В зорях танцювало сонце,
Ліса горіли, і засохли океани,
Та з часом пало все, і що це?
Місяць залікує твої рани,
Відтепер - рай не на землі,
І шторм на ранок прогримів останній,
Сховались обранці в високій траві,
Забудуться двоє у спільній їм тайні,
Пітьмою вкотре гряне ніч,
Без тебе в темряві твоє віконце,
Любіть і мрійте віч на віч,
Допоки місяць любить сонце.
Вечеря при свічах, десь через рік в Берліні..
Цей цикл віршів став можливим лише через наполягання однієї людини, дуже особливої людини, котра променіє добром та радістю практично повсякчасно. Я її називаю про себе королівною.
Цей цикл віршів став можливим лише через наполягання однієї людини, дуже особливої людини, котра променіє добром та радістю практично повсякчасно. Я її називаю про себе королівною.
