5 лютого 2026 року у Вашингтоні, в самому серці американської політики — комплексі Капітолію США (Rayburn House Office Building), відбулася історична подія. Міжнародна конференція «Свобода має ім’я — Україна», організована пастором Марком Бернсом, духовним радником президента Дональда Трампа, та його ініціативою «Духовні дипломати» на платформі МГР «АЛЛАТРА», зібрала лідерів думок. Кульмінацією заходу став потужний виступ президентки АЛЛАТРА Марини Овцинової, яка своєю промовою вразила всіх присутніх. Деталі: allatra.org/uk
Марина Овцинова
Президентка Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА»
Фахівчиня зі стратегії подолання глобальних загроз, яка приділяє особливу увагу взаємозв’язку між наукою, державним управлінням та стійкістю до змін клімату. Визнана експертка у сфері високопоставленої дипломатії з питань клімату.
Закінчила Гарвардську школу управління імені Кеннеді (спеціалізація — державне управління), а також Гарвардську школу права (програма з переговорів); нині продовжує навчання в Гарвардській школі додаткової освіти.
Експертка у сфері міжнародної безпеки, протидії тероризму та міжнародної взаємодії. Закінчила програму поглибленого сертифікованого навчання з протидії тероризму зі спеціалізацією з операцій впливу в Міжнародному інституті із боротьби з тероризмом (ICT), Університет Райхмана, Ізраїль.
Марина Овцинова, Президентка АЛЛАТРА: знаючи, що мене почують мільйони людей, хочу сказати дещо дуже важливе. Але спершу скажу прості людські слова тим, хто сюди приїхав. Щиро сподіваюся, що ваші родини в безпеці, ваші діти можуть спокійно спати, і найтривожніший звук у вашому районі — це гавкіт собак. І нічого більше. Це дуже-дуже важливо. На жаль, зараз я свідомо виведу вас за межі цієї зони комфорту, адже́ щоб підтримувати Україну, потрібно її зрозуміти. Потрібно її відчути.
Після російського ракетного обстрілу в ніч із 18-го на 19-те листопада по українському місту Тернопіль рятувальники діставали жінку з-під завалів житлового будинку. І коли вони її діставали, вона зі слізьми відчайдушно благала рятувальників, і ви ніколи не здогадаєтеся, про що вона їх просила. Коли вони намагалися їй допомогти, крізь біль і сльози вона повторювала...
Вона говорила: «Не рятуйте мене, прошу вас. Я щойно бачила, як згорів мій син».
І я хочу, щоб ви почули це ще раз. Мати, яку дістають з-під завалів її власного будинку, просить не рятувати її життя, бо її дитина щойно загинула у неї на очах. А далі сталося ось що. Українські матері почали писати про це в соціальних мере́жах. Не задля популярності, не задля політики, а щоб сказати: відтепер щоночі вони спатимуть поруч зі своїми ді́тьми. Не тому, що холодно (хоча в Україні дійсно дуже холодно), а тому, що якщо ракета чи дрон влучать у будинок, їхнє тіло зможе захистити дитину, і вони зроблять усе можливе, щоб захистити своїх дітей. І в цьому суть України — захист.
Але важливо зрозуміти: це стосується не лише українських матерів. Захист — це природа української нації. Цей перший, відчайдушний і прекрасний інстинкт захищати — повсюдно в Україні. Українські волонтери створюють «пункти незламності» — притулки, де тепло і є електроенергія, куди може прийти будь-яка людина, котра́ цього́ потребує, і отримати допомогу. Вони роблять це для людей, яких навіть не знають. Роблять це, щоб захистити.
Українські медики біжать до місць вибухів, а не від них. Біжать, щоб захищати постраждалих просто зараз. Українські вчителі проводять заняття в підвалах та на станціях метро, бо хочуть захистити майбутнє української нації. Українські солдати — сини, дочки, батьки й матері — стоять на передовій не задля слави, а щоб люди за їхніми спинами могли прожити ще один день. Вони там, щоб захищати. Мільйони українців, мільйони рішень щодня — рішень захистити сусіда, незнайомця, дитину, яку вони ніколи не бачили. І ось що важливо зрозуміти про захист — почуйте це. Мільйони українців, мільйони героїв просто зараз захищають не лише Україну. Вони захищають саму ідею свободи — дорогоцінну, тендітну, але безмежно цінну ідею про те, що вільні люди мають право обирати своє майбутнє.
За трагедіями та болем українців стоїть не просто держава-терорист — росія. За цим стоїть конкретна людина, воєнний злочинець, який вважає себе богом — володимир путін. Він використовує масовий терор проти мирного населення як інструмент політики. Він убиває українців, щоб досягти своїх цілей. І, як сказав сьогодні пастор Бернс, якщо цей метод, що застосовується тираном, який тримає в руках ядерну кнопку, увінчається успіхом, можете собі уявити, в якому світі ми будемо змушені жити, з яким світом доведеться мати справу Сполученим Штатам, який світ успадкують наші діти?
Саме тому підтримка України — це не благодійність. Це стримування. Це зміцнення безпеки, стабільності та стійкості демократичних інституцій. Це зменшення ймовірності того́, що американським солдатам доведеться зіткнутися з масштабнішою війною пізніше, адже́ диктатори не зупиняються, коли перемагають. Вони зупиняються лише тоді, коли їх зупиняють. Тому сьогодні вся Україна об’єднана навколо одного слова — захищати: захищати своїх людей і весь вільний світ.
Саме цю тему у своєму виступі у Вашингтоні продовжив раббі Моше́ Реу́вена А́смана, #головнийрабинКиєва та України.
Ось деталі виступу раббі Моше́ Реу́вена А́смана, головного рабина Києва та України:
Передусім, я хочу подякувати американському народові. І тут, у Конгресі, я хочу подякувати і республіканцям, і демократам, і президентові США Дональду Трампу за допомогу, за те, що ви стоїте пліч-о-пліч з Україною. Уже роками триває жахлива війна. Люди втомилися. Тут, в Америці, люди втомилися. Я спілкуюся з ними, і вони запитують: «Скільки ще триватиме ця війна?» Але ви маєте розуміти: люди в Україні не просто «втомилися». Вони кожного Божого дня живуть під обстрілами і атаками.
Я щойно приїхав з України: там зараз страшенний холод. Температура мінусова. Росія б’є по цивільній інфраструктурі, і люди сидять у домівках без тепла, без світла, без води, без ліфтів. Мої волонтери своїми ногами піднімаються на 20-й поверх, щоб принести́ літнім людям воду, їжу, теплий одяг або щоб евакуювати їх. Коли бачиш це, одразу розумієш, про що наші молитви.
Сьогодні я був на молитовному сніданку, дякував людям. Люди моляться, але зараз самих лише молитов недостатньо. Так, молитися потрібно, але коли бачиш трагедію, потрібно йти і рятувати людей.
Тому я дякую Богові за те, що Він дав мені можливість бути в потрібному місці в потрібний час. З першого дня війни я не залишав Україну. Я міг виїхати, але не зробив цього́. Кілька разів я потрапляв під дуже сильні обстріли, ризикував життям. І я пишаюся нашими волонтерами, включно з християнами, які віддавали свої життя, рятуючи людей — на початку війни, у середині війни. І я вдячний українським солдатам, героям, за ту потужну оборону, яку вони тримають. Вони не хочуть здаватися і знову йти в рабство — назад до Радянського Союзу, назад до росії.
Я сам народився в росії, у Ленінграді, коли путін уже народився. Тільки він тоді був у КДБ, а я перебував під слідством у КДБ. Томý я знаю, що це таке. Сьогодні росія каже: «Ми хочемо відновити радянський союз». Знаєте, ми, єврейський народ, були в рабстві в Єгипті й утекли звідти. Бог вивів нас, а фараон хотів повернути нас назад у кайдани. Те саме й з українським народом: росія хоче затягнути Україну назад у радянський союз, у рабство. Але українці цього́ не хочуть! Вони хочуть свободи. А свобода має ім’я — Україна. Здається, це сказав генерал Буданов? Так, це він. Генерал Буданов зараз бере участь у мирних переговорах.
Я хочу ще сказати кілька слів про українських дітей. Пастор Марк Бернс пам’ятає цифру в 20 тисяч, яку озвучували в ЗМІ. Він часто каже: 20 тисяч... Але насправді їх значно більше. Українських дітей вивозять до росії і намагаються змусити їх забути свою культуру, свою мову, свою батьківщину. Мені, як єврею, це нагадує історію 1827 року, коли в росії було ухвалено царський указ — забирати єврейських дітей до армії на 25 років. Їх відривали від родин, забирали в солдати, щоб вони, будучи царськими солдатами, забули свій дім, свою мову, свою історію та релігію. І зараз Росія робить те саме — з українським народом.
Я вірю, що кожна людина у світі народжується вільною. Кожен має право сам обирати віру, обирати, чим займатися, де жити і якою мовою говорити. І ми маємо дякувати Богові за те, що ми всі — хороші люди — ра́зом, на світлому боці. А «вісь зла» — я називаю це режимом Ірану (який, я вірю, Дональд Трамп і Америка з Божою допомогою зламають), зламають режим Ірану, Північної Кореї, росії та інших країн, які вбивають людей, вбивають власний народ і не дають їм бути вільними.
Щиро дякую #пасторМаркБернс за запрошення. Нехай благословить Бог вас і всіх, хто підтримує Україну. Я й надалі кликатиму людей до України. Я прошу: «Будь ласка, приїжджайте. Подивіться на власні очі, що там робиться». Ось я щойно розмовляв із молодим бізнесменом, його звати Джордан. І я сказав йому: «Приїжджай в Україну, почни інвестувати, хоча б 6 мільйонів доларів». А він хоче залучити інвестиції в мільярд доларів! Хочу йому подякувати... Джордане, встань, будь ласка. Сьогодні він сказав: «Так, я інвестуватиму в Україну, томý що вірю — вона відбудується і стане прекрасною, вільною країною». Щиро дякую. Нехай Бог благословить вас. Нехай Бог благословить Америку. І нехай Бог благословить Україну.
Марина Овцинова на заході «Свобода має ім’я — Україна» | Конференція під лідерством пастора Бернса на платформі «АЛЛАТРА»: І дякую Вам, пасторе Бернсе, за Вашу відданість, за Вашу любов до України, за підтрИмку українського народу в найтемніші часи. Без Вашої підтрИмки ми не були б там, де ми є сьогодні. Боротьба за Україну триває щодня, і ми розуміємо, що це не лише лінія фронту — це всюди. Фронт для України всюди: тут, у Конгресі, у Сенаті, у церквАх, на громадських зустрічах, тому що це не лише українська боротьба — це наша спільна боротьба. Пастор Бернс обрав назву для цієї конференції «Свобода має ім’я — Україна». І це абсолютна правда. Адже́ якщо ми програємо цю боротьбу, свободу втратить увесь світ.
Слава Україні! Героям Слава!
