Море нічнеє
Наснилося вночі тривожне море,
І хвилі бурею покраяли пітьму.
А потім вийшли опівнічні зорі,
Прогнали геть ту хмарну чорноту.
В нічному небі зорі так яскраво,
Сіяли наче бурі й не було,
І та краса така була щаслива
Що я збудився від ясного дива.
Я подивився на твоє обличчя,
Щока твоя немов пухкий пампух,
І бачу місяць трохи вже ущух.
Рука твоя холодна як крижина,
Її накрию, ніжно обійму
В нічнеє море я не відпущу.
Сліди на піску
Сумні сліди лишились на піску,
А ти пішла у темноту нічну,
І вже сліди прибрало чесне море
Твоє тепло лишило серце моє.
Повільно йшла у сірості вечірній,
І зимний вітер сукню розривав,
Я може й міг теплом тебе зігріти,
Та я не йшов, я просто постояв.
Я думав легко «Це мене покине»,
Думки твої, твоє серцебиття
Я ще тоді не знав про майбуття,
Про милі і тривожні сни про тебе,
Я не жалкую навіть через роки,
Але тоді я мав зробити кроки…
Греція
Коли шторми гуляють синім морем
До мене Греція приходить у думки
Ми там удвох ховали своє горе,
Ми там удвох - боялися води.
А та вода прозорістю манила,
І білі панцирі світилися вночі,
Мене із пристрастю ти полюбила,
Я ж провалився у твої думки.
І наші ті нічні гуляння влітку,
І денна пристрасть у спекоту дня
Мені завжди видніється в штормах.
Не знаю як працює моя памʼять,
Тому, мабуть, забув твоє лице
Коринту берег зна імʼя твоє.
Спокійне море
Бурхливий вал ледь теплої води,
Гуляє там, удалині від пляжу.
А я стою на березі один,
Ще постою, і на пісочок ляжу.
Пісок вологий, липне до спини,
У небі хмари мережЕво в'ються,
Мені цікаво де смієшся ти?
Чи ніжне щастя уночі присниться?
А може зараз вийдеш як Венера
з піни морської наче жінка мрій?
Це так годую спогад ніжний мій.
І не ридання згадувати варто,
моє минуле - вже давно пройшло
і ти у нім - неначе біле тло.
Вечірній бриз
Вечірній бриз навіює блаженство,
Моя сорочка вільно тріпотить,
Пісок вогкий, у ньому тоне слово,
А захід сонця лагідно блищить
Вологий холод йде опісля спеки,
Тобі не зимно, але ти дрижиш,
ми тихо йдем, і споживаєм снеки,
І твоя мова ніжністю бринить.
Ще кілька днів - і знову ми удома,
Маленькі діти - наче виноград
Ранковим сміхом знов наповнять сад.
Волосся твоє - бризки з океану,
Іде гроза, тебе обійму міцно
і обігрію близьку та жадану.
Морське світання
І хвилі йдуть у тиху далину,
кудись туди, де горизонт втікає,
і сонце зранку кидає мітлу,
жмуток проміння сипле небокраєм.
Блаженно спиш, я вибрався на пляж,
а занавіску вітер все гойдає.
І не вставай, іди та тихо ляж,
допоки холод по землі гуляє.
Неквапно чай тобі я принесу,
до прохолоди літної кімнати,
а може нині не підемо з хати?
А може щезнем як нічна гроза?
А може літо будем проводжати
В любові тіл одягнем нагі шати.
Плач
Незрима чайка у небі тужно ниє,
Свинцеві хмари у грозу пливуть,
і мабуть шторм на острів завітає,
в місцину там, де всі страхи живуть.
Я ненавиджу цей проклятий острів,
нехай його зітре гроза на прах,
але живу, ходжу до тебе в гості,
хоч і боюсь, мене проймає страх.
Ні, то не страх самотньому померти,
і то не боязнь нагло так піти,
Бобся раптом подих твій забути.
Тому іду до місця де дежиш,
де спочиває твоє хворе тіло,
Де поховав у землю свою мрію.
Колискова з піни морської
Із пІни морської це слово пішло,
Вродилось раптово, то тебе дійшло.
І хочеться тільки шепнути в лице -
Заснути пора, й залишити все.
У сні завітає з чарівністю фея,
І ніжний баранчик забекає мило,
І навіть кричати пореби немає,
бо море вечірнє - принесе коралі.
Не зможу вночі розбудити твій сон,
бо море шалено розносить пісок
я можу співати легенький шансон
і тихо леліяти нашу любов.
А спати пора, і не треба відмов,
не моря провина, що сонце зайшло.
у морі сховалось проміння ясне,
готується завтоа зустріти тебе.
Подорож у море
Сьогодні день мабуть буде спекотним,
То саме час у човнику плисти,
У море суші на руках принести
І огорнутись до останку ним.
В потоках чистих хвилі вигравають,
Глибинь синіє, шельф давно минув,
Дивлюсь у небо, чайки ще питають
Чи я часОм минуле не забув?
Та де забудеш? Це в мені навіки,
Минуле завше в подорожі жде
Меланхолії, що від втоми йде.
У ті часи - накриє ностальгія,
Минуле ніжно у думки несе
Мою любов, що вмерла від безсилля
Спогад на березі
Годинник стрілкою вицокує хвилини
яскравий день біжить у майбуття,
А ще зима невблаганнО панує,
і холод крізь щілини проника.
Ще не весна, але й ве не зима,
і хоч мороз тримається стабільно,
Я прогуляюсь, без ривків, повільно.
І по думках пройдуся без жаля.
У голові - неначе після битви,
одні поля засіяні кістьми,
я би хотів радіти раом з дітьми,
але думки летять в чужі краї.
Туди де море, де високі миси,
Скелясті скелі вгору стременять.
Там я буду у водах ноги мити
і твої лиця мило уявлять.
Згадаю всі твої сміхання милі,
палкі цілунки, зайчики в очах,
Гіркі плачі в розлуці на причалі
печать прощань, руки останній змах.
І я ступив на берег без вагання,
мене чекало світле майбуття
Я ще не знав - відмова від кохання
ще призведе до пустки й небуття.
Бо без любови - жити неможливо,
Вона рушій, вона святий Грааль.
Я був дурним, не знав що є важливо
Залишив острів і твою печаль.
Вже не вернути наші сподівання,
ти десь самотньо хвилі стережеш.
Пробач мені, пробач, твоє кохання,
моя сирено, знаю ти прийдеш,
у мої сни, що сповнені тривоги,
в мої думки - вони давно твої...
Шкода лишень, це мрії голубі...
Хвилі в душі
Забути море, сили більш не маю,
Як вали хвилі глибоко в мені,
Зі шквалом душу мою накривають
Мене змиває далі від землі.
І вже далеко берег майоріє,
Повітря спрагло вдихую щораз,
В мені життя іскрою ще жевріє
Вогонь життя ще й близько не погас.
І от приплив зі шумом відпливає,
Сумний пісок коричнево блищить
І довгий мис у подорож марить.
І я піду із радістю палкою
Пройдуся пляжем спогадів своїх
А море знову хвилями штормить
Мій острів не для тебе
І вже кінець моїм палким думкам,
Пішла так швидко разом із човном,
Що я не можу дати лад думкам,
Я наче дурень, вдарений веслом.
Мій дикий острів - не прогрів тебе,
Його шмагають дикі буревії..
Для тебе спокій - щастя принесе
Для мене шквали - то мої стихії.
І як то жаль, бо зараз все болить,
Душа невпинно хоче твого звуку
І тільки час розмірено біжить.
Назавтра знову сонечко зійде
І берег злижуть неспокійні хвилі
Лише тебе не знайду я ніде.
