Американська стратегія в Україні поступово виснажує націю та її народ. Під час недавньої поїздки до України ми пройшли через руїни дитячої лікарні в Києві, яку обстріляли росіяни, оглянули житловий будинок у Харкові, де російські ракети знищили поверх за поверхом, і побували на передовій, де солдати розповідали про жорстокість російських тактик "людських хвиль". Але найбільш тривожним було те, що американська стратегія в Україні надає достатньо військової допомоги, щоб Україна не програла війну, але недостатньо, щоб перемогти. Ця стратегія поступово виснажує Україну і її народ.
Нашу поїздку організувала двопартійна політична група With Honor, яка підтримує ветеранів у Конгресі, і ми подорожували Україною разом із законодавцями-республіканцями та демократами. Ми обидва є ветеранами Корпусу морської піхоти. Разом у нас понад 60 років бойового досвіду у В'єтнамі, Іраку та Афганістані. Жахи війни нам добре відомі, але після цієї поїздки ми відчули глибоке занепокоєння.
У Харкові ми зустрілися з групою українських ветеранів. До війни 24-річна медик Вікторія Гончарук жила у США, де її прийняли на магістерську програму в Гарварді, а працювала вона в інвестиційному банкінгу в Нью-Йорку. Коли в лютому 2022 року почалася війна, вона залишила це життя і повернулася захищати свою країну. Її підрозділ медиків, що складається лише з добровольців, не отримує зарплатні. Близько половини її друзів загинули або були поранені. Вона турбується не лише про безпеку своєї родини та друзів, а й про те, як сплачуватиме студентські кредити в США під час війни за виживання своєї країни. Коли один з наших співрозмовників зазначив, що майбутнє України залежить від молоді, яка відновлюватиме країну, вона нагадала, що це можливо лише, якщо вони виживуть.
Потім ми поїхали в сільську місцевість неподалік від лінії фронту, де зустрілися з підрозділом дронів 92-ї штурмової бригади. Вони розмістили тактичні машини та різноманітні дрони під маскувальними сітками, щоб уникнути повітряного спостереження. Командир підрозділу з позивним Ахіллес продемонстрував можливості своїх бійців, зокрема під час бойової демонстрації дрону, який знищив ціль. Летальні та розвідувальні дрони кардинально змінюють поле бою. Армія США ще не усвідомила цього. Усі використовувані українцями дрони виробляються в Китаї, а американських аналогів на ринку поки що немає.
Ахіллес показав слайди, де розписав вартість кожного дрону. У той час як американські летальні дрони, як-от Switchblade, коштують приблизно 60–80 тисяч доларів за одиницю, українські дрони є справжньою знахідкою, більшість з них коштують кілька тисяч доларів, що дешевше за один артилерійський снаряд. Його презентація була не лише демонстрацією можливостей, а й своєрідним комерційним пропозицією. Якщо ідеологічної мотивації підтримати Україну недостатньо, він готовий був переконати цифрами. Він стверджував, що якщо США хочуть стримати Путіна і зупинити Китай та Іран, підтримка України є вигідною угодою. Ахіллес завершив свою презентацію слайдом, де зазначив, що за приблизно 100 мільйонів доларів такий підрозділ дронів, як його, зможе діяти протягом року та виконати близько 5 тисяч бойових завдань. Вартість одного знищеного росіянина складе лише 20 тисяч доларів.
Ахіллес закликав із терміновістю, якої, здається, бракує американським політикам. Темпи інновацій на полі бою зробили багато очікуваних західних систем озброєнь майже застарілими до моменту їх поставки. За два тижні до нашої поїздки ще один танк M1A1 Abrams був знищений ударом дрона-камікадзе зверху. З 31 танка Abrams, наданого США в лютому, залишилося лише 20. Українські солдати на фронті розповіли нам, що будь-яку інновацію, яку вони розробляють, росіяни нейтралізують протягом кількох тижнів. Обидві армії розвиваються такими темпами, що застиглі оборонні галузі США та НАТО не встигають за ними.
Прикладом цього є HIMARS — далекобійна ракетна артилерія, яку США поставляють надто повільно. Рік тому HIMARS був найбільш затребуваною системою на полі бою. Тепер його успішність становить менше 10% через російські інновації в галузі радіоелектронної боротьби. Кожна ракета HIMARS коштує близько 100 тисяч доларів. Через стрімке зниження ефективності HIMARS українці розробили дрон, який має подібний вплив, як ранні HIMARS, але коштує близько 1 тисячі доларів. Однак українці справедливо хвилюються, що протягом кількох тижнів росіяни розроблять контрзаходи, які знизять ефективність цих дронів до нинішнього рівня HIMARS. Це, фактично, гонка озброєнь.
Президент України Володимир Зеленський значну частину часу проводить у проханнях до союзників щодо надання зброї та дозволу використовувати її на повну потужність. Але його адміністрація тепер просто просить доставити вже обіцяні озброєння. Затримки виникають через протоколи Міністерства оборони США, які впливають на темпи зниження запасів. Кожна військова служба зобов’язана зберігати певну кількість зброї та боєприпасів у резерві на випадок війни й не може перевищувати ці межі. Такі занепокоєння мають історичні прецеденти. Під час Другої світової війни, під час німецького вторгнення у Францію в 1940 році, Вінстон Черчилль відмовив у запиті Франції щодо підтримки Королівських повітряних сил, знаючи, що кожен британський літак знадобиться для майбутньої битви за Британію. Однак Сполучені Штати зараз далекі від подібної кризи. Іронічно, але ми зберігаємо свою зброю на випадок кризи саме такого характеру, як та, що розгортається в Україні. Ми повинні надати цю зброю тим, хто готовий використати її для нашого спільного захисту.
Війна в Україні ризикує бути програною не тому, що росіяни перемагають, а тому, що союзники України не дозволили їй перемогти. Якщо ми заохочуємо українців воювати, але не даємо їм необхідних інструментів для перемоги, історія точно визнає, що не лише росіяни були відповідальними за злочини проти України.
Автори Карл Марлантес та Елліот Акерман
