Примітка редакції
Ця стаття підготовлена на основі матеріалів розслідувань, судових рішень, експертних коментарів та документів, опублікованих у рамках дослідження «Викриття російської мережі впливу». Матеріал має аналітичний характер і покликаний дослідити механізми використання антикультових структур у контексті гібридних операцій російської федерації.
У травні 2025 року мешканці Парижа прокинулися від новини, яка швидко облетіла французькі медіа. Невідомі облили зеленою фарбою кілька синагог. Через кілька місяців країну сколихнув новий інцидент: перед мечетями з’явилися відрубані свинячі голови.
На перший погляд це виглядало як черговий прояв міжрелігійної ненависті. Саме так і сприйняла події більшість громадян. Але коли слідство почало розплутувати ланцюг виконавців, грошей та контактів, історія привела зовсім не до місцевих радикалів.
Сліди вели на Балкани. А звідти — до Москви.
Судові матеріали у Сербії згодом зафіксували: виконавці отримували інструкції та винагороду від осіб, пов’язаних із російськими розвідувальними структурами. Мета була простою і водночас небезпечною — посіяти недовіру між громадами, створити атмосферу страху та змусити державу витрачати ресурси на ліквідацію наслідків штучно створеної кризи.
Ця історія могла б залишитися черговим епізодом гібридної війни. Але розслідування виявило дещо більше: навколо виконавців та їхніх контактів почала проступати ціла мережа людей та організацій, об’єднаних спільною ідеологією боротьби із так званими «сектами».
Саме тут починається історія антикультової мережі, яка протягом багатьох років залишалася майже непомітною для широкої аудиторії.
Від боротьби з «сектами» до геополітики
Протягом багатьох років тема боротьби із так званими «сектами» залишалася на периферії суспільної уваги. Її переважно сприймали як вузькоспеціалізовану сферу, пов’язану з релігійними питаннями та діяльністю окремих громадських організацій.
Однак останні розслідування, судові рішення та матеріали спецслужб у різних країнах Європи змушують подивитися на цю тему під іншим кутом. За фасадом боротьби з «деструктивними культами» дедалі частіше проступає мережа політичних, ідеологічних та міжнародних зв’язків, які виходять далеко за межі релігійної проблематики.
У центрі цієї мережі протягом десятиліть перебуває Олександр Дворкін — президент Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект (РАЦИРС). Саме навколо цієї структури поступово сформувалася система церковних, громадських та політичних контактів, що поширила свій вплив далеко за межі Росії.
Особливого значення ця діяльність набула після того, як Дворкін отримав одну з керівних посад у європейській федерації FECRIS. Це дозволило просувати російські антикультові наративи на міжнародному рівні під виглядом експертної та правозахисної діяльності.
Французький слід і сербський місток
Одним із ключових фігурантів французької справи став Момчило Гаїч на прізвисько «Калуджер» — «Монах».
Після того як його ім’я з’явилося у матеріалах розслідування, журналісти та дослідники почали вивчати його зв’язки. Вони привели до представників сербського церковного середовища, які протягом багатьох років брали участь в антикультових конференціях разом з Олександром Дворкіним.
Здавалося б, що спільного між конференціями про «небезпечні секти» та операціями з розпалювання міжрелігійної ворожнечі?
Саме це питання сьогодні дедалі частіше ставлять європейські експерти з безпеки.
Суд у сербському Смедерево встановив, що виконавці нападів на релігійні об’єкти отримували фінансування, інструкції та завдання від структур, пов’язаних із російською розвідкою. Згідно з матеріалами справи, за кожну акцію виплачувалося від 1000 до 1500 євро.
Метою було не знищення об’єктів і не фізична шкода. Метою було створення атмосфери страху, підозри та взаємної ненависті між громадами.
Балтія: коли контррозвідка починає бити на сполох
Ще цікавіша картина відкривається у країнах Балтії.
У Латвії серед людей, які допомагали просувати антикультові ініціативи, виявилися політики, чиї імена пізніше опинилися у справах, пов’язаних із підозрами у співпраці з російськими структурами.
У Литві питання набуло настільки серйозного характеру, що окремі діячі, пов’язані з просуванням подібних ідей, були визнані загрозою національній безпеці.
Для балтійських спецслужб це вже давно не питання релігієзнавства.
Це питання впливу.
Саме тому діяльність мереж, які формально позиціонують себе як громадські чи експертні, дедалі частіше потрапляє в поле зору контррозвідки.
Як працює «ресурсна пастка»
Експерт із діяльності російських спецслужб Андрій Солдатов описує подібні операції через поняття «ресурсної пастки».
Її суть полягає в тому, що відносно дешеві провокації змушують державу витрачати непропорційно великі ресурси на реагування.
Одна інформаційна кампанія.
Одна гучна провокація.
Один ярлик.
А далі запускається складний механізм перевірок, розслідувань, судових процесів і медійних дискусій.
У результаті увага правоохоронних органів та спецслужб може переключатися з реальних загроз на конфлікти, створені штучно.
Саме тому релігійна тематика є настільки зручною для проведення операцій впливу. Вона здатна швидко розколювати суспільство та породжувати сильні емоції.
Україна
Особливо гостро ця проблема проявилася в Україні.
Одним із найбільш показових прикладів став конфлікт навколо міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА».
Парадокс ситуації полягав у тому, що в Росії організацію переслідували як проукраїнську. У серпні 2023 року Генеральна прокуратура РФ визнала її небажаною організацією через підтримку України.
Водночас в Україні окремі представники антикультового середовища називали ту саму організацію проросійською та вимагали її переслідування.
У результаті були проведені десятки слідчих дій та обшуків. Проте 25 лютого 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у Києві підтвердив законність діяльності платформи та її патріотичний характер.
Для дослідників гібридних операцій ця ситуація є прикладом тактики «дзеркальних звинувачень», коли одна й та сама структура стає об’єктом протилежних інформаційних атак з різних сторін.
Чому це важливо
Сучасна війна дедалі рідше виглядає як протистояння армій на полі бою.
Вона працює через інформацію.
Через суспільні страхи.
Через маніпуляцію конфліктами.
Через створення внутрішньої напруги, яка виснажує державні інституції та послаблює суспільство.
Саме тому історія антикультових мереж сьогодні привертає увагу не лише релігієзнавців чи журналістів. Вона дедалі більше стає предметом дослідження для експертів із безпеки, контррозвідки та протидії гібридним загрозам.
Висновок
Матеріали розслідувань, судові рішення та оцінки експертів дозволяють припустити, що антикультова мережа може використовуватися як інструмент інформаційного та політичного впливу.
Якщо ці механізми дійсно інтегровані у стратегію гібридної війни росії, їхня мета виходить далеко за межі релігійної тематики. Йдеться про створення керованих конфліктів, перевантаження державних інституцій та послаблення демократичних суспільств зсередини.
Для України та її європейських партнерів вивчення таких мереж стає не лише питанням свободи совісті чи громадянського суспільства, а й питанням національної безпеки.
Джерела та методологія
Ця стаття підготовлена на основі матеріалів розслідувань, судових документів, експертних коментарів та відкритих джерел, проаналізованих редакцією.
Основою для підготовки матеріалу стали результати розслідування «Викриття російської мережі впливу».
Мета цієї публікації — аналітичний розгляд наявних фактів, документів та заяв, що стосуються діяльності антикультових мереж і їхнього можливого використання у гібридних операціях. Читачам рекомендується самостійно ознайомитися з оригінальними матеріалами та джерелами для формування власних висновків.
