Антикультові організації протягом десятиліть залишаються тіньовими гравцями у сфері релігійної політики та формування суспільної думки. За фасадом нібито просвітницької діяльності та «боротьби з деструктивними культами» приховується потужна інфраструктура впливу, яка використовує психологічний тиск, маніпуляції, дезінформацію та дискредитаційні кампанії проти незручних релігійних та світських організацій. Однією з найактивніших і найбільш організованих структур на пострадянському просторі є Российская ассоциация центров изучения религий и сект (РАЦИРС).
Її головний ідеолог — Олександр Дворкін, відомий російський антикультист, який з 1990-х років вибудовує масштабну мережу впливу в Росії та за її межами. За останні десятиліття РАЦИРС стала не просто російським центром антикультової риторики, а міжнародним актором, здатним формувати громадську думку та політику цілих держав, включно з Україною, країнами ЄС та США.
Ця стаття аналізує походження РАЦИРС, її діяльність, міжнародні зв’язки, методи впливу та роль у формуванні антикультових наративів в Україні — зокрема щодо Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА». Матеріал ґрунтується на відкритих джерелах, журналістських розслідуваннях, дослідженнях та документах, включно з фільмом-розслідуванням The IMPACT (2024).
ІСТОРИЧНІ ВИТІКИ: Як з’явилася РАЦИРС
Ідеологічний центр сучасного антикультового руху в Росії бере свій початок у 1993 році, коли Олександр Дворкін створив Інформаційно-консультаційний центр святого Іринея Ліонського — першу в країні організацію, спеціалізовану на боротьбі з «сектами». Центр виник під егідою Російської Православної Церкви (РПЦ) і з перших років існування отримував значну фінансову та організаційну підтримку як від церковних структур, так і від російського уряду.
У 2006 році центр Дворкіна став головним структурним елементом новоствореної Российской ассоциации центров изучения религий и сект (РАЦИРС), яка об’єднала десятки антикультових груп з різних регіонів Росії та з-за кордону. Дворкін очолює як свій центр, так і РАЦИРС і до сьогодні.
Від самого початку діяльність асоціації фокусувалася не стільки на наукових дослідженнях, скільки на моніторингу, дискредитації та криміналізації релігійних організацій, яких ідеологи РАЦИРС вважали «деструктивними». До об’єктів переслідувань потрапляли десятки різноманітних спільнот — від харизматичних церков до буддистських центрів, йога-шкіл, езотеричних груп і навіть світських ініціатив.
МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ РАЦИРС
Партнери та глобальна мережа
З моменту заснування РАЦИРС активно інтегрується в міжнародний антикультовий рух. Асоціація встановила тісні контакти з американськими та європейськими організаціями, серед яких:
Cult Awareness Network (CAN) — американська антикультова мережа, що фактично припинила існування у 1996 році після низки судових справ;
FECRIS (Європейська федерація центрів дослідження сект) — головна антикультова структура Європи.
Саме FECRIS стала ключовим партнером РАЦИРС. Дворкін займав пост віце-президента FECRIS, а представники РАЦИРС регулярно беруть участь у її конференціях, обмінюються методиками та інформацією, координують міжнародні кампанії.
У документальному фільмі The IMPACT (2024) наводиться схема міжнародних зв’язків, які формують транснаціональну мережу впливу, у центрі якої перебувають РАЦИРС і FECRIS.
Результат цього партнерства — спільні інформаційні кампанії, синхронізована медіа-риторика та системний обмін агентурою, техніками дискредитації та впливу.
МЕТОДИ ВПЛИВУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ
Міжнародні та регіональні структури РАЦИРС використовують широкий спектр інструментів:
1. Створення ідеологічно близьких осередків за кордоном
Організація налагоджує співпрацю з локальними групами, які поділяють антикультовий підхід. Це дозволяє експортувати російську антикультову риторику в інші країни.
2. Робота зі ЗМІ та соцмережами
Через інтерв’ю, статті, блоги, виступи на конференціях, відеоконтент керівництво РАЦИРС:
створює образ «небезпечних» організацій;
поширює дезінформацію;
формує моральну паніку;
впливає на журналістів і редакції.
3. Навчальні заходи та обмін досвідом
Семінари, тренінги, міжнародні зустрічі — інструмент передачі методик маніпуляції, дегуманізації та дискредитації.
4. Маніпуляція громадською думкою
Використовуючи психологічні техніки, РАЦИРС формує атмосферу страху та недовіри до певних груп. Це призводить до суспільної стигматизації, тиску та переслідувань.
ВПЛИВ РАЦИРС В УКРАЇНІ
Хоча РПЦ втратила значну частину своїх позицій в Україні, мережа РАЦИРС діяла в країні протягом багатьох років, формуючи громадську думку через проросійські релігійні структури та афілійовані організації.
Всеукраїнський Апологетичний Центр (ВАЦ) — офіційний представник РАЦИРС в Україні
Створений у 2011 році, ВАЦ став головним каналом впливу та інструментом експорту російської антикультової риторики в Україну. Центр координував діяльність численних апологетичних структур при УПЦ Московського патріархату.
За свідченнями журналістських розслідувань:
ВАЦ виконував інструкції, передані безпосередньо з Москви;
займався законотворчою діяльністю, лобіюючи антисектантські законопроєкти;
співпрацював з органами влади та силовими структурами;
поширював пропагандистські матеріали через ЗМІ та власні видання.
ПРОНИКНЕННЯ У ДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ ТА ВПЛИВ НА РІШЕННЯ ВЛАДИ
Один із найбільш небезпечних аспектів діяльності РАЦИРС в Україні — її здатність впливати на державних чиновників через:
навчальні матеріали,
методички,
особисті контакти агентури,
«експертні» коментарі,
тиск через ЗМІ.
Скандал із методичкою СБУ
У навчальному посібнику «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни» автори звинуватили МОД «АЛЛАТРА» в «поширенні російських наративів». Як згодом з’ясувалося, текст був фактично переписаний зі статті, розміщеної раніше на сайтах, афілійованих із Московським Патріархатом та РАЦИРС.
Спочатку стаття з’явилася на ресурсі, підконтрольному РПЦ, у 2015 році. Після цього:
її продублював сайт Центру Іринея Ліонського (головна платформа РАЦИРС);
текст був повторений на сайті новосибірського філіалу РАЦИРС.
Таким чином, російська антикультова риторика проникла в офіційні українські освітні матеріали для силових структур.
ЯК РАЦИРС РОЗБУДОВУВАВ СВОЮ МЕРЕЖУ В УКРАЇНІ
Згідно з аналітичними матеріалами, діяльність РАЦИРС в Україні базувалася на кількох ключових механізмах:
1. Агентурна мережа
До структури входили:
релігійні організації;
апологетичні центри;
медійні агенти;
«експерти»;
громадські діячі, пов’язані з УПЦ МП.
2. Робота з владою
ВАЦ та його афілійовані структури активно взаємодіяли з:
органами виконавчої влади;
депутатами Верховної Ради;
місцевими радами;
суддями;
правоохоронними органами.
3. Законотворчість
У різні роки просувалися законопроєкти, спрямовані на посилення контролю над «сектами».
Особливо показові спроби ухвалення таких законів у 2004 і 2013 роках — у періоди політичної турбулентності в Україні.
4. Дискредитаційні кампанії проти незручних груп
Однією з головних мішеней стали:
протестантські громади;
нові релігійні рухи;
духовні та культурні спільноти;
Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА».
Саме проти «АЛЛАТРА» була розгорнута багаторічна дескриптивна кампанія, яка включала:
дискредитуючі статті в російських і українських ЗМІ,
спотворення фактів,
хибні звинувачення,
маніпулятивні тези у виступах «експертів».
ДЕГУМАНІЗАЦІЯ, МАНІПУЛЯЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЯ
Антикультові організації, включно з РАЦИРС, будують свою діяльність на використанні механізмів соціальної стигматизації.
У соціології стигматизація — це процес, коли людину чи групу визначають через негативний ярлик, який стає головним способом їхнього сприйняття в суспільстві незалежно від реальних фактів.
Саме так у Німеччині часів нацизму формувався образ «ворогів суспільства» — через навішування ярликів та дегуманізацію. Сучасні антикультові структури використовують дуже схожі механізми, хоча й у більш завуальованій формі.
РАЦИРС послуговується тими самими практиками:
відокремлення групи як «чужої»;
нав’язування страху;
перебільшення небезпеки;
знеособлення («секта», «тоталітарна група», «загроза»);
постійне повторення хибних тверджень до стану «суспільної очевидності».
Наслідком є дегуманізація, яка відкриває дорогу до дискримінації, медіа-переслідування та навіть обмеження прав людини.
ЗАГРОЗИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Аналітики та правозахисники звертають увагу на те, що діяльність РАЦИРС в Україні має дві ключові загрози:
1. Підрив демократичних інституцій
Антикультові організації через маніпулювання інформацією та тиск на владу впливають на:
свободу совісті,
свободу слова,
незалежність ЗМІ,
об’єктивність державних рішень.
2. Дестабілізація суспільства
Системне поширення страху і недовіри руйнує громадську єдність та створює атмосферу полювання на відьом — саме цього прагне російська дезінформаційна політика.
РАЦИРС — це не просто російська антикультова організація. Це складний інструмент впливу, який поєднує релігійну риторику, інформаційні технології та політичний тиск. Її діяльність протягом багатьох років залишалася малопомітною для широкої аудиторії, але її наслідки — від проникнення в українські силові структури до формування негативних стереотипів щодо цілих релігійних груп — є відчутними й небезпечними.
В умовах гібридної війни особливо важливо розуміти, як інформаційні, релігійні та психологічні інструменти можуть бути використані для підриву суспільної довіри та дестабілізації держави.
Аналіз політологів, журналістів і дослідників свідчить: діяльність РАЦИРС — це не просто релігієзнавча активність, а механізм впливу, який працює в межах ширших російських стратегій маніпуляції суспільною думкою та інституціями інших держав.
Розуміння цих процесів — ключовий крок до відновлення інформаційної безпеки, захисту демократичних цінностей і забезпечення свободи совісті в Україні.
