Так хочу знати, скільки мине часу,
перш ніж ракети будуть в нас про космос,
перш ніж сирени нагадають острів
та корабель розбитий о стрімчак.
⠀
Коли при думці про підвал та сутерини,
всі спом‘януть солоні огірки?
А діти доростатимуть в родині,
а не за тисячі хвилин на чужині.
⠀
А коли знов згадають дощовицю,
почувши грому розкот, наші юнаки?
Вони роками воювали за свободу,
доки чекали вдома любих їх жінки.
⠀
Та вели війну наші там й дівчата,
бо не про річку більше квітів ті вінки,
а про урази, втрати й поховання.
Чи мають бути в них такі думки?
⠀
Що будем з мріями робити, любе панство?
В когось залишилися ті, якій й були,
чи мусим нові будувати, як будинки,
де б знайти досить цегли й нескінченної жаги?
⠀
Тож може якось віднайдемо міцні нерви
та добрі марення вночі без цих жахіть,
що заважають жити, дихати, кохати.
Всім нам на рідній землі без війни.
