Будинок осяяло сонцем. Він вдихнув ще прохолодне повітря, перебираючи задуману мандрівку в голові. Я.їду.до.неї. Як ідіот. Дебіл. Телепень!
Не можу не їхати, вже пробував.
Подивиться на мене, як на дурня. Собачку, що грайливо виляє хвостом аби сподобатись. Каблук!
Але ж вона не подивиться так. Трохи здивується і, можливо, навіть розплачеться. Ненавиджу, коли вона так робить - втрачає лице. Хоча насправді-то проявляє силу, яку я не можу.
Так, це буде довга подорож. 3 км - це серйозна відстань…поки доберешся. До речі, треба посуд помити, - подумав він, стрімко зачиняючи вхідні двері.
