Друкарня від WE.UA

римки

11.12.2012 р.

***

Пустка, порожньо, перетин

Долі, дійсності, душі...

Спомин самозаперечень

Вивільняється в Весні!

***

Заздрість, зимно... Засміється

Вперше воля восени,

Запитає, залоскоче,

Се спіймає світлий сміх!

***

А Бува Веселість Горне

До Естетики, Єднання...

Жабонить, Зітха, Існує,

Їде, Йой, Краса! - Латаття!

Мимоволі Найгарніше

Опинилося Пред Річки,

Сховане Туманом Устя,

Фантастично Хлюпотить,

Цілковито, Часом Швидко,

Щось Юрбиться та Ятрить...

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Дар'я Саченко
Дар'я Саченко@Darya

63Довгочити
1.2KПерегляди
2Підписники
На Друкарні з 27 липня 2023

Більше від автора

  • римки

    21.09.2025 р.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • римки

    19.10.2013 р.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | хвилі | цикл “uranus”

    Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | хвилі | цикл “uranus”

    Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія