16.09.2013 р.
***
Пробач за ті слова, що пусткою були,
Тупі рядки, оманливі ходи,
За вервицю думок та їх сум’яття,
Якісь зовсім не требні привітання!
***
Осіння туга нас рятує,
Дощами заспокоює й віта
З продовженням того, що десь нуртує
Загорнута в тепло жива душа.
Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Ностальгія по-минулому, стала для нас звичайною справою. Згадки, як ішли по знайомим вулицям до школи, як окликав друзів по дорозі, сміючись прощався, закинувши портфель на плечі, і не дивлячись в роки майбутні, - з великою примхою години проклинав біля парти, з візерунками
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
