Про високу планку

Висока планка може бути пасткою. Люди радять ставити собі найвищі цілі, мріяти про шось вкрай “блакитине” та далеке. Бо тоді ти розширюєш свої можливості, збільшуєш горизонт, розумієш, що все (майже все) на світі можливо.

Перед написанням цього тексту я не могла почати друкувати, бо шось мені дуже заважало. Всі варіанти, з яких я хотіла почати я відкидала в своїй голові, бо всі вони, на мою думку були “ не такі”, “неправильні”, “не варті” і тд. Це було дуже важко. В такі моменти починаєш входити в ступор. Думаєш, що це “не моє”, раз мені не хочеться. Що, можливо, я не готова. Думаєш, “ось вони вміють\можуть\роблять, а в мене так не виходить, я така-сяка”. А потім розумієш, що насправді це страх зробити помилку через завищену планку. Бо планка десь там далеко, а те, що ти здатна зробити зараз - знаходиться тут, поряд з тобою, і воно зооовсім не таке, як та планка. І шо з цим робити?

Від’їбатись від себе. Дати собі вільний простір. Дозволити собі бути такою, якою ти можеш бути. Ми всього лише люди, і ми постійно помиляємось. Бажано, прийняти і пам’ятати цей факт. Він справді дуже важливий.

Так, можна мріяти про найвеличніші мрії свого життя. Ніхто цього не забороняє і нічого від цього не станеться. Але також важливо тверезо оцінювати свій теперешній рівень і давати собі проявлятись на цьому рівні.

P.S. - дякую собі. Без своєї внутрішньої підтримки цей текст не був би написаний. Дуже важливо себе підтримувати і підбадьорювати)