Більшість людей знає, що на півострові Крим розташовується одразу два регіони України — власне АР Крим та місто зі спеціальним статусом Севастополь. Однак, не всі знають, що частина Криму також входить й до Херсонської області.
Ця частина — північний шматок Арабат-Белі, Арабатської стрілки.
Чим є Арабатська стрілка
Сама стрілка-повострів, що відділяє Сиваш від Азовського моря — вузька, низовинна й піщана, довжиною 115 км, шириною від 270 метрів до 7,5 км. Однією стороною вона впирається в Генічеськ на материку, а іншою — в Ак-Манай (Кам'янське) у Криму.
В межах АРК розташована південна, довша й вужча частина коси до 3 км шириною, з одним селом Кирим-Елі (Соляне). Ми колись у 2012 році проїхали по ній, з початку і до кінця, і там дуже погано з інфраструктурою — здебільшого єдина дорога, яка місцями виглядає як пральна дошка.
Північна частина стрілки, у межах Херсонщини, ширша, до 7,5 км, та підвищена, там розташовано більше озер, найбільше з яких Генічеське, і три гарячих джерела. Також там знаходяться чотири населених пункти, що входять у Генічеську територіальну громаду, і загальна ситуація з інфраструктурою набагато краще.
То чому стрілка розділена навпіл, які цьому були передумови, і чи має це сенс зараз?
Історична частина
У часи кримського ханату Арабат-Белі не мала постійного населення, та використовувалася здебільшого для випасу худоби. Однак, це був зручний шлях у Крим для походів, тому для захисту від них біля її початку на материку знаходилася фортеця Ченішке/Генічі (з неї пізніше розбудувався Генічеськ), а на її закінченні у Криму — фортеця Арабат.
Після анексії росією ханату на косі почалося будівництво солеварень. У 1835 році по стрілці був прокладений ґрунтовий поштовий тракт Мелітополь (тоді ще Новоолександрівка) — Кєфє (Феодосія) з поштовими станціями, з півночі на південь: Чокракська (Тревогінська), Шаклінська, Власинка, та Арабат біля колишньої фортеці.
Першими постійними мешканцями коси стали втікачі з материка, які жили в землянках і займалися рибальством, а пізніше на соляні промисли сталі прибувати сезоні робітники.
Влітку 1918 року, перед митною війною першого Кримського крайового уряду генерала Сулеймана Сулькевича з Українською Державою, Сулькевич видав інструкцію про облаштування кордону з Україною, намагаючись залишити за Кримом півострів Чонгар із соляними промислами та Арабатську стрілку. Своєю чергою український уряд хотів залишити їх собі та додатково встановити кордон південніше Перекопського валу.
З совєтською окупацією стрілка цілком увійшла до складу Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки.
На 1944 рік на всій стрілці було п'ять поселень, з півночі на південь: три здебільшого українських, Генічеська Гірка, Приозерне і Щасливцеве, та два здебільшого кримськотатарських — Чокрак (зараз Стрілкове) та Кирим-Елі (зараз Соляне).
Варто згадати, що є історія, як під час депортації кримських татар у 1944 році про кримських татар на Арабат-Белі забули, завантажили на баржі та втопили в Азовському морі. Дуже схоже на совок, і наскільки я знаю, кримськотатарське населення стрілки так і не знайшли. Однак, документальних доказів цьому нема.
Після передачі Криму від рсфрр до усрс, 3 березня 1955 року північну частину коси передали зі складу тоді Кримської області до складу Херсонської області. Коли почалося повернення кримських татар з депортації, окремими випадками з 1960-х, а масово з 1989 року — на стрілці селилися окремі родини, і сьогодні на херсонській частині стрілці частка кримськотатарського населення складає до 5% від загального населення.
На початку російсько-української війни та окупації Криму, у березні 2014 року російські війська окупували всю територію стрілки, у тому числі й херсонську. Однак, у грудні 2014 вони відійшли до адмінкордону.
Населені пункти півночі стрілки жили рід загрозою повторної окупації всі ці роки, й у 2022 році це сталося знову.
Економічна частина
Розділення стрілки навпіл у 1955 році було економічно виправдано. Територіально та інфраструктурно населені пункти півночі стрілки були більше пов'язані з Херсонщиною, ніж з АРК. Єдине, що на херсонську частину потрапило одне з двох колишніх кримськотатарських сіл — Чокрак (Стрілкове).
Але з погляду інфраструктури воно у шість разів ближче до районного центру на Херсонщині — Генічеська, аніж до районного центру в АРК — а це Керч. До Генічеська 25 км, до найближчого села на частині стрілки в АРК, Кирим-Елі (Соляне) 60 км, до Керчі — 140 км. Навіть якщо стрілку передати до Феодосійського району, районний центр Кєфє (Феодосія) все одно буде не так близько, як Генічеськ.
Найближчий районний центр АРК це Джанкой, але варіант приєднати північну частину стрілки до Джанкойського району теж так собі. Шлях все одно буде через Генічеськ, якщо звісно не зробити міст через Сиваш — але цього зрозуміло ніхто робити не буде.
Замість висновків
Історично до 1955 року стрілка завжди належала до Криму. І історично її повернення у склад АРК було б справедливим рішенням.
Однак, з погляду інфраструктури — це створить додаткові ускладнення, у першу чергу для місцевих мешканців.
Також важливіша позиція кримських татар — я не бачив, щоб той же Меджліс порушував це питання.
Тому за сукупністю цих причин думаю що все залишиться як є. Єдине, Стрілковому я б повернув історичну назву — Чокрак.
***
Дякую за увагу! Підписуйтесь на мій канал у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
