16.09.2013 р.
***
Пробач за ті слова, що пусткою були,
Тупі рядки, оманливі ходи,
За вервицю думок та їх сум’яття,
Якісь зовсім не требні привітання!
***
Осіння туга нас рятує,
Дощами заспокоює й віта
З продовженням того, що десь нуртує
Загорнута в тепло жива душа.
Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.
Вірш, що вклав у себе довгу історію дорослішання, саморозуміння та інтимні моменти довгої та ніжної дружби.Цей вірш — подяка за всі моменти разом, за кожну довгу розмову, неймовірну підтримку на великій відстані, та найсмішніші моменти разом.
Меланхолійне прощання з минулим, де пам’ять, втрати й надія вплітаються в тонке полотно спогадів. Ліричний герой балансує між світлом і пітьмою, між болем і прийняттям — щоб залишити найцінніше як спадок і з усмішкою зробити крок у новий світанок.
Вірш, що вклав у себе довгу історію дорослішання, саморозуміння та інтимні моменти довгої та ніжної дружби.Цей вірш — подяка за всі моменти разом, за кожну довгу розмову, неймовірну підтримку на великій відстані, та найсмішніші моменти разом.
