Авторка: Віка
Загалом теоретикині радикального фемінізму з самого початку не дуже прагнули до створення і розроблення теорії як такої. А коли академічна спільнота не дуже радісно сприймала радикальний фемінізм, ця антисимпатія була взаємною.
Радикальний фемінізм позиціонує себе як теорію, яка виникає з практики, з безпосереднього жіночого досвіду, тому не дуже і тяжіє до теоретизування проблем.
До того ж, у більшості випадків радикально-феміністська теорія прихована в феміністичних текстах, а не прямо викладена. Авторки “вигадали” цю стратегію навмисно, адже це означало, що радикальний фемінізм залишався прив’язаним до проблем, які справді хвилюють жінок, а не захоплювався теорією заради теорії.
"Радикальність" у нас часто асоціюється з насильством та агресією. Це особливо помітно по очах моїх співбесідників та співбесідниць, коли я вказую, що радикальна феміністка. Очі округлюються і всіма своїми силами намагаються не видати подив, а деколи і зневагу.
Але незважаючи на всі негативні конотації слова "радикальний", у нашому випадку радикальний фемінізм називається так тому, що він є особливо критичним до патріархату та андроцентризму.
Як ми вже вказували раніше, радикальний фемінізм почав формуватися під час другої хвилі фемінізму, саме тоді, коли розпочалася сексуальна революція. Сформувавшись під таким впливом, радикальний фемінізм продовжує зачіпати, так звані, “приватні” питання – питання сексуальності та тілесності жінки. Одні з найпоказовіших слоганів тут: "Приватне є політичним" або "Моє тіло – моє діло".
Здебільшого радикальний фемінізм зосереджується на викритті недоліків соціальної системи, в якій чоловіки мають більшу владу (перевагу, привілей). В основному, це стосується гендерно-зумовленого насильства. Критикується індустрія краси та нормативність тілесності, гетеронормативність, сфера секс-роботи та відсутність репродуктивних прав.
Також радикальному фемінізму властивий класовий підхід до аналізу гендерних відносин.
Якщо розглядати жінок і чоловіків як групи з погляду відносин суб’єкт-об’єкт, то очевидно, що саме чоловіки вважаються та сприймаються суспільством радше як суб’єкти – ті, які діють, вирішують, оцінюють, втілюють свою владу тощо. Жінки, на противагу, сприймаються радше як об’єкти – ті, щодо яких дія виконується, яких оцінюють, на яких спрямовано (чоловічий) погляд, які надихають інших (зокрема чоловіків) діяти.
З таких звичних для суспільства позицій виявляється не дивно, що в публічному і приватному просторах жінок постійно об’єктивують – подають їх такими, на яких слід дивитися, образом яких варто насолоджуватися.
Радикальний фемінізм для мене виступає за критичний вибір. За вибір зі знанням всіх його наслідків. За вибір неупереджений, наскільки це можливо. Радикальний фемінізм колись дав мені розуміння про те, що я не маю бути *вставте своє слово*, а можу бути собою, і цього вже буде достатньо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Тамара Марценюк «Чому не варто боятися фемінізму?»
