Раніше я писала про те, як нами маніпулюють маркетингові гасла мовних курсів. А сьогодні поговоримо про “маркетингову фішку” викладачів, які просувають свої послуги самостійно.
Чесно кажучи, від них я такого не очікувала. Дисклеймер: не всі викладачі говорять про це, але все ж таки є і такі, хто зловживають поняттям “авторська методика” та акцентують на цьому увагу при просуванні своїх послуг, а інколи це взагалі є ключовим пунктом їхньої реклами.
Що ж таке авторська методика? Це певний набір алгоритмів, кроків, методів для досягнення цілей (у нашому випадку, вивчення іноземної мови) і цей набір розроблений/винайдений певним науковцем, дослідником або групою експертів. Серед популярних, я думаю ви вже чули про комунікативну, граматико-перекладну або методику занурення. Але їх є сотні! Майбутні викладачі вивчають більшість з них в університеті, а згодом поглиблюють свої знання на додаткових курсах та вебінарах.
Що ж відрізняє авторську методику від стилю викладання (під який і часто маскують цю “унікальну/авторську методику”?
Авторська методика включає щось унікальне, новаторське, має ключові принципи побудови навчання, які відрізняють її від іншої методики. Як-от можливість пояснення граматики рідною мовою у граматико-перекладному методі чи мінімальне використання або навіть заборона переходити на рідну мову, пояснюючи граматику чи нові слова, при комунікативному підході. І для підтвердження дієвості цієї методики проводять наукові дослідження!
І ні, це не авторська методика — розмістити скріни з підручника на дошці Miro, розташувати їх в трохи іншому порядку, ніж у підручнику і додати якісь інтерактивні елементи.
І ні, це не авторська методика — замість роботи з підручником давати перелік слів у Quizlet, тренувати там слова, а потім просити учнів скласти з ними речення, історії, питання до партнерів.
І ні, це не авторська методика — на домашнє завдання давати перегляд роліку з Tedtalks, а потім написати коротеньке ессе зі своїми думками про зміст відео.
А от деякі викладачи подають всі активності як авторську (=унікальну) методику, граючи на емоціях, що такого учні раніше ніде не бачили.
І деякі учні дійсно раніше могли не робити домашнє завдання по tedtalks та не грали в Kahoot на уроці. Але якщо ми будемо називати авторською методикою будь-яку дію, яку не виконували наші викладачі в школі/університеті або мовні курси, де ми працювали, тоді кожен викладач, хто працює на себе, — власник авторської методики. 😊
До речі, у моїй практиці також був період, коли я думала, що я винайшла авторську методику. Добре, хоч тоді інстаграм не був таким популярним, тому я не встигла розказати світу про свій “винахід”.
Як і багато інших вчителів, я починала свою викладацьку діяльність на мовних курсах, де були дуже суворі правила: ось тобі група, ось ви йдете по цьому підручнику, ось тести для перевірки знань. А коли приходить до тебе ця група, то розумієш, що половина контенту з цього підручника не підходить цим студентам. Хтось вчить мову переважно для подорожів, а саме в цьому підручнику/на цьому рівні подорожі розглядаються лише в одному юніті і тільки в темі: як спитати про напрямок дороги та купити квитки на потяг. Або деякі студенти хотіли б більше поговорити про свою роботу журналістом, навчитися сторітелінгу англійською про суспільно-важливі теми, а ми тут вчимо назви їжі та рецепти приготування лазан’ї. Не секрет також, що є важкі теми з граматики (хоча студенти кажуть, що всі теми з граматики важкі 🙄) і часу в 1-2 уроки точно не достатньо, щоб пройти та закріпити цю тему, але ж в нас плани/тести/дедлайни.
Ось я і подумала, що треба з цим щось робити — можливо спробувати займатися зі студентами без підручників?
План був простий: студенти будуть самі генерувати контент —розказувати про ті теми, що їх цікавлять, а я протягом уроку буду підказувати їм необхідні слова, задавати уточнюючі запитання, щоб вони використовували нові слова, розглядати граматику в контексті цих історії, що показати практичну цінність того ж Conditionals або артиклей. На домашнє замість вправ на розкриття дужок, я давала творчі завдання або перегляд відео з цієй теми. Вау, звучить так цікаво та унікально. Жоден з моїх викладачів не робив такого — яка я прогресивна та винахідлива!
У такій ейфорії я проходила майже рік допоки не дізналась що є й інші викладачі, які працюють так само, а моя унікальна авторська методика не що інше як викладання у стилі Догме (або unplugged teaching).
Погорювала я трохи, та почала частіше читати про методики, щоб більше не вважати себе великою винахідницею.
Але чи є місце чомусь авторському у навчанні, якщо здається, що вже все винайшли до нас?
Я вважаю, що так! Авторськими можуть бути матеріали, коли, наприклад, викладачка, яка прожила за кордоном або має багато друзів-носіїв мови, написала діалоги до тем з підручнику саме зі свого життя. Так, це відрізняється від іноді штучних діалогів з підручника. Авторськими можуть бути завдання, коли на основі відео з ютубу або статті з блогу викладачка склала вправи на закріплення слів та граматики з цих текстів. Авторською може бути послідовність вправ, розроблених самостійно, коли це науково доведено, що саме така послідовність сприяє швидшому та легшому засвоєнню інформації, а не тому що “підручник нудний та якась тут дурна послідовність, треба переставити завдання”.
Я щиро сподіваюсь, що буде час, коли викладачі не будуть маніпулювати словами авторське та унікальне, а насправді винайдуть новаторську методику, яка прославить їх та українців у всьому світі!
