16.09.2013 р.
***
Пробач за ті слова, що пусткою були,
Тупі рядки, оманливі ходи,
За вервицю думок та їх сум’яття,
Якісь зовсім не требні привітання!
***
Осіння туга нас рятує,
Дощами заспокоює й віта
З продовженням того, що десь нуртує
Загорнута в тепло жива душа.
-Але ж ти завжди зі мною! Ти завжди була з нами людиною!
І більше не чипай мене,ти зовсім втратила це право.в моїх думках - нема тебе.таких як ти це не займало.
В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
-Але ж ти завжди зі мною! Ти завжди була з нами людиною!
І більше не чипай мене,ти зовсім втратила це право.в моїх думках - нема тебе.таких як ти це не займало.
В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
