Великі числа наочніше за все ілюструвати за допомогою відстаней на місцевості, особливо – на знайомій місцевості
Отже, нехай міліметр дорівнює тисячі років. Тоді метр – це мільйон, а кілометр – це мільярд років. Вся історія Землі тоді вміщується в 4,6 кілометри, її можна неспішно пройти за годину. Ходімо прогуляємось Києвом від Шулявки до Університету.
Земля виникла з газопилової туманності та іншого непотребу в районі метро Шулявка.
Від Шулявки до початку парку КПІ дивитися поки що нема на що. В атмосфері переважають метан і аміак. Але вже в районі кіностудії Довженка трапляються перші органічні сполуки.
Від початку парку КПІ в калюжах під ногами вже точно плескаються перші протобактерії. До самого Центрального Палацу урочистих подій нічого особливого не відбувається. Бактерії неквапливо ускладнюються, урізноманітнюються, покривають бактеріальними плівками і матами всі зручні поверхні під водою. Їх тут ще нема кому їсти, тож їм весело.
Біля Центрального Палацу ціанобактерії проводять велику кисневу подію. Нарешті в атмосфері з'являється вільний кисень. Для дихання нам його ще довго не вистачить – його всього кілька відсотків – але цього достатньо, щоб отруїти більшість життя і влаштувати перше велике похолодання.
Біля мосту Повітряних сил з'являються перші багатоклітинні водорості.
Аж до кінця Галицької площі ми йдемо по нудному кілометру. Тобто нудному мільярду років (це офіційний термін). Еволюція практично зупинилася. Те, що було біля мосту, все те супроводжує нас і до площі. Навіть вшир не розростається. До самого льодовикового періоду на початку бульвару Шевченка.
Між посольством Грузії та Центральними залізничними касами нарешті з'являється на що подивитися. У нас там кембрійський вибух, бурхливе зростання складності та різноманітності живих істот. З'явилися хижаки і почалася гонка озброєнь. Трилобііітиии!
Через 50 метрів у нас кам'яновугільний період. Ніде більше в повітрі не знайти стільки кисню. Над нами літають двометрові бабки, а під ногами снують півметрові таргани.
Від Хілтона до педуніверситету Драгоманова процвітають динозаври. За 50 метрів до метро «Університет» літають археоптерикси. Далі пернатих стає більше.
За 20 метрів до вулиці Івана Франка все вже має звичний вигляд: степи, савани, пампаси, знайомі ліси, тільки звірі ще дивні.
За 4 метри до кінця маршруту (власне кута вулиці Івана Франка) з'являються австралопітеки, а ще за пару метрів люди як вид відокремлюються від шимпанзе і бонобо.
Останні півтора метри навколо нас топчуться мамонти.
Історію людини в її впізнаваному майже сучасному вигляді повністю покриває останній відбиток нашої ноги. В районі п'яти люди вириваються з Африки і розселяються по світу. Передньою частиною стопи, від подушечки майже до кінчиків пальців, ми стоїмо на останньому льодовиковому періоді. Кроманьйонці виникають під подушечкою великого пальця.
Наша ера від Різдва Христового – це два міліметри нігтя.
Ну і особисто ваше життя – це лезо бритви, одна десята міліметра (насправді трохи тонше, але кому це важливо в таких масштабах). Обережно, не поріжтесь.
