Жах огортає нерухоме тіло.
Тобі лячно?
Бачу.
Огорну твої слабкі руки,
Захолоне слабка та наївна
Так стрімко, так стрімко...
Страшно? Я ж бачу...
Тримаю душу тремтячу
Забираю й... Обіймаю...
Зігріваю...
Все ще страшно?
Так неминуче і... Рішуче...
У пісках зибучих,
Знов заблудші душі...
Чому тобі страшно?
Ти ж, наче, не такий...
