Дана тема є мені надзвичайно близькою. Оскільки майбутнє покоління повинно формувати фундамент й грунт для подальшого розвитку країни,питання розвитку усвідомлення у нього національної ідентичності - життєво необхідне. Історично так склалось,що молодь в Україні постійно,кожен період історії,знаходилась у вирві політичних і соціальних подій,наприклад - революцій,війн,тощо. Такі обставини в минулому формували надзвичайно сильну духом,честю і гідністю молодь,що була готова відстоювати інтереси всієї нації. До прикладів особистого розвитку такого явища можна віднести - Тараса Шевченка, Ліну Костенко, Степана Бандеру. Але й були і колективні приклади - українська молодь в протистоянні більшовикам у 1917-1921 роках,кульмінаціями якої стала битва під Крутами і розстріл молодих воїнів під Базаром,що кинули виклик червоній московиській заразі. Після розпаду срср молодь, суто з логічної точки зору,повинна була б продовжити боротьбу за ті цінності і ідеї,які встановили минулі покоління,але в трансформованому вигляді. Однак через бездушність нашої влади, через вкорінення совєтського мислення,і поступовий розвиток ліберально - егоїстичного, розвиток національних цінностей став неможливим. Хтось думав про совок,хтось про своє багатство й наживу. Боролись за молодь лише колишні дисиденти й нечисленні громадські активісти. Ситуація зберігалась в плачевному вигляді до грудня 2013 року,навіть попри старання 3 президента Ющенка,що був налаштований на розвиток національної ідентичності.Після цього періоду,особливо жертв під час Революції Гідності, велика частка молоді усвідомила важливість протистояння абсолютному злу,яким було,є і буде московія. Багато хто згодом пішов воювати на Донбас в складі АТО. В цей же час за ініціативи 5 президента України Петра Порошенка почали з’являтись освітні заходи,що забезпечили мінімальний,але все ж таки розвиток національних ідей серед молоді. Період 2016-2019 років став “золотим” порівняно з іншими у розвитку цієї справи. Починаючи з 2020 і по 2022 роки національна ідентичність серед молоді знову почала занепадати,особливо в контексті дистанційного навчання,котре привчало дітей сидіти на одному місці і ніде нічого не робити,в тому числі і громадському просторі. Але 24 лютого 2022 року все змінилось. Війна,втрати і загроза життю десятків мільйонів українців, стали каталізатором для прориву з суспільного дна національної ідентичності. І хоч зараз ситуація не виглядає таким де чином,як і на початку війни,тенденція йде і буде тривати,багато підлітків і студентів почали практично допомагати нації виборювати кров’ю і потом своє існування,хтось почав допомагати волонтерам,хтось почав розвиватись в творчо - національному напрямку,тощо. Однак за цей час з’явилось і бидло,якому всеодно на усі ті цінності,заради яких вони живуть,тому тут хочу додати від себе:
ЇМ “ВАЖКО” ПОСТОЯТИ 1 ХВИЛИНУ ДЛЯ ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ, ЧЕРЕЗ СПРОТИВ ЯКИХ ВОНИ ДОМІ ЖИВІ. З ТАКИМИ СТРАШНО І ВАЖКО ЖИТИ В ЦІЙ КРАЇНІ. ЦЕ МОЖНА ВИПРАВЛЯТИ ТІЛЬКИ ТОТАЛЬНОЮ НАЦІОНАЛЬНОЮ ПРОСВІТОЮ, УСВІДОМЛЕННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, ІДЕЙ ЗА ЯКІ ПОТРІБНО БОРОТИСЬ, І СТРАХ ПЕРЕД НЕМИНУЧИМ ПОКАРАННЯМ ЗА ОБЕЗЧЕСТЯ ТИХ ЦІННОСТЕЙ, ЗАРАДИ ЯКИХ ТИ ЖИВЕШ!
