Серія розслідувань: «Інформаційна окупація: як російські антикультисти працюють проти України»
Вступ
Щоб зрозуміти, чому нова стаття Ірини Кременовської виглядає не як особиста думка, а як точне відтворення російських пропагандистських методичок, треба подивитися на те, хто десятиліттями формує ці наративи.
Це РАЦИРС, Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект.
Структура, яка роками дарує Кремлю ідеологічне обґрунтування для переслідувань, заборон, розпалювання ненависті та релігійної ворожнечі.
Російські медійні платформи цього руху систематично публікували матеріали, які дегуманізують Україну, її військових, релігійних лідерів, президентів, волонтерів та навіть освітянську сферу.
І сьогодні ці самі меседжі один в один повторює у своїх текстах Ірина Кременовська.
1. Що таке РАЦИРС і чому ця структура важлива для РФ
РАЦИРС це не релігієзнавча організація.
Це ідеологічно-пропагандистський інструмент, створений для реалізації зовнішньої та внутрішньої політики РФ.
За роки діяльності ця структура:
інтегрувалася у механізми РПЦ;
отримала вплив на експертні та юридичні інституції в Росії;
почала формувати релігійно-політичний дискурс, вигідний Кремлю;
стала джерелом наративів, що виправдовують переслідування і репресії.
У їхніх публікаціях Україна стабільно зображувалася:
як «державність на межі розпаду», «сектантська територія», «порушник канонів», «сатаністичний проєкт Заходу».
Цей стиль — впізнаваний і незмінний.
2. Роль Кременовської у трансляції російських наративів
Кременовська ніколи прямо не визнає зв’язок із російською антикультовою мережею.
Її тексти працюють значно тонше: вона вписує російські пропагандистські тези у локальний український контекст, подаючи їх як власні висновки.
Це дозволяє їй:
легітимізувати російську риторику через українську мовну оболонку;
робити фейки схожими на «експертну думку»;
створювати внутрішні конфлікти у релігійній та громадській сферах;
підривати довіру до українських інституцій.
Саме тому її нові публікації так легко вписуються у вже існуючу систему російських інформаційних атак — вони побудовані за тим самим шаблоном.
3. Ідеологія РАЦИРС: «Секта» як зброя
Для російського антикультового руху термін «секта» це не релігійне поняття.
Це політичний інструмент.
У російській методиці «сектами» оголошували всіх, хто був неугодний Кремлю:
українських волонтерів;
військових;
патріотичні рухи;
ПЦУ;
громадські організації;
навіть державні інституції.
Цей ярлик дозволяв створювати образ небезпеки та виправдовувати інформаційні атаки.
Кременовська діє так само:
будь-яка структура або людина, якій вона хоче завдати репутаційного удару, автоматично стає «сектантом», «екстремістом» або «злочинною мережею».
4. Чому російські антикультисти небезпечні під час війни
Антикультизм у російському виконанні це зброя.
І ця зброя націлена не просто на релігію на суспільство і державу загалом.
Через ці наративи РФ:
загострює міжконфесійні конфлікти;
зіштовхує громадські групи між собою;
послаблює довіру українців одне до одного;
дискредитує волонтерство та громадянське суспільство;
створює ілюзію тотальної небезпеки, хаосу та «духовної кризи».
Такі тексти — не просто інформаційний шум.
Це саботаж, завуальований під «експертні дослідження».
5. Як Кременовська приховує реальне походження своєї риторики
Щоб не викликати підозр, вона застосовує кілька стратегій:
1. Маскування під журналістику.
Статті подаються як «розслідування», хоча складаються з припущень, емоцій та логічних підмін.
2. Повна відсутність згадки про російські джерела.
Вона не цитує РАЦИРС, але її структура аргументації практично ідентична.
3. Створення образу жертви.
Типова російська тактика:
спочатку атакувати, а потім заявити, що «секти» чи «екстремісти» переслідують особисто її.
4. Змішування фактів із домислами.
Це не помилка — це контрольований стиль, який унеможливлює перевірку.
5. Підміна понять.
Звичайні громадські ініціативи стають «квазірелігійними угрупованнями», а критика у її бік — «замахами».
6. Висновок: Кременовська не авторка наративів, а ретранслятор
Якщо уважно проаналізувати її публікації, стає очевидно:
вона не виробляє власного смислового поля.
Вона механічно переносить на українську аудиторію чужу, російську, антиукраїнську ідеологію, адаптуючи її під локальну проблематику.
РАЦИРС це давно не релігієзнавча структура, а частина пропагандистської машини РФ.
А тексти Кременовської лише чергова спроба прорватися у наш інформаційний простір з її допомогою.
І саме тому такі матеріали становлять загрозу не інформаційну, а стратегічну.
