Похорон здорового глузду! Стався на пагорбі,
повз цвинтаря. Подивитись зібрались усі в першій особі,
і всі ті, у кого немає лиця. Священник, айтішник
і навіть колись українська, але вже польська сім'я.
Парламент на мерсі приїхав опізнати мерця.
Кажуть: "Та це точно не він, це якась незрозуміла абстракція".
Похорон здорового глузду! Викрали його
за часів стабільної кризи. Бо ж казав
він усім правду клінічної чіткості. Битого і пізніше вбитого,
поклали в екологічну труну. Президент наказав
відвезти труну в хащу лісну. Закопати десь там
і залишити на з'їдання лісовим тим чортам.
Похорон здорового глузду! Відмовився він
полишати нас у цей похмурий час. І, як героїн,
намагався втрутитись у життя народних мас.
Пропонували йому женитись, напитись і обкуритись.
Він, в свою чергу, був мудрий і, ігноруючи блиск усіх тих прикрас,
сів десь на пагорбі і загинув, відхрестившись від нас.
Похорон здорового глузду! Знайшли його зранку
на пагорбі, повз цвинтаря. І давай хоронить його
де вночі літали мухи навколо мерця. На згадку
про нього кожного серпня вбивали молодого бунтаря,
щоб усі пам'ятали, що глузд той загинув здоровим.
Бо ж не пив, не курив і не знав ні чорта!
