Одна з причин, через які я почала вивчати сексологію — це моє бажання нести сексуальну освіту в маси. Бо наразі у нашому суспільстві у цій сфері є величезний пробіл, який кожний заповнює, як вважає запотрібним: хтось впевнений, що цим повинні займатись вчителі у школах. Вчителі перекидають відповідальність на батьків, а діти тим часом розводять руками, бо дуже швидко дорослішають, не гаячи часу черпають інформацію в безмежному інтернеті, пліткуючи і фантазуючи потім між собою, чи є воно дійсно так чи не є і шо взагалі починає відбувається з тілом?
Деякі епізоди з мого сексуального життя є прекрасною ілюстрацією відсутності тих базових знань. Про власні кордони, які треба тримати і відстоювати у разі порушення, я дізналась уже в дорослому житті. І виявилося, що не треба боятися казати "ні" і "не хочу" , бо світ після цього не перевернеться. А також не треба терпіти, якщо тобі шось не ок. І більше того, не треба потім вважати, що сама винна, що не достойна, щоб тебе любили, бо десь шось не так сказала, глянула, та і взагалі, ти свій ніс бачила? Чи вуха? Ну хто тебе таку полюбить? Самооцінка просто на такому дні, що й не видно, де вона там, бідна, валяється.
Я вже не кажу про те, що мені було соромно і ніяково, коли в мене починались місячні! Ого! Це сприймалося, як щось, про що не можна говорити і треба робити вигляд, що нічого не відбувається, тсссс.
Не треба так.
Цей епізод про мій поганий секс. Про секс, що ні в кут ні в двері. Коли постфактум у тебе відчуття, ніби з'їла шось не те і хочеться напитися активованого вугялля,щоб позбутися того відчуття млосності і пригніченості. Але такий секс траплявся, бо я щіро не знаю, звідки воно оте бралося: якщо хлопець за тобою приударяє, проявляє увагу, більше того, купує тобі коктельчик, — то треба йому дать... Мені ніхто не давав таку настанову, ніхто не вчив, що саме так треба (взагалі ніхто не вчив як треба) вибудовувати стосунки, тож звідки?
Мабуть, як кажуть дизайнери, я розвивала надивленість. І висновок мені напрошувався такий, що ніхто просто так руку тобі не подасть і двері не притримає. Усі чогось хочуть in return, А чоловіки — ну, ви зрозуміли...
"Та шо тут такого? —дивувалась Марічка, коли чула мої риторичні питання про наболіле. — Ну дала — і дала. Це ж лише секс, just for fun, так сказать. "
Та я, мабуть, занадто серйозно підходила до цього питання, бо для мене секс завжди був чимось більшим, ніж 4 літери...
І от коли трапляється знайомство, де все дуже швидко рухається по описаному вище сценарію, у мене навіть лічилка дика була:
"раз : він тебе за ручку взяв;
два : говорив ніжні слова;
три : в кафе за тебе заплатив;
чотири : запросив до своєї квартири;
п'ять: значить буде він тебе..... Ну, або літературними словами — значить треба йому дать.
Отака дурня у мене в голові була...
Так от, ніби і дать треба, та ти розумієш, що якось воно дисонує з твоїм суб'єктивним сприйняттям об' єктивної реальності, тебе починає ковбасити. Бо, виявляється, все в тобі чомусь категорично проти майбутнього інтиму.
Недарма кажуть, що робота з самооцінкою — найскладніша праця, бо коли вона, самооцінка, низька, це ой-як кривить твоє життя. Моя ж, пам'ятаємо, замулилась десь глибоко на дні озера під назвою "А що скажуть інші?"
Усе своє дитинство і юність я дивилась на себе через криве дзеркало і хоча мені вистачило мізків не начудити чогось невиправного, зараз, згадуючи свої думки і настрої тих років, мені хочеться гучно зробити face-palm, а потім обійняти і похвалити себе за те, що я витягла себе за волосся з того болота негативу, як Мюнгаузен.
А з досвідом наступні умовиводи лише підтвердились:
1. Люди здебільшого налаштовані до тебе позитивно.
2. Людям на тебе пофігу, бо кожний зайнятий в першу чергу собою.
Вилікуватися в себе. Шось є у цих словах.
Ця історія дуже коротка, але емоції, пов'язані з нею, неоднозначні, бо з одного боку, якщо секс сприймати як розвагу, то все ок, — інколи розваги бувають цікаві, а інколи — ні. А з іншого — підкрадається якесь почуття спустошення і розчарування через відчуття, що твоїм тілом скористалися.
Короче, історія.
З Тарасом нас познайомила Катруся — він був її гарним другом з тіндера (не склався у них вайб, та спільних інтересів виявилося занадто багато, що стало початком міцної дружби). Розумний, високий, галантний, загадковий, — він обожнював електронну музику і віртуозно грав на гармошці. Тарас притягував увагу і викликав цікавість. З першої зустрічі було ясно, що я йому подобаюсь.
І він мені сподобався, як людина, з якою класно і цікаво спілкуватись — ні більше, ні менше. Чи хотіла б я стосунків з Тарасом? Та ні. Але по Тарасу було видно, що він ну дуже не проти мати стосунки зі мною. І от тут екзамен на впевненість в собі я провалюю, бо те, що думаю я — не важливо. І взагалі, мене хоче крутий хлопець, нормальний, адекватний, перспективний (останні три слова прозвучали в голові голосом моєї мами...). Треба не упускать такий шанс, бо пора вже думать за майбутнє.
І от, на якійсь черговій вечірці вдома у Марічки зібралось нас багато, Тарас в тому числі. І було ясно, до чого все йде, і була очевидна мені увага Тараса. Та чим більше я налаштовувала себе на гарячу ніч і бурхливий роман, тим більше мені хотілося тікати.
От чому так буває, що в людині прекрасно все, а тебе до неї ну зовсім не тягне? А я вам відповім: є люди, які нам подобаються і до яких виникає потяг і бажання. А є — до яких не виникає нічого. От, в принципі і вся відповідь. Ви ж не розраховували почути, що то все любовні привороти і чорна магія? Те, як ми обираємо собі пару говорить про нашу сексуальність, характер, рівень нашого інтелекту, генетику, виховання. Про наші травми і страхи — інколи ці інгредієнти теж випадково попадають у коктейль під назвою "Здається, я люблю тебе ....."
А взяти той же запах. Здавалося, така маленька деталь, але грає величезну роль. Спробуйте розпочати стосунки з людиною, запах якої вам не подобається? Там, де розпочнете, там і закінчете, ага...
Тарас плюс я, я плюс Тарас. Математика ніби виходила, а хімія — ну ніяк!
Та я чітко вирішила (звідки у мене ця впертість?), що доросле життя це не про якісь там шкільні предмети — воно ж доросле, тому і поводитись треба відповідно: хороший хлопець — треба брать. Тобто, дать. А Тарас, чортяка, був і правда дуже хороший.
І ніби з кожним ковтком вина ставав ще кращим. Вогня ще й підливали Марічка з Катрусею, що по черзі не упускали нагоди зауважити, що Тарас з мене очей не зводить.
Вечір плавно перетікав у ніч і діло йшло до зміни локації на більш інтимну. Друзі розійшлися по домівках, хтось залишився у Марічки, бо кімнат вистачало, батьки десь поїхали по справах, тому Марі не парилась, що хтось випадково заснув на дивані у вітальні, а ще хтось — у ванній кімнаті.
Нам з Тарасом дісталась кімната для гостей з великим м'яким ліжком і лава лампою на столі, яка створювала атмосферу спокою і затишку, через що ще більше клонило в сон — а не в секс.
Ще це вино... "Все сьогодні проти інтимну" — подумала я, як усвідомила, що Тарас вже деякий час робив мені масаж голови, періодично цілуючи в шию. А я була так зайнята своїми роздумами, шо й не помітила початку першого акту.
Ми якийсь час мовчки сиділи на ліжку. Тарас масажував мої плечі.
— Ти точно впевнена? — сказав він тихенько, сідаючи переді мною і беручі мої руки в свої.
"От, зараза, який же уважний і ідеальний" — думалось мені.
Тарас продовжив:
— Нам не обов'язково це робити зараз, якщо ти не хочеш...
"Боже, як це етично і нормально!" — думала я. — "Ну як такого не хотіти?"
— Ні, я хочу. — не сумніваючись збрехала я, розраховуючи, що апетит прийде під час їжі, тобто варто лише розпочати, а там воно якось саме вже піде.
Ми повільно роздяглися з перервами на поцілунки. А мені вже хотілося, щоб все швидше закінчилось і можна було лягти спати. Апетит, ти де? Але я гнула свою лінію: треба — значить треба.
Поганий секс — легко, ось інструкція:
- якщо не приємно — терпи;
- якщо не подобається — мовчи;
- якщо не хочеш — перенехочеш!
Та у мене був план: увійти в роль порноактриси, еротично стогнати, казати, як мені круто і що я хочу ще і ще і ще! Швидше, ще швидше і можна ще трошки, розраховуючи, що Тарас швидко кінчить і the end and good night. Та я не врахувала один момент: та секс-машина практикувала тантру,а тому його насназі не видно було ні кінця, ні краю (це вже він потім похвастався, що може так хочу до ранку.) "Ну шо за закон підлості?!" — думалось мені в процесі, "коли вже фінал?" Через не знаю скільки змінених поз я почала втомлюватись і засмучуватись: апетит так і не з'явився. В голові по колу крутилося "Якого біса? Хірня якась відбувається, все не те. Бо коли мокріє в очах, а не між ніг, то є явний сигнал бити на сполох і припинять дійство.
Я сказала стоп, щоб остаточно не розридатись. Тарасу пояснила, що дуже втомилась і більше не можу, а завтра ж ще на пари! Глянувши на годинник, я усвідомила, що минуло майже 2 години! Тантра, бляха...
І от лежала я в Тарасових обіймах, поки він тихенько сопів і думала: от нашо такий секс, коли єдине, чого ти чекаєш — це його завершення. Коли в кінці виникає відчуття спустошення і якогось непояснювального суму? Хоча, чого непояснювального?
Все дуже просто: коли ти робиш те, чого не хочеш, примушуєш себе, запевнюєш, що так треба (комусь, не тобі, бо себе ти навіть боїшся спитати) — то все буде через сраку (це я метафорично, якщо що).
Який вихід? Шакуємо двері з табличкою "комунікація". І якщо вже відкривати їх навстіж, можна навіть ногою, то цю комунікацію треба починати з дитинства. З дітьми треба говорити про стосунки, кордони, секс, любов, довіру etc. Ну, а якщо вже трохи пізно і ми дорослі, то почніть діалог з собою. Підіть собі назустріч. В плані, питайте себе, що вам важливо, чого вам хочеться і не хочеться? І якщо відповідь прийде не одразу (бо і так буває), то з часом ви неодмінно почуєте себе.
Говоріть з партнером! Інколи це страшно — сказати про свої страхи, сумніви, чи про те, що сьогодні Венера не в тій фазі і ви не хочете сексу. Бо якщо з вами поруч адекватна людина — вона зрозуміє. А якщо ні, то нащо вам такий партнер?
Пам'ятаєте про самооцінку? Це складно, але посильно. Головне — бажання.
Я лежала тоді і думала, що я більше не хочу робити так, як я не хочу. Що треба вчитися цінувати себе і своє тіло. Бо якось воно не здорово, коли ти робиш щось, що нібито повинно принести тобі задоволення, а натомість отримуєш бажання розридатись і нажертись морозива через відчуття пригніченості, спустошення і розчарування.
Не треба так.
Любіть себе, своє тіло, свій ніс і вуха.
