Нові дані свідчать про те, що вміст мікро- та нанопластику в тканинах людського мозку може суттєво зростати. Дослідження посмертних зразків, зібраних протягом кількох десятиліть, виявило тенденцію до збільшення концентрації цих частинок у мозку людини.
Дослідники проаналізували зразки тканин мозку, печінки та нирок, отримані під час посмертних досліджень. Результати показали, що концентрація мікропластику в мозку була значно вищою, ніж в інших досліджених органах. Крім того, у зразках мозку та печінки людей, які померли у 2024 році, виявили більше пластикових частинок, ніж у зразках 2016 року.
Для оцінювання довгострокових змін науковці також дослідили зразки мозку людей, які померли в період із 1997 до 2013 року. Сукупні дані продемонстрували тенденцію до зростання забруднення мозкової тканини мікро- та нанопластиком.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature Medicine, виявило, що найпоширенішим типом пластику був поліетилен, який використовують у виробництві пакетів і харчової упаковки. На нього припадало в середньому близько 75% виявленого пластику. У мозковій тканині частинки переважно мали форму крихітних фрагментів і пластівців нанорозміру.
Мікропластик і здоров’я мозку
Пластикові частинки вже виявляли в різних тканинах і біологічних рідинах людини, зокрема в крові, спермі, плаценті та кістковому мозку. Люди можуть зазнавати впливу мікропластику через їжу, питну воду та повітря.
Особливу увагу привернуло спостереження, що концентрація мікропластику в мозку людей із деменцією була приблизно в шість разів вищою. Однак дослідники наголошують: цей результат не доводить, що пластикові частинки спричиняють деменцію. Зміни тканин, пов’язані із захворюванням, можуть самі впливати на накопичення або виявлення частинок.
Науковці під керівництвом професора Метью Кампена з Університету Нью-Мексико зазначають, що необхідні масштабніші дослідження, щоб з’ясувати, чи пов’язаний мікро- та нанопластик із неврологічними порушеннями та іншими наслідками для здоров’я.
Що залишається невідомим
Автори дослідження застерігають, що аналізували лише по одному зразку кожного органа від окремих людей. Тому поки що неможливо повністю оцінити, наскільки концентрація пластику відрізняється в різних ділянках одного органа. На результати також могли вплинути географічні відмінності між місцями, звідки походили зразки.
Незалежні експерти вважають результати важливими, але закликають до обережності в їх інтерпретації через обмежений обсяг вибірки та складність точного визначення пластикових частинок без ризику стороннього забруднення.
Дослідження порушує важливе питання про те, як зростання забруднення довкілля пластиком відображається на організмі людини. Проте для встановлення можливих причинно-наслідкових зв’язків необхідно з’ясувати механізми проникнення, накопичення та виведення цих частинок, а також їхній реальний вплив на здоров’я.
Результати дослідження свідчать про необхідність поглибленого вивчення накопичення мікро- та нанопластику в мозку людини. Попри виявлену тенденцію, його вплив на неврологічне здоров’я залишається недостатньо з’ясованим. Подальші дослідження мають допомогти встановити механізми проникнення пластикових частинок у тканини, їхні потенційні ризики та можливі довгострокові наслідки для організму.
