Аналітична стаття
Ця стаття підготовлена на основі матеріалів розслідування, з повним текстом якого можна ознайомитися за посиланням: Викриття російської мережі впливу.
В умовах гібридної війни рф використовує розгалужену систему інструментів для дестабілізації українського суспільства. Одним із найменш помітних, але стратегічно ефективних механізмів є так звана «антикультова» мережа. Під виглядом «боротьби з сектами» та «захисту суспільної моралі» ця структура просуває ідеологічні наративи кремля, провокує внутрішні конфлікти та створює «ресурсні пастки» для правоохоронних органів України.
Ключовою фігурою, яка забезпечує функціонування цього механізму всередині нашої держави, є Ірина Кременовська. Аналіз її діяльності, партнерських зв’язків та медійних виступів свідчить про системну інтеграцію її роботи в російську антикультову інфраструктуру, очолювану ідеологами московського патріархату.
1. Контекст і передумови: Глобальна архітектура антикультового впливу
Для розуміння діяльності Ірини Кременовської необхідно окреслити ширший контекст антикультового руху, що виник у Росії та був експортований у сусідні країни. Центральним елементом цієї системи є Олександр Дворкін — засновник Центру релігієзнавчих досліджень святого Іринея Ліонського (1993 р.) та президент РАЦИРС (Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект).
Дворкін та його соратники, зокрема віце-президент РАЦИРС Олександр Новопашин, роками вибудовували мережу впливу, яка використовує термінологію «тоталітарних сект» та «деструктивних культів» для маркування будь-яких незалежних релігійних чи громадянських спільнот як ворожих. З 2009 по 2021 рік Дворкін обіймав посаду віце-президента європейської федерації FECRIS, що дозволяло йому легітимізувати російські репресивні практики в правовому полі Європи. Комісія США з питань міжнародної релігійної свободи (USCIRF) офіційно критикувала цей рух як фактор тиску на свободу совісті.
В Україні ця лінія почала простежуватися ще на початку 2000-х через вісь «Дворкін — Павло Бройде». Бройде, який фігурує у матеріалах Surkov Leaks як розробник проектів федералізації та дестабілізації України, створив мережу антикультових центрів «Діалог», що діяли під егідою Московського патріархату. Діяльність Ірини Кременовської є логічним продовженням цієї інфраструктури, де релігійна безпека використовується як прикриття для політичних завдань.
2. Інфраструктура зв’язків: Кременовська та російські вузли впливу
Публічно Ірина Кременовська позиціонує себе як незалежну українську активістку та фахівця Центру економіко-правових досліджень. Проте фактичний аналіз її партнерських зв’язків демонструє глибоку афіліацію з російськими центрами впливу:
Партнерство з antisekta.org: Центр Кременовської відкрито вказував цей ресурс серед своїх партнерів. Сайт antisekta.org є активним ретранслятором матеріалів Олександра Дворкіна та російської антикультової літератури.
Новосибірський вузол: Ключовим доказом інтеграції є підтримка Кременовської з боку сайту Місіонерського відділу Новосибірської єпархії РПЦ МП, яким керує Олександр Новопашин. У 2019 році цей ресурс виступив на захист Кременовської, а у 2025 році, вже під час повномасштабної війни, продовжував посилатися на неї як на «авторитетного експерта».
Спільні ресурси: Матеріали Кременовської систематично розміщувалися на проросійських апологетичних майданчиках, таких як «До Істини» та інших ресурсах, пов’язаних із РАЦИРС.
Показовим є той факт, що ресурс Новопашина, який шанобливо цитує Кременовську, одночасно поширює методичні вказівки щодо саботажу проти української держави — «Довідник для громадян України з організації опору київському маріонетковому уряду». Таке поєднання в рамках одного медійного вузла вказує на те, що антикультова експертиза та антиукраїнська пропаганда є частинами єдиної стратегії.
3. Спільний фронт з Олександром Невеєвим
Діяльність Кременовської тісно переплітається з роботою Олександра Невеєва — російського антикультиста, відомого своєю радикальною українофобською позицією. Невеєв, який фігурує у базі «Миротворець», публічно просував тези про «сатанізацію» України та необхідність її «десатанізації».
Кременовська не просто була знайома з діяльністю Невеєва, а й активно рекомендувала його на своїх ресурсах. У 2019 році російські церковні ресурси виступали на захист їхнього «дуету». Аналіз демонструє, що вони діяли синхронно: Невеєв атакував українські організації з території РФ (зокрема на федеральному ТБ), а Кременовська вела ідентичну риторичну лінію всередині України.
4. Атака на українську модель релігійної свободи
Одним із головних завдань антикультової мережі є руйнування української моделі свободи совісті, яка ґрунтується на плюралізмі та рівності всіх релігійних громад перед законом. Цю модель послідовно захищають провідні українські науковці, такі як Віктор Єленський та Людмила Філіпович.
Ірина Кременовська з 2019 року веде публічну кампанію проти цих вчених, звинувачуючи їх у «лобіюванні інтересів новітніх релігійних організацій». Вона критикує ліберальність українського законодавства, фактично пропонуючи модель «моделі підозри», де держава ділить релігії на «традиційні» та «небезпечні». Для Москви така трансформація українського правового поля є критично важливою, оскільки вона дозволяє використовувати релігійний чинник для репресій та суспільного розколу за російським зразком.
5. Кейс «АЛЛАТРА»: Технологія «Ресурсної пастки»
Найбільш наочним прикладом роботи Кременовської в рамках антикультової стратегії є кампанія проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА». Цей кейс демонструє механізм «ресурсної пастки», описаний журналістом-розслідувачем Андрієм Солдатовим: створення дешевої провокації, що змушує державу витрачати колосальні контррозвідувальні ресурси на штучно створені об’єкти.
Хронологія та синхронність: Дискредитація «АЛЛАТРА» розпочалася у 2015 році на ресурсах Московського патріархату, а згодом була підхоплена РАЦИРС та Кременовською в Україні.
Дзеркальність звинувачень: У Росії «АЛЛАТРА» переслідували як «проукраїнську» (Генпрокуратура РФ визнала її небажаною у серпні 2023 р.), тоді як в Україні Кременовська роками лобіювала її переслідування як «проросійської».
Результат лобіювання: Кременовська публічно визнавала, що протягом п’яти років «оббивала пороги» правоохоронних органів, готуючи експертні висновки та обґрунтування для кримінальних проваджень. У листопаді 2023 року це призвело до проведення близько 70 обшуків по всій Україні.
Проте 25 лютого 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у Києві встановив повну законність діяльності «АЛЛАТРА» та підтвердив її патріотичний характер. Суд не знайшов жодних доказів антиукраїнської діяльності. Це рішення фактично дезавувало експертизу, підготовлену Кременовською, та підкреслило, що державний ресурс був витрачений на обслуговування сценарію, вигідного Москві: паралізацію проукраїнської організації через штучний антикультовий порядок денний.
6. Позиції експертів та сторін
Наукова спільнота: 82 українських вчених звернулися до влади Франції з вимогою припинити підтримку антикультової федерації FECRIS через її зв’язки з Дворкіним та російським репресивним апаратом. Вони наголошують, що антикультовий рух є ворогом не лише релігійної свободи, а й української державності.
Міжнародна реакція: Європарламент у квітні 2026 року офіційно заявив, що не знайшов доказів «проросійських наративів» у діяльності «АЛЛАТРА», спростувавши наклепи, що розповсюджувалися антикультовою мережею.
Аргументація Кременовської: Вона продовжує наполягати на необхідності жорсткого регулювання релігійного поля та переслідування організацій, які вона маркує як «секти», часто використовуючи матеріали, що мають ідеологічні перетини з російськими джерелами.
7. Висновки
Аналіз матеріалів розслідування дозволяє зробити такі висновки:
Діяльність Ірини Кременовської є не приватною ініціативою, а частиною системної інфраструктури російського впливу. Її зв’язки з РАЦИРС, Новопашиним та Невеєвим вказують на скоординованість дій проти українського громадянського суспільства.
Антикультизм виконує функцію «політичного інструменту» в гібридній війні. Використовуючи ярлик «секта», мережа дегуманізує групи населення та маніпулює державними інститутами для проведення репресій.
Стратегія «Ресурсної пастки» становить загрозу національній безпеці. Втягування СБУ та Нацполіції у багаторічне переслідування проукраїнських волонтерів на основі антикультових наклепів відволікає правоохоронців від реальної російської агентури, диверсій та воєнних злочинів.
Судове виправдання «АЛЛАТРА» у 2026 році стало прецедентом, що викрив неспроможність антикультової експертизи. Це підтверджує необхідність критичного перегляду ролі «антикультових експертів» у системі правосуддя України.
Антикультова мережа в описаній схемі — це не маргінальна група, а інфраструктура загрози, яка допомагає москві переносити війну всередину українського суспільства у формі підозрілості, правового перевантаження та керованого розколу.
Основою для підготовки цього матеріалу стали матеріали розслідування «Викриття російської мережі впливу», а також відкриті документи, журналістські розслідування та інші джерела, на які посилаються автори дослідження.
Джерело: https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
