Я ще не знаю, чим саме стане цей блог, але поки що його невпинно захоплює Lost World з його тренуваннями.
Отже, у суботи в нас були Сапи.
Якщо хто не знає — це такі надувні дошки, на яких люди гребуть стоячи. Я до них придивлялася ще до повномасштабного вторгнення, але все якось не випадало — то на байдарки пішли, то на ролівку поїхали, то роботою привалило.
А тут зорі зійшлися. І я на нього стала.
Сказати, що попервах це було дуже незвично — то нічого не сказати. Ніжки-дерев’яшечки, відчуття невпинно відростаючих нігтів, що прямо прагнуть вчепитися у сап ( відступ — на сапі взагалі краще бути босою, але зважаючи на температуру води я таки начепила гідрочеревики) і багато холодної води навколо.
Але то попервах. Взагалі, почалося все з теорії. Наталя розповідала усе — і як стояти, і як виконувати маневри, і як і що робити з тими, кого треба виловлювати з води… Потім перейшли до практики — розвантажити, накачати, прикріпити плавці, поставити на воду…
Докачувати ручним насосом мені не сподобалося. Доки ті тринадцять атмосфер доб’єш, відразу згадуєш, що після тридцяти для занять спортом крім спец одягу та спец обладнання потрібне ще й спеціальне тіло. Спеціального тіла в мене нема, тож довелося користатися цим. Вирішила, що краще спостерігати.
А от тягати норм. Можна і по два:
Загалом на воді мені сподобалося. Особливо на другий захід. Реально — зовсім інші відчуття у ногах, коліна не напружені, стоїш впевненіше. До того, щоб гребти як Наталя ще далеко, але мені є до чого прагнути і, здається, що вода захоплює мене все більше.
Між заходами на воду було ще й додаткове шоу: Артем та Наталя показували, як діставати на сап людину, яка вже сама вилізти не здатна. На жаль, в мене лише скріни з відео, але вони досить показові. На першому видно, як все слід виконувати:
А на другому— що в таких випадках роблять усі інші. Спойлер: вони активно переживають, але у воду не лізуть. Бо холодно.
Чесно кажучи, я навіть хотіла залізти, але потім усвідомила, що весь сухий одяг у автівці. Тож, не склалося.
