16.09.2013 р.
***
Пробач за ті слова, що пусткою були,
Тупі рядки, оманливі ходи,
За вервицю думок та їх сум’яття,
Якісь зовсім не требні привітання!
***
Осіння туга нас рятує,
Дощами заспокоює й віта
З продовженням того, що десь нуртує
Загорнута в тепло жива душа.
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
Від серця лишився попіл і тінь,Кохання – у труні, мовчання – в мені.Горить під землею остання свіча,І вітер співає – та тільки проща.
