Вступ
У світі надто багато музики, щоб навіть найбільш прискіпливий не знайшов для себе той музичний жанр, того музичного виконавця, який йому б не сподобався і не зостався у плейлисті на довготривалий термін. Очевидно, що через індивідуальність роботи механізмів світосприйняття, кожен надає перевагу тим музичним особливостям, на яку звертатиме увагу не будь-хто: комусь важлива драматургічна складова музики, гармонійні рухи мелодії; комусь – технічна сторона виконання, прийоми гітарного пікінгу, оригінальні методи звуковидобування тощо. Саме через цей факт створюється умова, при якій неможливо написати «ідеальний» трек, створити «ідеальний» музичний жанр, який западе в душу кожному. Але в цій же особливості людського світосприйняття криється, як на мене, доволі приємна особливість музики загалом – вона сприймається настільки суб’єктивно, що обговорюючи один і той самий музичний уривок, нерідко, зустрічатиметесь із тим, що ви, з вашим колегою, сприймаєте його зовсім по-різному. Умовно, аналізуючи кліп до треку «Falling in reverse – Watch the world burn», людина, яка слідкує за музичними новинами, добре бачитиме посилання автора на жартівливі посилання про макбуки, саморефлексію над своїм минулим, а людина з богословською освітою зможе знайти паралелі між сюжетом кліпу та приходом антихриста в сучасний світ. І в цьому вся музика, кожен дивиться на неї згідно власного світосприйняття та пізнавальних пріоритетів. Але як бути з інструментальною музикою, в якої нема ні тексту, ні, почасту, відеосупроводу? Тут все залежить виключно від асоціативних рядів та емоційного стану людини, яка в цей момент займається прослуховуванням треку. Відповідно, ми з цього можемо дійти висновку, що кожна мелодія буде містити у собі індивідуальний сенс для людського суб’єкта, вона почне містити у собі асоціативний ряд, який залишиться з цією мелодією назавжди. Це перетворює звичайну мелодію-інструменталку в щось особисте, це стає вашим Original soundtrack. В даній публікації, ми розглянемо феномен построку та поговоримо про те, чому варто зробити його OST-oм вашого життя.
Вікіпедійна частина
Построк – музичний напрям жанру рок, суть якого полягає у вільності форми, структури треків, та чисельній кількості музичних експериментів, починаючи від застосування незвичних для року інструментів та оркестрового супроводу, закінчуючи застосуванням елементів з інших жанрів. Трекам построку характерна довготривалість (від 5 хвилин, що порівняно з іншими сучасними жанрами – довго), відсутність циклічної структури (куплет – приспів – куплет – приспів – соло – приспів і т.п.) та або відсутність вокалу, або використання останнього лише в якості ще однієї звукової доріжки, мета якої – доповнювати загальний звуковий ряд, а не декларування тексту із певним змістом. Окрім цього, построк своєю загальною формою може завдячити шугейзингу, від якого той перейняв створення щільної звукової стіни, яка падає на слухача, як вода з відра, та розчиняє його у собі. З вікіпедійною частиною закінчено.
Музична новела
Якщо ви нагуглите популярні построк гурти, наприклад, «Godspeed you! Black Emperor» чи «MONO», то зможете зауважити наступну картину:
І будемо чесними, коли ти вперше бачиш таку тривалість, то дещо бентежишся від такої кількості хвилин, адже зазвичай, така довжина притаманна лише академічній музиці, і то, не завжди в таких масштабах. Але дана спорідненість між цими жанрами дійсно має сенс. Коли ви вмикаєте умовного Бетховена чи Баха, то такі речі як «прослухати якийсь уривок з треку й перемкнути» чи «слухати перемотуючи», скоріш за все, вам не притаманні. Це зумовлено їхньою композиційною стороною – мелодія розвивається, вона не є ні статичною, ні циклічною, від самого початку, по самий кінець наявний драматургічний прогрес. З построком така ж річ.
Ця особливість доволі прозоро нагадує читання новели – твір не забирає багато часу на прочитання, але його історія є повною, вичерпною, динамічною та з постійним рухом. Построк – це новели в світі музики, кожен трек є повноцінним твором, зі своїми зав’язкою, розвитком подій, кульмінацією та епілогом. Але через те, що автори говорять із людьми не через вербальний апарат, а акустичний, то в цих «музичних новелах» криється певна особливість – їх, якщо не мати коментарів автора(-ів) щодо конкретних треків, неможливо якось трактувати. Тут і починає працювати, згаданий у вступі, індивідуалістичний підхід у світосприйнятті. Кожна людина, слухаючи один і той самий трек, «читає» свою унікальну історію, яка доступна лише їй.
Така вільність у трактуванні – це одна з основних причин того, чому построк може прив’язати вас до себе, адже незалежно від вашого теперішнього настрою, ви знайдете гурт, який своєю музикою ідеально «влізе» у ваш настрій, а його треки ви сприйматимете його по-своєму, вони будуть ідеальним доповненням до вашого теперішнього емоційного стану. Як у фільмах використовують музику для підкреслення настрою сцени, важливості сюжетного моменту, опису загальної атмосфери стрічки, так і построк буде музикою, яка підкреслює ваш теперішній вайб.
Плюралізм та експерименти
Але окрім довготривалості в багатьох треках та вільності у трактуванні є ще одна причина, чому построк може стати OST-ом вашого життя – це його багатогранність. Цей жанр не має чітких рамок, доволі часто виникають ситуації, коли ламають голову із жанровою ідентичністю окремих (наприклад Mogwai, які починали з построку, але їхня пізня творчість належить іншого жанру). Але разом із цим, ви отримуєте неймовірний асортимент в музиці, адже гурти йдуть на експерименти й нерідко буває так, що два гурта звучать настільки несхоже одне на одного, що виникає питання, чи вони дійсно працюють в одному жанрі. «Sigur Rós», вокаліст якої виконує свої партії мовою «hopelandic», яка є вигаданою ними, що додає органічності звучанню саме вокальних партій; використання джазових елементів у «Silver mt. Zion»; скіти-промови на початку треків гурту «Godspeed you! Black Emperor», які нагадують урбаністичні жанрові картини, на яких безхатько кричить про те, що Ісус любить світ, дід розповідає історію про Coney Island тощо; супровід скрипки у партіях Yndi Halda; електронні партії в треках maybeshewill та 65daysofstatic тощо.
Така експериментальність та неординарність гуртів робить цей жанр більш відкритим до людей і відповідно, йому легше запасти вам в душу, адже построк, якщо дуже грубо, – це солянка з різних експериментів різних кухарів. А приготування страви – це діло індивідуальне, кожен готує по-своєму і для людей, які мають свій особистий смак в їжі. Відповідно, через дану експериментальність, з треками цього жанру легше асоціюватися, адже він використовує ті прийоми, які можуть резонувати саме з вами.
Художній концептуалізм та патетичність
Пафос (гр. «πάθος», себто чутливість, пристрасть) – одна з найсильніших рис построку. Настрій треків може різнитися від загального жвавого позитивного вайбу до глибокої мінорної меланхолії. Нерідко, ці «перепади настрою» відбуваються посеред одного й того ж треку. Але усі вони, здебільшого, об’єднані одним поняттям – вони об’єднані надією на позитивну розв’язку особистісної кризи. Звісно, деякі гурти акцентують увагу саме на депресивності і перетворюються на построковою алюзією на виконавця «Mistmorn», мета яких – не витягти з меланхолії, а занурити в неї, але ця «депресивна зацикленість» в даному жанрі – рідкість. Здебільшого, йому притаманна патетична експресія різних емоцій, яка підкреслюється навіть на рівні ударної секції. Дана патетичність зумовлена якраз композиційною структурою даного жанру – мелодія живе й переживає, вона не тримається в межах «verse-hook», вона в постійному русі, а де є послідовний, структурований прогрес, є й емоційні підкреслення цього прогресу. Звідси й береться пафос, яка і є фундаментальною основою емоційного підкреслення, яке в свою чергу, може бути різним, залежно від концепту.
Художній концептуалізм, який цьому жанру притаманний у повноті, також бере участь у формуванні його самобутності. Алегорії, метафори, образи, які використовує даний жанр в назвах треків, текстах та обгортках альбомів, виглядають надто абстрактно задля раціонального осягнення та занадто красиво, щоб не мріяти побачити це наживо. «Mountains made of steam», «Angels in your palm», «13 Angels Standing Guard 'Round the Side of Your Bed», «Lift Your Skinny Fists Like Antennas to Heaven», «He Films the Cloud», «Anthem for No State», «The Sun Coloured Shaker» – ці образи ви зустрінете серед найпопулярніших пост-рок проектів, а якщо заглиблюватися в цей жанр ще сильніше, ви зрозумієте, що він повністю з цього складається. А якщо говорити про музичну складову, та те, як цей жанр звучить загалом… Погляньте самі :)
P.S. на Youtube можна знайти канали, які роблять підбірки з треками цього жанру, осьо найпопулярніший з них :)
https://www.youtube.com/@worldhaspostrock
