Переосмислення гендерних стереотипів
Оскар Вайльд писав: «Будь собою. Інші ролі вже зайняті». Однак правда в тому, що майже кожен із нас живе за певним сценарієм, при цьому а) не завжди написаним власноруч, і б) можливо, навіть не усвідомлюючи цього. Ідеться про гендерні ролі. Завдяки фемінізму жінки отримали підтримку й потужну платформу для привернення уваги до разючої різниці у ставленні до дій та вчинків, залежно від того, хто за ними стоїть. Гуляєш з дитиною у візочку? Чоловік — люблячий тато, який цінує свою сім’ю й допомагає дружині. Жінка — чому не надягнула маляті шапку в такий прохолодний день? Проте подвійні стандарти працюють в обидва боки, впливаючи на чоловіків теж. І правда в тому, що ми не можемо вирівняти терези, якщо позбудемося всього каміння, що тягне вниз, лише з однієї шальки. Використовуючи дотепні ілюстрації, як це робили феміністки, соціальні кампанії, ресурси організацій, що займаються проблематикою гендерної рівності, чоловіки можуть налаштувати ефективний діалог із жінками та суспільством. Завдяки фемінізму оточення стає більш відкритим до розширення горизонтів світогляду. Кожен має бути почутим — той, хто не обирає професію няні в дитсадочку, бо вона надто «жіноча», той, хто у відповідь на сльози отримує насмішки та критику, а не співчуття, і той, хто не розповідає про пережите сексуальне насильство через сором.
Новий підхід до маскулінності
Вужчим питанням для розгляду із попереднього пункту є вплив фемінізму на явище маскулінності. Концептосфера цього соціального конструкта традиційно охоплює вищу серйозність, владний характер, сміливість і силу. Цей перелік практично невичерпний, і кожна риса перетворюється на вимогу, очікуваний варіант поведінки. Не виконаєш — зіткнешся з осудом, перевиконаєш — те ж саме, а золотої середини — не існує. Поступово сукупність цих нав'язаних «стандартів» переросла в токсичну маскулінність, котра, як підкреслено в Словнику гендерних термінів, шкодить і жінкам, і чоловікам безпосередньо. Поки суспільство дарувало овації жінкам у костюмах-трійках (лиш погляньте на Зендею), без контурингу й гель-лаку і з короткою стрижкою, у чоловіків зародилися цілком виправдані надії на те, що їх — у сукні, з макіяжем і нафарбованими нігтями — сприймуть так само радо. Маємо рухатися до того, аби чоловік у декретній відпустці чи на посаді вчителя молодших класів отримував не менше підтримки, ніж очільниця наукової установи чи президентка. І, хоч поки цей процес проходить повільно, ми маємо таких ікон, як Гаррі Стайлз, а в межах українського інфополя як приклад — Євгена Клопотенка і MELOVIN. У кожного із чоловіків своє ставлення до покриття на нігтях і, безумовно, своя унікальна мотивація його робити. Маскулінність, врешті-решт — соціальний конструкт, який живить патріархат. Ми звикли жити з полярними установками: сильний-слабкий, блакитний-рожевий, спідниця-брюки… Але самовираження — це спектр із безліччю варіацій, кожна з яких варта поваги та визнання.
Корені хибних уявлень
У вас могло виникнути питання: якщо фемінізм — вигідний для всіх, тоді ж чому в міф про феміністок-чоловіконенависниць досі вірять? Цьому є три основні причини.
По-перше, недостатнє розуміння суті суспільного руху. Так, сучасний фемінізм багатогранний, і через існування багатьох течій доволі складно дати йому універсальне визначення. Проте все можна об’єднати навколо стрижневого елемента — рівності. Саме вона є спільним знаменником, центральною метою руху. Однак рівність часто виходить із фокуса уваги, оскільки заради її досягнення необхідно спрямувати зусилля на покращення статусу здебільшого саме жінки. Тож цілком зрозуміло, чому виникає ілюзія, ніби всі ресурси витрачаються на розв'язання проблем, від яких потерпають лише жінки.
Логічним підсумком — і водночас передумовою — цієї причини є наступна: низький рівень обізнаності певних груп населення. Наприклад, молоді дівчата й жінки віком 17–35 років, скажімо, слідкують за оновленнями «Палає» чи «Смішно не буде» й разом із блогерками обурюються через жахливі випадки сексизму в рекламі, пропаганді віктімблеймінгу в підручниках чи мізогінії в жіночих журналах 2010-их. З іншого боку, запитайте, що таке фемінізм у пенсіонерки в автобусі, школяра, який поспішає на урок, літнього чоловіка в черзі в аптеці. Якою буде їхня відповідь? У кожного з нас — своя «бульбашка» в цьому інфопросторі, тож уявлення про рух цілком імовірно є мозаїкою із тез базового рівня: «8 березня — не свято весни й краси», «сонечко і дорогенька — неналежні звертання» та my mind, my body, my freedom. Втім, розробка освітніх програм, курсів і просвітницьких кампаній уже торують шлях до розв'язання проблеми недостатньої поінформованості окремих верств населення. Бачити постер у метро про штраф за вчинення домашнього насильства (від якого, нагадую, чоловіки потерпають теж) замість величезного банера з огидним слоганом і напівоголеною жінкою для реклами магазину інструментів — це вже маленька перемога.
З медіа пов’язана остання причина асоціювання фемінізму з ворожістю до чоловіків, а саме — витіснення інформаційними матеріалами про боротьбу за права жінок новин чи статистичних даних щодо проблем, з якими стикаються чоловіки. Безумовно, ми живемо в епоху перенасиченості інформацією. Відповідно й алгоритми, розвинені на основі принципів написання текстів, які захоплять увагу читача, й адаптовані до сучасних викликів під впливом такого явища, як кліпове мислення, запрограмовані просувати ті публікації, що здатні конкурувати на просторах інтернету з мільйонами інших дописів. Зірка Голлівуду вийшла на червоний хідник без макіяжу? Зі стрічки кричать заголовки про прийняття себе й свободу жінок почуватися впевненими без помади й стрілок. Того ж місяця опублікували дослідження про взаємозв’язок концепту маскулінності зі здоров’ям чоловіків? Ні, ми не побачимо про це жодної згадки, поки не докладемо зусиль для пошуку. Цікавий факт: це були не просто запитання для моделювання ситуації, таке справді сталося — у жовтні 2023 Памела Андерсон з’явилася на Тижні моди без макіяжу, а сайт з науковими журналами світового рівня поширив згадане вище дослідження.
Легко піддатися сентименту й зайняти позицію «Чоловіки просто скористаються плодами боротьби тисяч жінок і змусять увесь рух обертатися навколо своїх проблем». Однак жінки не зможуть досягти рівності, дискримінуючи інших. Ми боремося не за те, щоб замість чоловіків зайняти найвище місце в системі, яка створена для дискримінації. Бо це не про рівність. Корінь рівності — у зміні системи. Тож якщо вже в нас побутує аксіома «Якщо чоловіки є частиною проблеми, вони мають бути частиною її рішення», її треба розширювати: частиною проблеми є кожен і кожна в тому числі. Лише спільними зусиллями ми побудуємо нову міцну, провідну позицію — різні, але рівні.
Над дописом працювали:
Авторка: Вікторія Митько (@vitmtk) — студентка Факультету правничих наук НаУКМА, учасниця студентських організацій.
Редактор: Денис Лукін (@deni_look_in) — історик, письменник.
Дизайнерка: Аріна Ховзун (@arizuha) — студентка програми «Етика. Політика. Економіка» в Українському католицькому університеті, івентниця/ дизайнерка студентських організацій.
Наше медіа працює саме завдяки твоїй підтримці. Вподобай цей допис, пошир його серед друзів і подруг, напиши нам схвальний чи не дуже відгук, бо це мотивує нашу команду продовжувати й покращувати власну діяльність.
Твій донат сьогодні є внеском у майбутнє кожного й кожної з нас. Вікторія зможе придбати цінні мемуари захисниці гендерної рівності. А ви б не хотіли отримувати винагороду за старанну щоденну працю?
