Ольга Степура для НГО “Просвіта“
Вступ
Багато людей, зокрема в Україні, упереджено ставляться до осіб, які мають сексуальну орієнтацію, відмінну від гетеросексуальної. Це упередження, скоріш за все, ґрунтується на поверхневих знаннях, які часто є міфами, деякі з яких є образливими.
Але гомосексуальність – це не винахід лівих людей, не примха, і не наслідок виховання. Це – біологічна ознака, яка існує в природі, і зустрічається як серед людей, так і серед тварин.
Наприклад, деякі пінгвіни зі своїм партнером/ або партнеркою можуть знаходити покинуті яйця і висиджувати їх. Леви можуть вдвох дбати про свій прайд, а мавпи практикують статеві контакти між собою, особливо це популярно серед самиць. Чорні лебеді-гомосексуали можуть вигнати самицю, щоб висиджувати яйця разом із своїм партнером. А деякі барани можуть надавати перевагу іншим баранам, навіть якщо поруч самка в період тічки.
Гомосексуальність ще в минулому столітті прибрали з Міжнародної класифікації хвороб, адже визначили, що вона до них не належить.
Що ж тоді що ж таке гомосексуальність?
Гомосексуальність - це біологічна ознака, яка визначає сексуальний та/або романтичний потяг людей і тварин до представників своєї статі.
Жінки з гомосексуальною орієнтацією називаються лесбійками, чоловіки – ґеями.
Існує багато теорій походження гомосексуальности, деякі з них помилкові, а деякі є просто гіпотезами. Сьогодні ж розберемо біологічне, зокрема дослідження генетичного та гормонального походження цієї біологічної ознаки.
Генетичне походження
Якогось одного гену гомосексуальности не існує. Але сама ознака може частково успадковуватися.
Існують різні модифікації хромосом, які після проведення ряду досліджень показували зв'язок із гомосексуальною поведінкою.
Такою модифікацією є, наприклад, модифікація хромосомної групи Xq28, яка розташована на довгому плечі Х-хромосоми.
У 1993 році дослідження американського генетика Діна Гемера показали, що модифікація Xq28 має зв'язок з чоловічою гомосексуальністю. В результаті аналізу 114 ґей-родин було визначено, що показник гомосексуальності збільшувався, якщо по материнській лінії дядько, двоюрідний брат або сестра були гомосексуальними. По батьківській лінії даний зв'язок не прослідковувався, адже одна Х-хромосома завжди успадковується від матері.
Пізніше, у 2012 році було проведене дослідження, у рамках якого аналізували 409 незалежних пар братів-ґеїв з 384 сімей. Воно і подальші дослідження підтвердили зв'язок хромосомної групи Xq28 з формуванням чоловічої гомосексуальности. Але саме в дослідженні 2012 року також було виявлено зв'язок восьмої хромосоми з формуванням сексуальної орієнтації.
Щодо формування жіночої гомосексуальности генетичних досліджень на сьогоднішній день дуже й дуже мало (майже зовсім немає). Лише у 1992 році вчені з університету Бостона дослідили що будь-яка сексуальна орієнтація у жінок зумовлена спадковістю наполовину. Вони вважають, що людина вже народжується з певними схильностями, і в процесі життя формуються її переваги.
В нещодавньому дослідженні 2019 року, яке було проведено серед 500 тис. осіб обох статей, було визначено, що гомосексуальність значною мірою пов'язана з п'ятьма різними генетичними локусами (місце розташування гену в хромосомі), які лише частково збігаються у чоловіків і жінок.
Отже, стає зрозумілим, що формування жіночої і чоловічої гомосексуальности є дещо різним.
Гормональний рівень
У чоловіків і жінок, в силу відмінності статевих ознак, домінують різні гормони. Гормони, що домінують у чоловіків називаються андрогенами, а у жінок – естрогенами.
Репрезентовано дослідження, що підвищення рівня андрогенів у плодуа в передпологовий період, збільшує ймовірність гомосексуальности, незалежно від статі дитини.
Звучить складно, чи не так? Але простішою мовою можна сказати, що модель статевої поведінки у мозку плоду формується між четвертим і сьомим місяцями вагітності.
У мозку існує область, яка відповідає за ґендерні переваги. Вона називається третім інтерстиціальним ядром переднього гіпоталамуса або INAH3.
Мозок плодів на першій стадії розвитку має "жіночий" набір генів. Протягом вагітності ця область мозку має піддатися високій або малій дії тестостерону. У першому випадку розвивається типова "чоловіча" модель поведінки, яка демонструє потяг до жінок. У другому ж, відповідно, INAH3 отримує менше чоловічих гормонів, і, відповідно розвивається потяг до чоловіків.
Також існують дослідження, які показують те, що чим більше у жінки синів, тим ймовірніше те, що наймолодші з них будуть гомосексуальними. Це зумовлено тим, що під час вагітності до організму матері потрапляють чоловічі клітини, які є чужими, відповідно, активується імунна відповідь (організм виробляє антитіла). Потім ці антитіла вивільняються на плодах чоловічої статі та можуть нейтралізувати антигени, зчеплені з Y хромосомою, які відповідають за маскулінізацію мозку, збільшуючи ймовірність гомосексуальности.
Підсумок
Отже, на сьогодні ми розібралися з двома шляхами походження гомосексуальності. Варто нагадати, що гомосексуальність – це комплексна біологічна ознака, яка існує та існувала в природі завжди, і хоча піддавалась сумніву, наука кожен день працює над тим, щоб відкривати людству все більше і більше таємниць.
