У багатьох з нас є сумні історії зі школи, коли вчителі кричали, знущались і давали важкі завдання, влаштовували часті контрольні роботи, де завжди не вистачало часу, щоб добре подумати та ретельно все виконати. Чи було це погано? І так, і ні.
Звісно, що відкрита агресія, обурливі слова, крики та приниження не є ок і мені прикро, якщо комусь довелось через це проходити. А от незаплановані тести, важкі завдання, більша кількість завдань на одиницю часу, змагання між парами/групами - це доволі корисна практика у навчанні. Чому? Тому що, як це не дивно, стрес допомагає нам навчатися та краще запам’ятовувати певну інформацію та деталі.
По-перше, стрес викликає викид таких гормонів, як кортизол і адреналін, які можуть підвищити пильність і концентрацію. То ж ми стаємо більш пильними та уважнішими у стресових ситуаціях.
Згадайте скільки разів ви перечитували свій диктант, есе чи розгорнуті відповіді на питання або перевіряли, чи точно ви написали правильну відповідь як “а” під час іспитів та тестів? Чи так уважно ви це робили, коли писали класну роботу чи домашнє завдання?
По-друге, стресові ситуації часто викликають сильні емоції, які можуть покращити кодування спогадів. Емоційно насичені спогади часто яскравіші та краще запам’ятовуються. Ми можемо не пам’ятати все, що ми вивчали на курсі та читали у підручнику, але ми точно пам’ятаємо яке питання у нас було на іспиті, що ми відповіли, а після іспиту ще раз переглядали записи, щоб перепровірити, чи надали ми повну відповідь або упустили якісь деталі. Або коли ми читаємо перевірену тестову/екзаменаційну роботу, ми не дивимося на те, що ми написали правильно. Ми швидко продивляємося помилки та яка ж була правильна відповідь - і як результат запам’ятовуємо цю інформацію.
Я, наприклад, досі пам’ятаю, як на третьому курсі писала тест по дієсловам із залежним прийменником - їх було штук 20 на тесті, зараз вже і не згадаю які. Але я чітко запамʼятала свою помилку у слові “to succeed in” та відтоді жодного разу не сумнівалась у виборі прийменника після цього дієслова.
По-третє, у деяких ситуаціях стрес може імітувати тиск, який може бути у реальному житті, допомагаючи людям адаптуватися до подібних умов, з якими вони можуть зіткнутися в професійному чи академічному середовищі.
Наприклад, ми скаржимося, ну чому цей аудіо запис такий нечіткій та поганий, але хто сказав, що в житті не буває розмов з поганим інтернет звʼязком або розмови з людиною на шумній вулиці, де кричать інші та проїжджають гучні машини?
Або на початку моєї карʼєри один учень прийшов до мене засмучений та сказав, що я така приємна співрозмовниця, що завжди його розумію, цікавлюсь ним, задаю питання, а от іноземці не хочуть з ним спілкуватися та не розуміють його. І тут я зрозуміла, де припустилася помилки. Багато викладачів (і я колись) роблять ведмежу послугу своїм учням, коли намагаються їх “розговорити” на уроці та задають додаткові питання, коли студент відповідає короткими фразами, роблять вигляд, що помилки учня не суттєво впливають на зміст (щоб не збити fluency), тож у студентів буде шок потім, коли в реальному житті співрозмовники не будуть витягувати інформацію десятками додаткових питань, а послухавши пару хвилин людину, у якої в кожному другому слові помилка, будуть уникати розмови з такою людиною. Таке життя :)
До речі тому групові заняття можуть бути ефективнішими саме для використання мови, бо ви вчитесь не тільки спілкуватися англійською, але ще і взаємодіяти з іншими людьми, які можуть бути не такими ввічливими, як ваш викладач, та перебивати вас, говорити заплутано та не чітко, підвищувати голос - все як в реальному житті.
Тому не завжди треба створювати “тепличні” умови у навчанні, бо ви звикаєте до зони комфорту і мозок починає думати, що ви завжди будете використовувати іноземну мову в таких комфортних та не стресових умовах, де вас завжди готові вислухати, перепитати та не відволікати стороннім шумом. Але розумна доля стресу у вигляді поганих аудио-записів, дебатів, де хтось когось перебиває, тестових робіт та завдань на швидкість лише посприяє кращому вивченню мови та адаптації до реальних умов.
