Вірш «Невчасне кохання»

Його зустріла на просторах інтернету,

під час війни, коли було не до того.

Коли всі думали, як жити далі, як вціліти,

я думала, як покохала не того.

Він був дорослий, сильний та розумний,

вона типова дівчина мала.

То була доля, справжня та типова,

історія коханнячка моя.

Але невчасно, сумно та далеко,

бо такий час, така була війна.

У ті роки нас всіх вона спіткала,

розбила мрії, волю та життя.

Було взаємно? Ні, то було сумно,

та боляче, ревіла я всю ніч.

А потім знову, як та муха до варення,

до телефону я летіла ніби снітч.

То все пройшло, було то несерйозно,

але лишився назавжди він у думках,

бо ту був час, коли було потрібно,

кохати та не думати про страх.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
polyanka
polyanka@nymphadora

141Прочитань
2Автори
2Читачі
Підтримати
На Друкарні з 26 квітня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (3)

вау, захоплююче!!

Вам також сподобається