Щоосені, коли провідні міністри фінансів та керівники центральних банків світу збираються у Вашингтоні на засіданнях МВФ та Світового банку, це місто перетворюється на своєрідний барометр світових економічних настроїв. Цьогорічну атмосферу можна охарактеризувати як суміш полегшення та занепокоєння — крихкий оптимізм, затьмарений загрозами, що нависають над світом.
Незважаючи на торговельні війни, зростаючий борг і стійку інфляцію, світова економіка демонструє кращі результати, ніж очікувалося. МВФ навіть підвищив свій прогноз зростання на 2025 рік до 3,2%, зазначивши, що світові ринки поки що уникли найгірших сценаріїв тарифного хаосу та фінансового зараження. Але за цим обережним оптимізмом ховається сувора правда: світова економіка може триматися на плаву, але її тріщини стають все більш помітними.
Зростання світової торгівлі, яке становить лише 2,4%, вперше за десятиліття відстає від загального економічного зростання — це тривожний сигнал, що сама глобалізація може сповільнюватися. Як зазначила директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва, «невизначеність є новою нормою, і вона залишиться з нами надовго». Її попередження супроводжувалося яскравим прикладом: різким зростанням світового попиту на золото, яке зараз становить понад п'яту частину всіх світових резервів.
Настрій у прохолодному осінньому повітрі Вашингтона був сповнений «а що, як...».
А що, як інфляція, спричинена митами, повернеться?
А що, як погрози Трампа ввести 100-відсоткові мита на китайські товари спровокують повномасштабну торговельну війну?
Що, якщо глобальний борг, який зараз становить понад 235% ВВП, перетвориться на лавину, коли зростання сповільниться, а процентні ставки зростуть?
Це не абстрактні питання. Вони нависають над політиками, оскільки США заявляють про економічний тріумф, а Європа попереджає про наближення бурі.
Чиновники в адміністрації Трампа бачать світ інакше. Вони вказують на сильне зростання США, стриману інфляцію та стійкі світові ринки як доказ того, що їхня політика працює. Тим часом європейські лідери бачать небезпеку в такій самовпевненості. Голова Європейського інвестиційного банку Надія Кальвіньо висловила поширену думку:
«Решта світу поступово перестає покладатися на рішення США».
Вона говорила про нову глобальну рішучість будувати багатосторонні партнерства, вигідні для всіх сторін, і натякнула, що мита Трампа можуть завдати більшої шкоди американським інвесторам, ніж європейським.
Майже в кожній дискусії постійно поверталася одна тема: штучний інтелект.
Міністри фінансів і керівники центральних банків погодилися, що ШІ може змінити уявлення про ефективність і глобальну конкуренцію, але також дестабілізувати економіки і ринки праці, які до цього не готові. Георгієва попередила, що більшість країн все ще не мають етичних і регуляторних механізмів для управління впливом ШІ. Багато хто проводив паралелі з промисловою революцією 18 століття, яка змінила світову економіку та політику, породивши капіталізм і комунізм, а зрештою — дві світові війни. Багато хто зазначав, що ШІ може виявитися настільки ж трансформаційним і настільки ж непередбачуваним.
Під час зустрічей у залах лунала одна фраза: затишшя перед бурею. Центр геоекономіки Атлантичної ради провів понад сімдесят паралельних засідань, підкресливши, наскільки тісно переплелися безпека, технології та економіка. За закритими дверима чиновники обговорювали, чи є нинішня стабільність справжньою, чи це лише тимчасове щастя.
До кінця тижня було досягнуто певного компромісу. Світ став щасливішим, ніж очікувалося, але щастя — це не стратегія. Делегати побоювалися, що один зовнішній чинник — чергове підвищення мит, боргова криза або збій, пов'язаний з штучним інтелектом — може за одну ніч порушити рівновагу. Георгієва зазначила, що стійкість світу досі базується на кращих фундаментальних засадах політики, гнучкому приватному секторі та фінансових умовах, які залишаються напрочуд сприятливими. Питання в тому, як довго це може тривати.
Наступні шість місяців покажуть, чи переросте оптимізм у стійкість.
Чи принесуть інвестиції в штучний інтелект реальні вигоди чи нові ризики?
Чи витримають боргові ринки зростання процентних витрат?
Чи буде глобальна торгівля далі розпадатися, чи стабілізується?
Усі покинули Вашингтон з однаковим неприємним відчуттям: звичний світ доживає свої останні дні. Світова економіка вступає в нову еру — розірвану, нестабільну і більш залежну від мудрого керівництва, ніж будь-коли раніше. Чи переросте спокій у відновлення, чи в кризу, залежатиме не від рішень, прийнятих через роки, а від рішень, прийнятих у найближчі тижні.
Джерело — Atlantic Council
