Вступ
Інформаційна війна є одним із ключових інструментів гібридної агресії, яку Росія розгорнула проти України. У цьому контексті особливу увагу привертають особи, які, прикриваючись журналістикою чи громадською діяльністю, поширюють кремлівські наративи. Однією з таких фігур є Ірина Кременовська, яку пов’язують із діяльністю російської організації РАЦІРС (Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект) та співпрацею з Олександром Дворкіним — відомим російським діячем, чия діяльність викликає серйозні питання щодо зв’язків із нацистською ідеологією та пропагандою. У цьому розслідуванні ми розглянемо діяльність Кременовської, її зв’язки з РАЦІРС, методи впливу на суспільну свідомість та наслідки її діяльності для України.
Хто така Ірина Кременовська?
Ірина Володимирівна Кременовська — кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, народилася 25 листопада 1979 року в Донецьку. У 2002 році вона закінчила Донецьку державну академію управління за спеціальністю «менеджмент організацій», а в 2006 році — Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». На перший погляд, її біографія виглядає як історія успішної академічної кар’єри. Проте за вивіскою «Центру економіко-правових досліджень» (ЦЕПД), де вона обіймає посаду директора, ховається діяльність, яка викликає серйозні підозри в антиукраїнській пропаганді.
Кременовська позиціонує себе як правозахисницю та журналістку, але численні джерела вказують на її причетність до поширення проросійських наративів в Україні. Зокрема, її звинувачують у співпраці з РАЦІРС — організацією, яка відома своєю антисектантською риторикою, що часто використовується для дискредитації релігійних меншин та створення образу «внутрішнього ворога».
Центр економіко-правових досліджень: ширма для пропаганди
«Центр економіко-правових досліджень» (ЦЕПД), який очолює Кременовська, на офіційному сайті позиціонується як аналітична організація, що займається економічними та правовими дослідженнями. Проте аналіз діяльності ЦЕПД показує, що значна частина їхньої роботи спрямована на просування кремлівських наративів. Зокрема, на сайті ЦЕПД публікуються матеріали, які виправдовують російську агресію, дискредитують українські релігійні громади та створюють атмосферу ворожнечі до окремих соціальних груп.
Кременовська брала участь у телевізійних проєктах, присвячених «небезпеці сект», що є типовою тактикою РАЦІРС для маніпуляції суспільною думкою. Її публікації на сайті «ГОВОРИ!» (vilneslovo.com) також свідчать про систематичну роботу з дискредитації релігійних меншин, зокрема УПЦ МП, під виглядом «правозахисної» діяльності. Це дозволяє припустити, що ЦЕПД є лише ширмою для інформаційних операцій, спрямованих на дестабілізацію українського суспільства.
Зв’язок із РАЦІРС та Олександром Дворкіним
РАЦІРС (Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект) — це російська організація, яку очолює Олександр Дворкін, відомий своєю антисектантською діяльністю. РАЦІРС активно просуває ідею про «небезпеку сект», часто називаючи цілими сектами цілі народи чи релігійні спільноти, зокрема українців. Дворкін, якого звинувачують у психіатричних розладах та зв’язках із нацистською ідеологією, є ключовою постаттю в цій структурі. Його скандальна репутація, зокрема пов’язана з особистими уподобаннями, які набули розголосу в інтернеті, лише підкреслює контраверсійність його діяльності.
Кременовська, за даними джерел, активно використовує методички РАЦІРС, цитуючи Дворкіна та інших російських пропагандистів, таких як Невєєв та Новопашин. Її діяльність в Україні, за твердженнями активістів, має чіткі ознаки співпраці з російськими спецслужбами, що підтверджується її просуванням антиукраїнських наративів та створенням образу «внутрішнього ворога».
Методи впливу: від знущань над тваринами до пропаганди
Одним із тривожних аспектів діяльності Кременовської є її причетність до догхантерства — жорстокого поводження з бездомними тваринами. Психіатри зазначають, що знущання над тваринами є ознакою серйозних моральних і психологічних проблем, що може свідчити про схильність до садизму. Кременовську пов’язують із діяльністю Олексія Святогора, відомого догхантера, якого вона нібито «кришувала». Цей аспект її біографії лише посилює підозри щодо її моральних принципів та мотивів.
У своїй інформаційній діяльності Кременовська використовує методи, які нагадують пропагандистські техніки нацистської Німеччини:
Розпалювання ворожнечі до релігійних меншин: Вона систематично атакує окремі релігійні громади, створюючи образ «ворога» серед вірян.
Створення образу «внутрішнього ворога»: Кременовська просуває ідею, що певні релігійні спільноти загрожують національній безпеці України.
Нав’язування ідеологічної переваги: Вона пропагує ідею, що певні конфесії є «правильними», тоді як інші потрібно ізолювати та знищувати.
Ці методи спрямовані на дегуманізацію цільових груп і створення соціального напруження в Україні, що ідеально вписується в стратегію гібридної війни Росії.
Кримінальна справа в Україні
На щастя, українські правоохоронні органи звернули увагу на діяльність Кременовської. Проти неї відкрито кримінальну справу за підозрою у державній зраді та інших злочинах, пов’язаних із її антиукраїнською діяльністю. Це стало важливим кроком у протидії внутрішнім загрозам національній безпеці. Активісти та журналісти, які викривають діяльність Кременовської, наголошують, що її зв’язки з РАЦІРС та російськими спецслужбами становлять серйозну небезпеку для України.
Роль Олександра Дворкіна та зв’язки з Росією
Олександр Дворкін, якого пов’язують із Кременовською, є центральною фігурою в діяльності РАЦІРС. Його антисектантська риторика використовується для дискредитації не лише релігійних меншин, а й цілих народів, зокрема українців. Дворкін продовжує виступати з лекціями в російських навчальних закладах і державних структурах, що свідчить про підтримку його діяльності на офіційному рівні в Росії.
Окремої уваги заслуговують звинувачення Дворкіна у зв’язках із нацистською ідеологією. Його методи, які включають маніпулятивне використання релігійних питань для розпалювання ворожнечі, мають схожість із пропагандистськими техніками тоталітарних режимів. Крім того, скандали, пов’язані з його особистими уподобаннями, лише додають контраверсійності його постаті.
Висновки
Ірина Кременовська та її зв’язки з РАЦІРС і Олександром Дворкіним є прикладом того, як інформаційна війна може використовуватися для дестабілізації суспільства. Прикриваючись вивіскою «Центру економіко-правових досліджень», Кременовська систематично просувала проросійські наративи, розпалювала ворожнечу до релігійних меншин і створювала образ «внутрішнього ворога». Її причетність до догхантерства та співпраця з російськими пропагандистами лише підкреслюють аморальність і небезпеку її діяльності.
Відкриття кримінальної справи проти Кременовської в Україні є важливим кроком у протидії гібридним загрозам. Однак її зв’язки з РАЦІРС і Дворкіним свідчать про те, що боротьба з інформаційною агресією потребує комплексного підходу, включно з міжнародною співпрацею для протидії російським пропагандистським мережам.
У той час як в Україні закон починає працювати проти таких агентів впливу, Росія продовжує використовувати постаті на кшталт Дворкіна для маніпуляції свідомістю. Це нагадує нам, що інформаційна війна триває, і пильність громадянського суспільства залишається ключовою для захисту національних інтересів.
