Сьогодні я отримав відповідь від модерації https://booknet.ua/. Знаєте, це було схоже на спробу виправдатися перед дзеркалом, яке показує тобі прищі, замість того, щоб наголошувати на тому, яка ти «ідеальна». Мій блог видалили. Причина? Стандартний набір канцеляризмів: «Обговорення дій модерації» та «Анонсування на інших майданчиках».
Але давайте проведемо юридичну експертизу цього свавілля.
1. Сатира — це не обговорення регламенту
Якщо модератор впізнає себе в образі обмеженого бюрократа з мого «Шоу виродків» — це не порушення правил публікації. Це щиросердне зізнання.
Коли художній текст викликає у адміністрації печію, це означає лише одне: сатира влучила в ціль. Ми живемо в країні, де свобода творчості гарантована Конституцією, але на окремих літературних «хуторах» діє закон кумівства та особистих симпатій.
2. Привид реклами
Мене звинувачують в «анонсуванні на інших майданчиках». Панове, згадка назви власного твору — це ідентифікація автора, а не комерційний спам. Але для системи, яка боїться конкуренції, будь-яка згадка про вільний простір (як-от ця сама «Друкарня») — це загроза їхньому стерильному акваріуму.
3. Рівність за ознакою «свій-чужий» (ст. 24 Конституції)
Тут починається найцікавіше. На платформі діє дивовижна селективна сліпота:
Група підтримки «топ-авторок» може влаштовувати цькування в коментарях, переходити на особистості та принижувати гідність — модерація мовчить. Гроші та зв'язки створюють «недоторканих».
Автор, який відповідає на цей бруд інтелектуальним, гострим текстом — отримує бан.
Це не модерація. Це капітуляція перед натовпом. Адміністрація свідомо захищає комфорт токсичних коментаторів, жертвуючи авторами, які створюють унікальний контент.
4. Ігнорування як метод «правосуддя»
Найгірше в цій ситуації — це тотальний ігнор офіційних запитів. Ви можете писати скарги місяцями (як я щодо вкрадених ідей чи обкладинок), і вони «прокинуться» лише тоді, коли ви станете для них незручними.
Ігнорування користувача — це вища форма зверхності. Це сигнал: «Ми тут боги, а ви — ніщо».
Остаточний діагноз: Тіньовий бан
Система пішла далі банального видалення блогу. Моя збірка «Шоу виродків» отримала «тіньовий бан» — вона просто зникла з пошуку та загальних списків сайту. Це і є найвищий прояв боягузтва адміністрації: не видалити книгу відкрито (бо немає законних підстав), а «задушити» її тишком-нишком, обмежуючи доступ читачам. Коли література стає надто реалістичною, модератори вмикають режим інквізиції. Якщо ви не бачите моїх книг у списках — знайте, це і є ціна правди в «рожевому» гетто.
«Технічний абсурд: Коли брехня стає інструментом»
Під моїми статтями вже з’являються дивовижні коментарі: мовляв, я «заблокував» когось на Букнеті. Панове, ви хоча б функціонал власної платформи вивчіть! На Букнеті https://booknet.ua/ відсутня функція блокування користувача автором.
Те, що ви не бачите мою сторінку — це не моя «заборона», це тіньовий бан від адміністрації. Система настільки боїться мого «Шоу», що готова вигадувати технічні казки, аби тільки приховати факт цензури. Це класичний газлайтинг: перекласти провину на автора за те, що платформа «стерла» його з радарів.
Висновок для моїх читачів:
Мій блог видалили не тому, що я порушив правила. Його видалили, бо він став дзеркалом, у яке їм боляче дивитися. Моя правда не вписалася в їхній «затишний» формат, де панує графоманія та рожеві соплі.
Вони думають, що видаливши текст, вони видалили проблему. Але істина має властивість проростати крізь будь-який бетон.
Вся цензурована правда тепер буде тут. Розтинач істини продовжує роботу. Тільки тепер інструменти будуть ще гострішими.
Владислав Гришкевич https://booknet.ua/vladislav-grishkevich-u11482180
#цензура #букнет #свобода_слова #література #правда #модерація
