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) — того самого посередника, на який діє силденафіл (віагра) — у любителів пуеру був підвищений у 4,7 раза порівняно з контрольною групою. При цьому інгібітор фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5), який зазвичай руйнує цГМФ, виявився пригніченим на 68 %. Простіше кажучи, пуер діяв як натуральний супер-інгібітор ФДЕ-5, причому ефект накопичувався з часом.
Але найцікавіше виявили, коли розібрали хімічний склад саме тих пуерів, які дали вибуховий ефект. Це були витримані шен-пуери 15–20-річної давності з Юньнані, з фантастично високим вмістом особливої групи речовин — галової кислоти та теабраунінів, що утворюються лише в процесі тривалої ферментації. У молодих пуерах і в шу-пуерах (штучно прискореної ферментації) такого ефекту практично не спостерігалося.
«Виходить, чим старший пуер — тим він… мужніший, — з усмішкою коментує доктор Лі. — Ми навіть жартували в лабораторії, що тепер вік чаю треба вимірювати не в роках, а в „віагро-одиницях“».
До 60-го дня експерименту троє учасників групи пуеру продовжили пити чай навіть після офіційного завершення дослідження. Один із них, 44-річний інженер Чжан, щиро зізнався журналістам:
«Я 12 років одружений, двоє дітей, думав, усе вже… а тут раптом як у 25. Дружина в захваті, але просить сховати чай подалі — боїться, що я не витримаю такого темпу».
Автори дослідження наголошують: відкриття має й зворотний бік. Пріапізм — річ небезпечна. Тривала ішемія тканин може призвести до незворотної еректильної дисфункції. Тому в статті, вже прийнятій до публікації в «Journal of Functional Tea Science», учені окремо попереджають: добова доза витриманого шен-пуеру не має перевищувати 6–8 грамів сухого листя. Усе, що більше — зона ризику.
Поки фармацевтичні гіганти скуповують старі пуерні млинці на аукціонах (ціна 20-річного сировини за останні два тижні зросла на 380 %) для подальшого вивчення, прості китайські чоловіки вже охрестили пуер «чаєм дракона» і «нічним вартовим Юньнані».
Тож, панове, якщо наступного разу ваша друга половинка подасть вам на ніч старий добрий пуер замість звичної ромашки — не поспішайте обурюватися. Можливо, вона просто прочитала свіжу китайську наукову статтю.
І так, тепер офіційно: вік чаю має значення! Не зловживайте цією інформацією.
