Херсон є моїм рідним містом. Я його люблю, хоч в якихось моментах він і програє іншим містам. Наприклад тут не так багато тих туристичних місць, по типу Лаври чи Софіївської церкви.
Є вічний вогонь, бюст Шевченка, набережна, вулиця Суворова, великий дуб в центрі парку, бібліотека(не одна), багато інших пам'ятників, назви яких я не пам'ятаю, Таврія, Гідропарк, ТЦ Фабрика, Ювілейний кінотеатр. В самій області: Залізний порт, Скадовськ, Олешки, Олешківський ліс. Всім відома Чорнобаївка, в центрі якої я побувала лише два рази.
Я багато де була, і деякі речі для мене є буденними.
Наприклад для профорієнтації, ми з іншими класами відвідували військову частину. Навіть, на удачу обійняла гвинтокрил.
Двома класами ми їздили до Олешківських пісків, там ми гуляли, та скочувались з піщаних горках на плівці, нам проводили екскурсію(розповідали легенду про яблуню, що якимось чином росте у пустелі)
На жаль, я не разу не бувала в походах до лісу. Бачила давно, як старші класи відправлялися в походи туди. Пам'ятаю, що в нас з'явився був туристичний гурток, проте я не захотіла до нього долучатися. Мої дві подруги ходили до нього і розповідали про походи до лісу та постійні поїздки до цікавих місць Херсону.
В мене завжди було бажання відвідати якісь закинуті будинки, проте мене завжди відмовляли тим, що там я зустріну наркоманів.
Бувала я і на полі восени, коли вони вже пусті і тебе оточує безмежний простір.
Хоч моє місто і не є дуже великим, його центр можна обійти за день. Проте я не була в усіх його місцях, бо була тою, хто між прогулянкою, сидінням вдома та поїздкою кудись, обирала сидіти вдома.
Так, в нас є багато парків та цікавих місць, котрі обов'язково треба відвідати. З початком повномасштабного вторгнення, я як ніколи пошкодувала, що була домосідом. Звісно я і раніше любила своє місто, але зараз ці почуття стали ще сильнішими.
Багато місць я вже не зможу відвідати, через мінну та снарядну небезпеку. Люблю своє місто…❤️
