Причини виникнення
У 1995 році відбулася інтервенція НАТО в Боснію згідно з мандатом ООН (росія проголосувала за резолюцію 743, що легітимізувала операцію в Боснії), яка викликала невдоволення в російського населення. З огляду на позицію російського народу й політичної опозиції, єльцина та козирєва було розкритиковано. Як наслідок, на виборах до державної думи перемогла опозиція єльцину, себто комуністи та їхні союзники. Не додавав «плюсів» єльцину та його команді у внутрішньополітичній ситуації також і хід Першої чеченської війни. Тим паче в 1996 році передбачалися президентські вибори та — задля задоволення електоральних потреб — вирішили змінити занадто «прозахідного» міністра козирєва на більш поміркованого примакова, який до цього був головою служби зовнішньої розвідки.
Положення доктрини
Одразу необхідно зазначити, що доктрина не була чітко сформованою або задокументованою в жодному з джерел, а натомість можливо виокремити певні загальні принципи, що становили фундамент поглядів примакова. Отож, ось базові положення доктрини:
· Стратегічна автономія рф
Підкреслення того, що росія має переслідувати власні інтереси й повинна мати стратегічну автономію в зовнішній політиці. Тобто рф необхідно розвивати партнерства й союзи без підпорядкування будь-якій іншій країні або блоку (натяк на ЄС, НАТО та США).
· Мультиполярність
Виступ за провадження багатополярного світового порядку, напротивагу однополярному (на чолі із США). Особисто примаков вважав, що внаслідок створення багатополярної системи відбувається інтеграція держав в економічних і політичних галузях, що призводить до стабілізації у різних регіонах світу. Спираючись на це твердження, примаков запропонував ідею стратегічного трикутника росія-Індія-Китай задля стабілізації ситуації в Євразійському регіоні (можливе ідейне підґрунтя для створення надалі організації БРІКС).
· Вплив на просторі держав колишнього совєтського союза
Наголос на тому, що росія відіграє провідну роль у проведенні регіональної інтеграції на теренах колишнього совєтського союзу(перегукується з минулим пунктом щодо бачення багатополярного світу). З цього випливає також опозиція росії щодо розширення НАТО та ЄС на країни колишнього ссср.
· Прагматизм («виборче партнерство»)
Заклик до проведення раціональної зовнішньої політики, яка заснована на реалістичній оцінці національних інтересів росії. Щодо відносин із Заходом, рух від «потакання» до «торгу» й відстоювання власних позицій, за потреби — використання односторонніх дій.
Реалізація доктрини
Розгляд утілення доктрини в реальність варто розділити на два етапи: короткий, але показовий, за часів безпосереднього перебування примакова на провідних посадах у рф(1995–1999 рр.) та, умовно, путінський етап провадження доктрини, який почався з 2000 року й продовжується дотепер після відходу примакова з авансцени політики.
Щодо першого етапу, то можна відзначити небагато успіхів ідеї стратегічної автономії на тлі глобальних криз в Югославії та на Близькому Сході, вдале оперування прагматизмом і «виборчим партнерством» із Заходом, чималу кількість підписаних угод із міжнародними організаціями в Євразії, себто з НАТО, ЄС, АТЕС (Азійсько-Тихоокеанське співробітництво), вступ до «групи семи» (і потім її переформатування на «групу восьми» відповідно), Паризького й Лондонського клубів і поглиблення кооперації із білоруссю.
Щодо другого етапу, то варто згадати про деякі прояви стратегічної автономії: мюнхенську промову президента рф, яка за своїм змістом повторювала сутність положень доктрини примакова, Другу чеченсько-російську війну, Російсько-грузинську війну й Україно-російську війну (етап до 2022 р.) — особливо в контексті обґрунтування цих воєн, та допомогу режиму Асада в Сирії.
Стосовно багатополярності, потрібно сказати про утворення БРІКС, ШОС і нинішню активну співпрацю росії із країнами Глобального Півдня (у зв’язку із санкційним тиском) у політичному й економічному вимірах. До того ж регіональна інтеграція на теренах колишнього ссср проявилася в формуванні Євразійського економічного співтовариства й згодом його переформатуванні на Євразійський економічний союз, діях ОДКБ у Казахстані в 2022 році (та їхня відсутність у 2010 році в Киргизстані й у 2020–2022 рр. у Вірменії) та угоді про зону вільної торгівлі між державами-членами СНД у 2011 році. І наостанок стосовно прагматизму та «виборчого партнерства». На мою думку, ситуація змінилась, бо відносини між країнами Заходу та рф навряд чи наразі можна назвати партнерськими. Ба більше, бажання недопущення розширення НАТО до кордонів рф, що виступало в ролі одного з обґрунтувань повномасштабного вторгнення в Україну, призвело до зворотних результатів — мається на увазі нещодавній офіційний вступ Швеції до альянсу. Замороження участі Вірменії в ОДКБ є ще одним показником того, що регіональна інтеграція на просторі держав колишнього ссср у різних сферах перебуває не в найкращому стані.
Висновок
Отже, доктрина примакова становить основний перелік принципів, які реалізуються керівництвом рф у зовнішній політиці. Дослідження та аналіз розглянутої доктрини є запорукою для розуміння дій нинішнього ворога України. Ця доктрина також становить безпосередній інтерес для формування прогностичних сценаріїв щодо розвитку взаємодій рф на міжнародній арені в майбутньому, що є важливим як для України, так і для її партнерів.
Над дописом працювали:
Автор: Марк Мосієнко (@_gilgamash_)
Редактор: Денис Лукін (@deni_look_in) — історик, письменник.
Дизайнерка: Соловей Марія (@soloveymary) — студентка-архітекторка, мандрівниця, бойкиня.
