Одного разу в мами запитала:
«Чому ті гради, то не лід під час грози?»
Та вона знов мене крізь сльози пригортала,
веліла спати, поки тихо у ночі.
⠀
Але нам Катька, з двору по сусідству,
розповіла, що дід їй розповів,
що смерчі, гради, тайфуни й торнадо,
то більш не про погоду та дощі.
⠀
Чому усі весь час мені брехали,
що блискавиця двічі не влуча?
Бо ж бачила я власними очима,
як хата та палала й горіла,
разів зо п‘ять, за місяць… чи за тиждень?
Вже не згадаю, бо було то так давно.
⠀
Давно я бачила свого сусіда та його друга,
свого батька та дядьків.
Куди поділися чоловіки місцеві,
мені також ніхто не розповів.
⠀
Мені здається, спати у підвалі,
то вже не весело й не ніби ми у грі.
Там холодно, волого й незручно,
але матуся тут і я тут мушу жить.
⠀
Не хочу грати в хованки постійно,
якісь не дуже бавилки нові.
Хочу до школи чи садочку, до бабусі.
А де бабуся теж не знаю, що робить?
⠀
Короче, виросту та стану науковцем
чи тим розумником, що знає все кругом.
Я буду відати де баба і де батько,
і чому град, то вже не про дощі.
⠀
28.08.22
