Друкарня від WE.UA

Дедлайн до опівночі: як працював конвейер ранкових газет у США

В останній серії Сімпсонів (38 сезон, 7 серія) показано, як Мо у своїх снах стає журналістом у ранковій газеті, а редактор йому каже «в тебе дедлайн до опівночі і потім я закриваю номер». Що ж, більшість з показаного у старих фільмах про роботу репортерів та редакцій жовтої преси виявляється правдою.

У сюжеті добре показана типова редакційна обстановка тих часів

Як працювали ранкові газети

Друга половина 19 століття вважається «золотою добою» для преси з її жовтою журналістикою, телеграфом і першими ротаційними машинами. Тодішня газета була головним джерелом новин — аналогом сучасних стрічок у Telegram чи Threads. Щоб конкурувати, редакції працювали у цілодобовому конвеєрному режимі.

Заводи новин

У ті часи редакція і типографія майже завжди знаходилися в одній будівлі — ба більше, будівлю спеціально проєктували як єдиний «завод новин», де гравітація працювала на швидкість. Зараз друк винесли на аутсорс — типографія та редакція можуть знаходитися навіть у різних штатах.

Newspaper Row circa 1905. (NYC, New York, USA) : r/ArchitecturalRevival
«Газетний ряд» на Парк-Роу, 1905 рік

У великих містах (наприклад, знаменитий «Газетний ряд» на Парк-Роу в Нью-Йорку або Фліт-стріт у Лондоні) висотка газети працювала зверху вниз.

  • Верхні поверхи займали кабінети репортерів, редакторів і телеграфна кімната (там було найкраще освітлення і свіжіше повітря).

  • Середні поверхи були відведені під складальний цех із лінотипами та верстальними столами. Написані аркуші спускали сюди дуже популярною на той час пневмопоштою (така була у баштах-близнюках та навіть на Титаніку) або спеціальними жолобами.

  • Підвал та цоколь завжди займали стереотипний цех (де відливали металеві циліндри) і величезні ротаційні друкарські машини. Їх спеціально ставили в підвалах на масивних бетонних фундаментах, щоб багатотонні преси не розхитали всю будівлю вібрацією. Поруч із підвалом одразу був пандус для фургонів розвезення.

Тиражі були колосальними: наприкінці 19 століття газети Джозефа Пулітцера (New York World) та Вільяма Рендольфа Герста (New York Journal) друкували по 500 000 – 1 000 000 примірників на день (при населенні у 3 437 202 людей)!

До мільйона примірників на день — тиражі були шалені

Цілодобова робота

Для ранкової газети (яка мала потрапити на стіл читача о 6:00–7:00 ранку за сніданком) нічний графік роботи був базовою нормою. Ось так приблизно виглядав робочий день репортера ранкової газети:

  • 14:00 – 16:00 — Планування та «роздача завдань». Репортери отримували теми на день. Поліцейська хроніка, суди, біржові зведення, вечірні засідання парламенту чи міської ради, театральні прем'єри — усе це відбувалося вдень і ввечері.

Репортери зібралися біля міської редакції газети «Дейлі Ньюз» 12 січня 1971 року.
Репортери в редакції Daily News, 12 січня 1971 року.
  • 18:00 – 23:00 — Написання та телеграф. Репортери поверталися в редакцію (або диктували текст телеграфом з інших міст). У вечірній час редакція буквально кипіла: дим від сигар, стукіт друкарських машинок (з кінця 1880-х) і постійний потік термінових депеш.

Джиммі Бреслін читає свою пошту в офісі Daily News у 1985 році.
Журналіст Джиммі Бреслін читає свою пошту в офісі Daily News у 1985 році.
  • 00:00 – 01:30 — Жорсткий дедлайн («Lock-up»). Опівночі головний редактор закривав номер. Якщо ставалося щось грандіозне (вбивство президента, велика пожежа, катастрофа корабля) о 1:30 ночі, першу шпальту переверстували на ходу — це називалося «зупинити прес» (Stop the presses!).

До винайдення лінотипу (1886 рік) текст набирали вручну.

  • Складальники стояли біля кас зі свинцевими літерами й по одній букві збирали рядки у верстатку, читаючи рукопис журналіста (тому почерк журналіста мусив бути розбірливим, інакше складальники могли влаштувати страйк).

Репортерів видно в залі редакції Daily News.
  • Після лінотипу (машини, яка відливала цілі рядки з розплавленого металу за допомогою клавіатури) швидкість зросла в 4–5 разів, що дозволило відсунути дедлайни журналістів ще ближче до ночі.

  • Зверстані сторінки у важких металевих рамах (талерах) спускали у стереотипний цех, де з них робили вигнуті свинцеві матриці-циліндри для ротаційних машин. На це йшло ще близько години.

Ось що відбувалося після закриття номеру:

  • 02:00 – 04:00 — Друк. Огромні парові (а згодом електричні) ротаційні преси гуркотіли в підвалах редакцій, друкуючи десятки тисяч примірників на годину на величезних рулонах паперу.

Рулони газетного паперу вивантажують біля оригінального офісу Daily News на Парк-Плейс у Нижньому Мангеттені, приблизно 1921 рік.
Рулони газетної бумаги підвозилися по кілька разів на день
Вантажоперевізний відділ газети «Дейлі Ньюз»: Джон О'Коннелл (ліворуч), Кріс Гаравента, Джон Молінеллі, А. Нобл, Ден Келлехер, Джим О'Коннелл, Джон Коллінз, Фелікс О'Райлі. Сидять; Джордж Келлі, Фред Гоффман, Дж. Карран, Дж. Хоган та Майк Ханнон.
Для цього існував окремий вантажоперевізний відділ
  • 04:00 – 05:30 — Розвезення. Ще теплі пачки газет вантажили на кінні фургони та везли на залізничні вокзали (щоб встигнути на ранкові потяги в передмістя та інші міста) і на точки збору хлопчиків-рознощиків (newsboys). Згодом газети почали розвозити машинами.

Вантажівки газети Daily News вишикувалися на вулицях Мангеттена 26 квітня 1935 року.
Вантажівки газети Daily News вишикувалися на вулицях Мангеттена, 26 квітня 1935 року.
  • 06:00 — Вулиця. Підлітки з пачками газет вибігали на перехрестя з криками про головні сенсації дня, а рознощики розкидали примірники на ґанки передплатників. В цей же час на работу виходили репортери з вечерніх газет.

Про доставку ранкових газет в мене була окрема стаття, раджу ознайомитися:

Вечірні газети: кілька випусків одразу

У великих містах на кшталт Нью-Йорка, Лондона чи Парижа на кожну солідну ранкову газету припадало кілька вечірніх. Вони мали іншу аудиторію (робітники, клерки, які їхали додому після зміни) і геть інший ритм.

Журналісти приходили на роботу о 6:00–7:00 ранку. Дедлайн був близько 11:00 – 12:00 дня, потім випуск йшов у друк. А вже з 14:00 до 17:00 на вулицях з'являлися перші випуски для тих, хто повертався з роботи.

За один вечір могло виходити по 3–4 оновлені випуски поспіль («Early Edition», «5 O'Clock Edition», «Night Final», «Extra») і це було абсолютною нормою.

Газета коштувала 1-2 центи (найменша монета в кишені, так звана penny press) і вважалася «одноразовим» товаром. Це було дешевше за чашку кави чи квиток на трамвай. Люди не сприймали покупку другої газети за день як витрату — це був аналог того, як ми сьогодні оновлюємо стрічку новин у телефоні.

Окремо існували різні «хвилі» пасажирів. У містах мільйони людей поверталися з роботи в різний час:

  • о 14:00–15:00 виходили фабричні робітники денної зміни — для них друкували перший денний випуск;

  • о 17:00–18:00 закінчували роботу офісні клерки, банкіри та торговці — для них виходив «П'ятигодинний випуск» уже із закриттям фондової біржі;

  • о 20:00–21:00 гуляла вечірня публіка біля театрів і ресторанів — для них виходив фінальний нічний випуск із результатами вечірніх спортивних матчів.

Також, для мільйонів азартних чоловіків того часу вечірня газета була єдиним способом дізнатися результати кінних перегонів, бейсбольних матчів або котирування акцій на біржі (на які вони зробили ставки). Заїзди на іподромах закінчувалися щогодини, тому гравець міг купити випуск о 15:00, щоб дізнатися результат першого заїзду, і о 17:00 — щоб дізнатися фінал дня.

Окремо виходили екстрені випуски («Extra! Extra!»). Якщо вдень ставалася сенсація (убивство, вирок у гучному суді, корабельна аварія, початок війни), газета за 20–30 хвилин верстала спецвипуск, де змінювали лише першу шпальту, а решту сторінок залишали зі старого набору. Хлопчики-рознощики вибігали на вулиці з криком «Екстра! Читайте всі подробиці!» — і люди, які вже купили ранкову газету, миттєво розкуповували цей спецвипуск, щоб не чекати до завтра.

Хлопчик з екстренними новинами про загибель Титаніка
Фактично, оновлюючи першу шпальту кожні дві години, газета 19 століття імітувала роботу сучасного новинного сайту, просто замість натискання F5 читач платив один цент хлопчику на перехресті.

Чи виходять ці газети зараз?

Щоденні ранкові газети досі існують (наприклад, The New York Times, The Wall Street Journal, Financial Times, The Guardian), хоча їхні паперові тиражі впали в рази порівняно з 20 століттям.

Як не парадоксально, але дедлайни для паперової версії зараз стали навіть ранішими, ніж у 19 столітті: через скорочення власних друкарень газети часто друкуються на віддалених підрядних заводах, тому номер «закривають» уже о 21:00–22:00, щоб вантажівки встигли розвезти тираж по країні. А все, що сталося після 22:00, одразу йде на сайт, а в папір потрапляє лише через добу.

Можна сказати, що паперові газети з появою радіо, телебачення, а згодом й інтернету втратили свою основну функцію — оперативно інформувати читача. У цьому я пересвідчуюся кожен раз, коли поштою отримую свіжий випуск газети «Вечірній» замок чи «Експрес» з новинами, про які я вже читав тиждень тому в Телеграм каналі. Але, мені досі приємніше тримати в руках газету, ніж гортати стрічку. Тим паче старі випуски добре горять на мангалі.

Цікаве відео про друк газет з купою фактів

Будучи студентом у 2009 році я брав щоденну газету «День», яка з Києва до Запоріжжя надходила з запізненням у добу і втрачала весь сенс. Пізніше в Запоріжжі виходила газета «Вести», в яку були вкладені шалені гроші. Її безкоштовно роздавали щоранку на зупинках, але з анексією Криму та початком війни все проросійське швидко зникло.

Знайти друковану газету в Запоріжжі зараз практично не можливо, хіба що на відділенні Укрпошти чи в супермаркетах Сільпо. Місцеві редакції газет давно закрилися або перейшли в онлайн. Чи відновляться вони після війни — час покаже, але, схиляюся до думки, що часи друкованих ЗМІ вже пройшли. Принаймні, коли ми говоримо про щоденні чи щотижневі газети.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Богдан Герасименко
Богдан Герасименко@bogdans

Громадський діяч

66Довгочити
3.1KПерегляди
21Підписники
Підтримати
На Друкарні з 24 лютого 2024

Більше від автора

  • Головна красуня Нью-Йорка: навіщо щороку рубати нову ялинку?

    Щоосені в Мангеттен до Рокфеллер-центру привозять головну прикрасу Нью-Йорка — гігантську ялинку. Звідки взялася ця традиція, хто за це відповідає, скільки платять власнику дерева та чому не можуть посадити живу — читайте далі.

    Теми цього довгочиту:

    Новий Рік
  • Королеви кантрі: жінки, які змінили музику Нешвілла

    Кантрі довго вважали «чоловічою» музикою: про ковбоїв, дороги й бари. Але саме жінки перетворили його на щось більше — на чесну розповідь про бідність, шлюб, розлучення, материнство і право жінки на власний голос.

    Теми цього довгочиту:

    Музика
  • Як Маямі стало Vice City: скільки коштував маркетинг GTA VI

    Компанія-розробник Rockstar витратила шалені гроші на рекламну кампанію гри GTA IV, яку фанати чекали 13 років. Чи оправдані такі гроші та що цікавого можна побачити у рамках фестивалю в Маямі — читайте далі...

    Теми цього довгочиту:

    Gta

Це також може зацікавити:

  • Історія Азербайджану

    Історія Азербайджану налічує багато століть і включає в себе різноманітні періоди політичного, соціального і культурного розвитку. Ось короткий огляд ключових подій в історії Азербайджану:

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Щолкіне в тенетах деколонізації

    На березі солоного Актаського озера височіє занедбаний бетонний скелет Кримської АЕС — монумент збанкрутілій совєтській утопії. Поруч розташоване місто Щолкіне, яке створювали як закритий технократичний рай для інженерів-ядерників.

    Теми цього довгочиту:

    Крим
  • Політичний портрет Романа Дмовського для українців

    Роман Дмовський: ідеолог «Польщі для поляків», але за «лінією Дмовського», що охоплювала інші народи, і ворог Пілсудського. Чому він вважав незалежну Україну «німецькою інтригою» та шукав союзу з Росією?

    Теми цього довгочиту:

    Історія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Історія Азербайджану

    Історія Азербайджану налічує багато століть і включає в себе різноманітні періоди політичного, соціального і культурного розвитку. Ось короткий огляд ключових подій в історії Азербайджану:

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Щолкіне в тенетах деколонізації

    На березі солоного Актаського озера височіє занедбаний бетонний скелет Кримської АЕС — монумент збанкрутілій совєтській утопії. Поруч розташоване місто Щолкіне, яке створювали як закритий технократичний рай для інженерів-ядерників.

    Теми цього довгочиту:

    Крим
  • Політичний портрет Романа Дмовського для українців

    Роман Дмовський: ідеолог «Польщі для поляків», але за «лінією Дмовського», що охоплювала інші народи, і ворог Пілсудського. Чому він вважав незалежну Україну «німецькою інтригою» та шукав союзу з Росією?

    Теми цього довгочиту:

    Історія