У сучасних війнах далеко не всі операції відбуваються на полі бою. Часто головною мішенню стають не території, а державні інституції, суспільна довіра та ресурси правоохоронних органів.
Саме на цьому принципі, як вважають дослідники гібридних загроз, побудована частина операцій російської федерації в Європі. Одним із інструментів такого впливу називають мережі, які десятиліттями працюють під гаслами боротьби із так званими «деструктивними сектами».
Останні розслідування у Франції, Сербії, країнах Балтії та Україні дозволяють побачити спільні закономірності: використання суспільно чутливих тем для створення конфліктів, дискредитації окремих груп і відволікання уваги спецслужб від реальних загроз.
Від релігійної риторики до політичного впливу
Центральне місце в цій історії посідає Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС), яку очолює Олександр Дворкін.
Створена під егідою російської православної церкви, ця структура протягом багатьох років розвивала міжнародні контакти через європейські організації та конференції. Особливу роль відіграла співпраця з європейською федерацією FECRIS, де Дворкін протягом тривалого часу обіймав керівну посаду.
Критики цієї моделі стверджують, що ярлик «секта» часто використовується не лише для оцінки релігійних рухів, а й для маркування будь-яких незалежних громадських об’єднань як потенційно небезпечних.
Саме тому діяльність антикультових структур неодноразово ставала предметом уваги правозахисників та експертів із релігійної свободи.
Французький кейс: коли провокація стає інструментом впливу
У 2025 році Францію сколихнула серія резонансних інцидентів.
Спочатку невідомі облили фарбою кілька синагог у Парижі. Згодом перед низкою мечетей були залишені відрубані свинячі голови.
Обидва випадки викликали широкий суспільний резонанс та загострили міжрелігійну напругу.
Подальше розслідування привело правоохоронців до громадян Сербії. Згідно з матеріалами судового розгляду, виконавці отримували фінансування та інструкції від осіб, пов’язаних із російськими розвідувальними структурами.
Ключовою фігурою справи став Момчило Гаїч, відомий під прізвиськом «Калуджер» («Монах»). Після початку розслідування він залишив Сербію та опинився в Москві.
Дослідники звернули увагу і на його зв’язки із сербським церковним середовищем, представники якого протягом багатьох років брали участь у міжнародних антикультових заходах разом з російськими колегами.
Балтійський напрямок
Подібні зв’язки простежуються і в країнах Балтії.
У Латвії окремі політичні діячі, які брали участь у просуванні антикультових ініціатив, пізніше опинилися в центрі розслідувань щодо можливих контактів із російськими структурами.
У Литві деякі діячі, пов’язані з поширенням подібної ідеології, були визнані загрозою національній безпеці.
Для спецслужб регіону це питання давно вийшло за межі релігійної проблематики та розглядається в контексті інформаційного впливу й національної безпеки.
Як працює «ресурсна пастка»
Експерт з діяльності російських спецслужб Андрій Солдатов описує подібні операції через концепцію «ресурсної пастки».
Її суть полягає у створенні ситуацій, які змушують державу витрачати значні ресурси на реагування.
Невелика провокація може призвести до масштабних перевірок, розслідувань, охорони об’єктів та тривалих судових процесів.
У результаті правоохоронні органи та спецслужби змушені витрачати час і ресурси на боротьбу з наслідками штучно створених конфліктів, тоді як увага до реальних загроз може зменшуватися.
Саме тому такі технології вважаються ефективним інструментом гібридної війни.
Український вимір
В Україні дискусії навколо антикультової діяльності тривають уже багато років.
Окремі дослідники вказують на зв’язки між українськими активістами антикультового середовища та структурами, пов’язаними з російською антикультовою мережею.
Серед найбільш дискусійних постатей називають Ірину Кременовську. Аналіз її діяльності, проведений авторами розслідувань, вказує на співпрацю з ресурсами та особами, які раніше були пов’язані з російським антикультовим середовищем.
Особливу увагу привертає підтримка з боку ресурсів, афілійованих із представниками РАЦИРС, а також публічна взаємодія з російськими антикультовими діячами, відомими антиукраїнськими заявами.
Кейс «АЛЛАТРА» і технологія дзеркальних звинувачень
Одним із найбільш показових прикладів стала ситуація навколо міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА».
У серпні 2023 року російська влада визнала організацію небажаною через її проукраїнську позицію.
Водночас в Україні лунали звинувачення протилежного характеру — організацію називали проросійською та вимагали її переслідування.
Було проведено близько сімдесяти обшуків.
Однак у лютому 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у Києві підтвердив законність діяльності організації та не встановив ознак антиукраїнської діяльності.
Цей випадок демонструє механізм так званих «дзеркальних звинувачень», коли одна й та сама структура одночасно стає мішенню для протилежних інформаційних кампаній.
Чому це важливо
Сучасні операції впливу дедалі рідше мають вигляд класичного шпигунства.
Набагато частіше вони працюють через інформаційні конфлікти, суспільні страхи та маніпуляцію чутливими темами.
Саме тому історія антикультових мереж сьогодні привертає увагу не лише журналістів чи релігієзнавців, а й фахівців з національної безпеки.
Якщо механізм «ресурсної пастки» справді використовується як інструмент гібридної війни, його головна мета полягає не у боротьбі з релігійними рухами, а у виснаженні ресурсів демократичних держав та створенні внутрішніх конфліктів.
Висновок
Матеріали розслідувань, судові рішення та оцінки експертів дозволяють припустити, що частина антикультової інфраструктури може використовуватися не лише для боротьби з релігійними рухами, а й як інструмент інформаційного та політичного впливу.
Для України та її європейських партнерів вивчення таких мереж є не лише питанням свободи совісті чи громадянського суспільства. Це також питання національної безпеки, оскільки сучасні гібридні конфлікти дедалі частіше ведуться через маніпуляцію суспільними процесами, а не лише військовою силою.
Джерела
Основою для підготовки цього матеріалу стало розслідування «Викриття російської мережі впливу».
Оригінал розслідування українською мовою:
https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
Редакція рекомендує читачам ознайомитися з першоджерелами для самостійного аналізу наведених фактів та документів.
