Друкарня від WE.UA

САМОТНІСТЬ

САМОТНІСТЬ

(рондель)

Тиша дарує мені глибину,

Вмію читати самотності знак.

Думка прозора стискає, однак

Знаю: навряд чи її омину.

Ніби у храмі своєму зі сну,

Сяє беззвучність, неначе маяк.

Тиша дарує мені глибину,

Вмію читати самотності знак.

З темряви кличу примхливу весну,

Серед красивих осінніх відзнак,

Вічно шукаю свій шлях мов хижак,

Та обираю стезю мовчазну.

Тиша дарує мені глибину.

Автори: Мирослав Манюк

                Артур Курдіновський

24.09.2025

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Мирослав Манюк
Мирослав Манюк@MiroslavManiuk

Вільний Поет

108Довгочити
1.9KПерегляди
4Підписники
На Друкарні з 16 липня 2025

Більше від автора

  • ЗЛИВА

    ЗЛИВА

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ВІДРИВ

    ВІДРИВ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • ЧАРИ

    ЧАРИ

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Це також може зацікавити:

  • red red red

    Хтось пише вірші на папері. Хтось пише різні слова на стелі.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • “ Океаном “

    Лебеді і океан символізують красу та невідомість, а спів — це вираження почуттів і надій. Тема любові та страждання присутня через образи прокляття і прийняття, що підкреслює складність людських відносин.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сьогодні я вмираю…

    Сьогодні я вмираю на снігу, Розкинувши вітвлясті руки. Та ні, не назавжди… Я по весні збігу, Сріблястим вогником в дощі вгамую тугу.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • red red red

    Хтось пише вірші на папері. Хтось пише різні слова на стелі.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • “ Океаном “

    Лебеді і океан символізують красу та невідомість, а спів — це вираження почуттів і надій. Тема любові та страждання присутня через образи прокляття і прийняття, що підкреслює складність людських відносин.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сьогодні я вмираю…

    Сьогодні я вмираю на снігу, Розкинувши вітвлясті руки. Та ні, не назавжди… Я по весні збігу, Сріблястим вогником в дощі вгамую тугу.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші