28.02.2024 р.
Хіба?
***
Хіба звуть це коханням? У риму
Покладу свої мрії, чуття...
Незбагненно тебе я кохаю?
Постає одне слово: хіба?
***
Хіба є оця хіть поміж нами?
А чи є отой шал осяйний?
І прихильний до мене ви, пане?
І душею прониклись... Хіба?
***
Хіба є ці світанки між нами,
Що бузково о шостій цвітуть?
Хіба є зорепади весняні,
Що співають таємно й пливуть?
***
Нахіба оця сповідь зимова?
Адже Лютого ніц і нема.
Все питаю у долі: доколи
Будем тліти у колі життя?
Хто посмів осквернити його людським іменем, якщо він за правом свого народження - «Все»?
Провалля, ніч, забуття — але в самому серці темряви лишається рамка. У ній — море, не спомин, а поклик. Навіть якщо штурвал зламано, простір мовчить, і руки опущені — хвиля все одно йде назустріч.
Хто посмів осквернити його людським іменем, якщо він за правом свого народження - «Все»?
Провалля, ніч, забуття — але в самому серці темряви лишається рамка. У ній — море, не спомин, а поклик. Навіть якщо штурвал зламано, простір мовчить, і руки опущені — хвиля все одно йде назустріч.
