Минувші річниці московитських злочинів

2, 3 та 7 листопада відзначаються трагічні дні, коли московити зробили все, аби максимально показово проявити свою імперську політику і свій садизм. В цьому довгочиті я спробую охарактеризувати, що символізує і означає та чи інша подія, і як це підтверджує тезу про те, що московити - найконченіші і найвідбитіші істоти на землі, які не мають права на подальше існування у повноцінному вигляді.
Ітак, почнімо з 2 листопада 1708 року - різанини в Батурині. Сталась вона через те, що московитський цар пьотр 1 дізнався про те, що Іван Мазепа перейшов на сторону шведів. Оскільки він сильно довіряв Мазепі до того, і коли він побачив докази того,що Мазепа пішов від нього - там була така люта шизофренія, шо це кошмар. Я думаю, реакція самих московитів на це була рівно такою ж самою. Десь в жовтні московитські війська підійшли до Батурина і почали його штурм. Проте гарнізон і жителі міста мужньо відбивали всі атаки садистської орди. Але, на превеликий жаль, знайшлось одна істота котра зрадила не тільки жителів міста, а й всю Україну у повному розумінні цього слова, мова йде про івана носа. Саме він вказав московитам слабкі місця в обороні міста, і саме він став причиною того, що московитські війська змогли розгромити місцевий гарнізон. Коли 2 листопада 1708 росіяни увірвались в місто - вони різали голови людей, грабували церкви, і достатньо гидко себе проявляли навіть для ТОГО ЧАСУ. Коли французькі газети про це писали - це шокувало всіх, і це при тому, що європейці на той час самі активно займались работоргівлею і поширювали принципи рабстава у своїх колоніях, що також було далеко не гуманним. Неймовірний садизм, безжалісність і жорстокість добре характеризують те, на що здатні московити, коли вони цього хочуть. А хочуть вони лише одного - знищення непокірних їм народів, що і достатньо проявилось у Батуринській різанині.
3 листопада 1937 - ще один день, коли московити проявили себе як люті кати. Між Батуринською різаниною і Сандармохом є лише 2 відмінності - Сандармох стався на 229 років пізніше, і робили чекісти його шляхом розстрілів. В замерзлій Карелії розітрсляли ВСЮ НАШУ ІНТЕЛІГЕНЦІЮ, ЯКА МОГЛА ПОВАЛИТИ КОМУНІСТИЧНИЙ РЕЖИМ, залишивши в Україні лише тих, хто так чи інакше не здатен до того, аби знищити поневолювачів українського народу. В той день московити розстріляли Леся Курбаса, Миколу Куліша, Андрія Панова, Степана Рудницького та інших видатних особистостей національно - духовного масштабу. Окрім того, в Сандармоху проводились розстріли і людей інших національностей, що підкреслює всю московитську політику як таку, котра спрямована не лише проти українців, а й проти ВСІХ окупованих народів. Розстріли московити любили здавна, і Сандармох став місцем, де кати змогли “попрактикуватись” тому, що вміють найкраще - вбивати людей десятками за день. Сандармох каже нам про те, що українська інтелігенція, якою б вона там не була - це ціль номер 1 для московитів і їхніх спецслужб, і про це варто пам’ятати завжди.
Перейдімо до останнього дня смерті - 7 листопада 1917. У цей день більшовики повалили тимчасовий уряд, почавши втілювати в життя найкривавіші злочини і утворювати державу, саме існування якої буде ірраціональним впродовж усієї своєї історії. 7 листопада можна охарактеризувати як день поразки не тільки української та європейської, а й взагалі світової цивілізації, на рівні з початком нацистами Другої Світової війни. Сама можливість існування тоталітарного більшовицького режиму ставила під загрозу існування людства у сенсі своєї повноцінності. Комуністична ідеологія, яка втілювалась на практиці (той же Сандармох тому приклад) - добре це показує. Більшовицький переворот і створення срср вказують на те, наскільки спроможними є московити для повалення вже існуючого зла, і становлення нового, ще більш кривавого. Це відбувалось і буде відбуватись завжди. Будь - яка революція на московії призводить лише до того, що її або придушують, або формується нове зло замість старого. Не треба надіятись на всіляку “російську опозицію”, бо її не існує апріорі, є ті сили, які московією правлять, і ті, які хочуть правити, ось і вся різниця. Доля простих же московитів у цьому зіткненні - підтримувати або тих, або інших, і завжди притримуватись своєї імперськості, жорстокості і манії величі, постійно погрожуючи іншим народам. Вам це доведуть Кримська, Перша Світова, Чеченські і російсько-українські війни…
Підсумовуючи - ці річниці, це не просто роковини трагедій, це прямий наслідок існування московитів, як цілісного народу, як суб’єкту, котрий здатен погрожувати і вбивати тих, кого захоче. І про це, варто нагадувати і знати КОЖНОМУ УКРАЇНЦЕВІ, де б він не був і чим не займався. З кожного українця ми повинні виховувати русофоба, чого б це не коштувало.