ПРОЛОГ
Я перечитала його 16 разів і усі шістнадцять разів це якась беззмістовна нісенітниця яка не дає жодного уявлення про те що читачів очікує в моєму оповіданні тому тут буде:
ДИСКДЕЙМЕР
Цей твір це ставить за мету образити чиїсь почуття. Також тут присутні тупуваті герої,СУРЖИК, натяки на ЛГБТ+(без пропаганди),нецензурна лексика,елементи абюзу і погано прописані деякі сцени, іноді ВІДСУТНІ коми,логіка і повністю відсутні описи персонажів.
Якщо вас не налякало усе вище перераховане і ви не боїтесь витратити всій час на якусь відверту маячню приємного прочитання!
І ПАМ'ЯТАЙТЕ ЩО ВИ НАЙКРАЩІ❤️
РОЗДІЛ 1
Понеділок, школа, погода за вікном нагадує початок апокаліпсису, таке враження ніби зараз з небес спустяться НЛО і почнеться вторгнення:
- Ну не настільки все погано. Просто похмура дощова погода!-стоп хто це сказав?
- О Сонь ти прийшла в школу?Я думала тебе сьогодні не буде!-Зраділа я появі моєї сусідки по парті.
- Я теж так думала, але як бачиш.-коротко відповіла вона.
Далі все проходило як завжди ми поговорили про щось буденне доки не почався урок.
- Вибачте за запізнення!-пролунали звичні для нас голоси наших однокласників.
Ці три брата акробата не вперше запізнюються на перший урок, це вже якась традиція.Урок пройшов спокійно.
"Навіщо я сюди прийшла?"-вкотре за цей ранок подумала я:
-Нечіпай мене он до Нелі лізь, а ще краще вийди за неї заміж і живіть довго і щасливо.-"О згадала, ось вона причина моєї появи в цій цитаделі зла"-повернувши голову я стала свідком дуже цікавої картини Софія намагається "погладити"Антона по голові, а він в свою чергу всіляко намагається цього уникнути.
-Не вона мій чоловік, а ти!-з усмішкою промовила вона.
-Ще чого не в цьому житті.-трохи роздратовано сказав він.
Погодьтеся за таким дійсно весело спостерігати.Вони могли б і далі так сперечатися, але пролунав дзвінок на третій урок.Це був урок фізкультури світлий і великий спортзал зустрів нас криком гномів. У простонароді їх називають 5-ми класами, я забула форму тому сіла збоку на лавку, увімкнувши улюблену музику я поринала у свої думки.Мені часто кажуть що їхня взаємна симпатія одне до одного це плід моєї занадто романтичної уяви, але я звикла довіряти своєму внутрішньому голосу і зараз він тихо шепоче мені на вушко"Вони підходять одне одному, як ніхто інший" і я охоче йому вірю.Як і вірю в те що найцікавіше ще чекає на нас попереду.
РОЗДІЛ 2
Пам'ятаєте я говорила що найцікавіше чекає попереду не знаю як вас, а мене воно чекає в прямому сенсі попереду, але давайте все по порядку:
- N зачекай!-на просторах шкільного коридору до мене підійшла Вероніка мені було нудно бо Соня і Неля пішли в їдальню і мені ніским було поговорити, а у важких ситуаціях як то кажуть найкраща подруга завжди прийде на допомогу ось і зараз так. З Веронікою у нас було багато спільного і ми часто ділилися одна з одною секретами чи мріями й звісно ж я не могла не розповісти їй про моє бачення їхніх відносин:
- Привіт! Ми зараз куди?-поцікавилась вона.
- Не знаю давай прогуляємося по школі?
- Окей.
- До речі все забуваю запитати як там твоя недо парочка поживає?-запитала вона спускаючись у низ по сходах:
- Та ніяк, справа не рухається, вони то сперечаються то підколюють одне одного то нормально спілкуються одна нерозбериха, але я точно бачила іскру.-гордо заявила я:
- Ти така всевидящя!-незмогла стримати сміх подруга.
- Смішно тобі, а в мене серце не намісці!-сумно сказала я.
- Що таке хом'як помер? Тушканчикам не дали свободу? Ну що, не тягни?-занепокоєно запитала ця актриса погорілого театру.
- Який хом'як?До чого тут тушканчики я тобі про Соню з Антоном розповідаю.
- Аааа
- беее
-Ну так і що з ними?-поцікавилась вона.
-Мені здається їм подобаються абсолютно різні люди Антону Неля, а Софії Вова.-на цьому моменті я артистично пустила сльозу.
-Але це не точно.- яка я молодець такій зміні настрою можна тільки заздрити."Сама себе не похвалиш ніхто не похвалить"- чомусь подумала я.
-Ну тут я не знаю я з ними особисто не знайома так що судить не беруся.
Як тільки я відкрила рот, щоб щось сказати мій погляд ненароком перемістився в перед.В той момент я була готова стрибати й пищати від щастя боже невже це справді сталось?
РОЗДІЛ 3
Картина маслом вузький коридор велика кількість народу і Соня з Антоном,
які на хвилинку обіймаються.Ривок і дві тушки легко ховаються за найближчим поворотом:
- Ти що робиш?-нерозуміючи ситуації запитала Вероніка.
- Ти це бачила? Вони обіймались.-ледве стримуючи крик щастя сказала я.
- О дожились у тебе вже галюцинації, а нічого що там народу так багато, що не пройти ні проїхати?
- Нічого факт залишається фактом.-гордо сказала я.
"Що це за індик і чого він став прямо переді мною, ало ти мені вид заступаєш відійди доки я не вирвала твою печінку і не запекла її у вишнево-сливовому соусі та не згодувала собакам"-подумала я в той момент коли якесь невдале рішення природи вирішило встати попереду тим самим загородивши весь вид.Я повернула свою голову в бік подруги й зіткнулася з очима в яких читалася суміш шоку здивування який швидко змінився диким сміхом озирнувшись навколо я побачила ще декілька схожих поглядів прикутих до мене і тут до мене доперло:
- Я сказала це в голос?
-Так.
-Чорт!
Не зважаючи на цю ситуацію мою голову не покидали думки про побачене в коридорі.Пролунав дзвінок і я попленталась в клас.Зайшовши у свій клас і сівши за свою першу парту я почала чекати на появу вчителя паралельно очищаючи пам'ять свого смартфону і краєм вуха слухаючи про що цікаве переговорюються мої однокласники, здебільшого це розмови про уроки, плани на канікули й розмови на віддалені від школи теми, але завжди є "але".Мене зацікавило декілька реплік Антона.На перерві до нас у клас зайшли його друзі на вигляд вони були може на рік менші від нього самого і хтось із них сказав що йому сподобалась Неля.
Антон в свою чергу вирішив їй про це повідомити використавши стандартну фразу додавши до неї "це лише доводить що ти красива"всі пропустили цю фразу, але не я.З одного боку я повністю згодна з ним, Неля дівчина гарна весела такі дівчата подобаються багатьом, тут навіть сперечатися не буду.А з іншого він однією фразою зіпсував мій настрій, але не надовго, бо уже через 5 хвилин були звичні взаємні підколи та жарти про чоловіка Софії батьківни до речі чоловіком Софії являється Антон і цю її думку я повністю розділяю.І саме в той момент коли я розслабилася мій мозок вирішив згадати один момент із позавчорашнього дня коли Антон і Неля сиділи поруч і Антон ніби трішки її при обняв всього на пару секунд можливо навіть ненавмисно, але навіть ця думка не вберегла мене від вердикту в моїй голові який звучав так "Ах ти ж, -споп тут не можна вживати такі слова чим же його замінити, а точно,- гнида"
РОЗДІЛ 4
"Тобі що повилазило?"-подумала я в той момент коли Антона пильно роздивлялась якась дівчина це просто жах навіть не так це катастрофа.В цей момент хотілося взяти телефон подзвонити Софії й сказати їй що її чоловіка роздивляється якась підозріла особа жіночої статі. Так жарти в сторону насправді все не так трагічно просто ми зараз разом з усім класом стоїмо на вулиці очікуючи класного керівника і якась гарненька особа дивиться в бік наших хлопців, да і Соня повинна скоро прийти не будем розводити паніку.Тим паче, що моє 'пильно'насправді тривало всього декілька секунд. Стоячи на свіжому повітрі до мене з запізненням прийшло усвідомлення того що нормальні люди наврядче будуть панікувати й взагалі прийматися через те що люди яких вони посватали у своїй голові ніяк не можуть зійтися у реальному житті, а потім я видихнула з полегшенням у мене жива уява як у багатьох творчих людей або я просто божевільна, що теж не погано так і жити набагато веселіше.О придумала тепер буду представлятися приблизно так"Доброго дня я місцева
божевільна"-цікаво через скільки хвилин приїдуть люди в білих халатах і заберуть мене в дім де на вікнах решітки.Так все годі пофантазували,розслабились тепер повертаємось до реальності де мої однокласники все ще не разом, але надія ще є і долю ще ніхто не відміняв.Не знаю чому, але все моє нутро каже мені що вони створені одне для одного їхні характери створюють ідеальну гармонію, а їхні погляди які немовби спеціально зіштовхуються змушують моє серце купатися у солодких і ніжних відчуттях насолоди та блаженства:
-Вау!-потік моїх невпинних думок перервав чийсь вигук.Повернувши голову я побачила дещо неймовірне Софія стояла просто в шикарній сукні з добре підібраними під неї прикрасами й усмішкою, яка могла конкурувати з блиском діамантів.Можу поклястися якби зараз вона вийшла на подіум конкурсу краси на інших учасниць судді уже б не дивились, а просто віддали їй корону.Ні вона завжди гарна, але сьогодні богиня і здається не лише я це помітила.Стоп побий мене грім невже Антон подивившись на неї прикусив губу?Це точно той самий Антон який при звичайних обставинах дивиться на неї з якоюсь байдужістю?В мене зараз двояке відчуття з одного боку я нереально щаслива це можна сказати маленький крок на зустріч у їхніх непростих відносинах, прогрес, а з іншого ти що скотиняка на зовнішність повівся?
Ні ні ні ні так не піде ти повинен закохатися в душу, а не в обличчя при іншому розвитку подій простіше і вигідніше буде продати тебе в рабство.
"Так N тебе заносить спокійно згадай ти спокійна й адекватна і продаж людей це не законно".Фух день обіцяє бути насиченим.
РОЗДІЛ 5
Боже я відчуваю себе персонажем якогось банального підліткового роману.
"Правда або дія" ви серйозно може ще в "пляшку" зіграємо на поцілунки, а чому б і ні о я придумала ще краще сцена новорічного балу, хоча ні почекайте він же через місять ммм клас супер:
-Зупиніть планету я зійду!-сказала я в голос.
-Ну ти чого буде весело ти з нами?
-Ні, може якось іншим разом? Тим паче шанс побачити такий цирк з боку не кожен день випадає.
-Ну як хочеш!- на цих словах Неля сіла в ігрове коло поруч з іншими й гра "Правда або дія" почалась. Я сіла так щоб мені було усіх і все видно.Здається я уже говорила що день буде цікавим і я знову не прогадала сьогодні наш клас зібрався для того, щоб відпочити й провести час разом.Всі дружно вирішили що йти кудись в той час, як надворі збираються грозові хмари як мінімум тупо тому ми засіли в найближчому відкритому класі.
Було нудно і хтось із класу запропонував зіграти в гру, а що було далі ви вже знаєте.Хоча ні найсолодше я приберегла на останок.
-Соня ти наступна правда чи дія?-запитав Костя.
-Дія!-легко і весело відповіла Софія.
-Сядь Антону на коліна і сиди так до кінця гри!
Всі гравці почали сміятися у Софії з Антоном очі по п'ять копійок, а мої ледве орбіту не покинули."Костя ти мій герой я свічку за твоє здоров'я в церкві поставлю я хату чиюсь на тебе перепишу.Ти заслужив мою вічну повагу".-подумала я коли мій мозок зміг переварити всю надіслану інформацію.
Дивно, але тільки одна людина виглядала в цей момент роздратовано і похмуро, але я швидко відігнала не потрібні думки, бо попереду було те чого так довго чекало моє серце насправді воно чекало чогось більшого, але так теж не погано.
Декілька хвилин роздумів і ось вона встає і розміреним кроком наближається до нього хитра посмішка не зникає з її губ, навіть звідси можна почути як він протяжно видихнув.Крок ще крок їхні погляди не відриваються одне від одного
вона підходить все ближче.Підійшовши прямісінько до стільця на якому сидів Антон вона нахилилась і прошепотіла щось йому на вушко я не змогла розібрати що саме, а після сіла йому на коліна."Мені здалося, чи куточки його губ дійсно піднялися?"-запитала сама себе я.
-Ні тобі не здалося хоч це і було всього на пару секунд!Я здивований як ти побачила це своїм зором у мінус 30?-запитав Самсон який підійшов до мене.
-Мінус 30 це холодно.- коротко відповіла я. І коли він встиг підійти, а найголовніше він що вміє читати думки?
-Я підійшов щойно, а читати твої думки неважко особливо коли ти сама їх кажеш.. в голос.
-Чорт!
-Слухай у мене до тебе прохання можеш передати цю записку Нелі?
-Ну добре, а ти сам її передати не можеш?-вирішила уточнити я.
-Просто передай
-Та добре
Гра так само як і похмура погода вже закінчилась, всі почали розходитися.І чорт мене роздерли я не змогла втриматися і прочитала записку я думала що там просто якась незначна інформація, а там.
Я чесно не хотіла воно само, але вау це просто диво.Диво з яким я не знаю що робити хоча, ні я зроблю те що повинна.
БОНУС
Папірець який я отримала від Самсона виявився непростим, а дуже важливим, що там було написано поки що таємниця, але в мене є план і для цього плану мені потрібен спільник, так хто ж підійде?Так якщо я виберу когось зі своїх близьких подруг мене буде легко розкусити тоді залишається крайній варіант:
-Вова іди сюди діло є!-покликала я свого однокласника надиво він підійшов.
-Що треба?- коротко запитав він.
-Ти про секрет Самсона знаєш?
-Про який?-увімкнув дурня значить, нічого я так легко не здамся.
-Ну не знаю може про цей?-я акуратно і тихо показала йому папірець.Він виглядає здивованим.
-І що ж ти хочеш зробити?
-Да так нічого просто у мене є план як їх звести і я сподіваюсь на твою співпрацю.
- І що ми будемо робити?-запитав він сівши навпроти мене.
- Ого ти так швидко погодився я думала ти відмовишся!
- Самсон мій друг і я хочу йому допомогти.
- Не варто довіряти усім підряд може в мої плани входить щось не хороше.-попередила я.
-N одне я знаю точно ви з нею подруги і ти не заподієш їй зла так само як Софії та іншим.
-Я просто пожартувала.-відразу вирішила поставити всі крапки дай і.
- Ну раз ми все вирішили слухай, тобі лише потрібно...
Обговоривши всі деталі ми почали готуватися.День X настав все готово всі на місцях рівно через 20 хвилин вирішиться чи буде в нашому класі закохана парочка чи вони так і залишаться просто друзями.10,9..3,2,1 поїхали:
-Неля можеш сходити зімною мені треба дещо тобі розповісти.-з усмішкою промовила я наближаючись до Неліної парти.
-Ну пішли!-сказала вона.
-Так що ти мені хотіла сказати?- нарешті заговорила вона коли ми дійшли до потрібного місця.
-О, а ви що тут робите?-пролунав голос Самсона, а поруч із ним ішов Вова.Чудово все за планом.
-Неля читай записку!- швидко промовила я і завела Нелю в кімнату тим часом Вова запхав туди Самсона.Вилетівши з кімнати ми швидко замкнули її на ключ.
Я погоджуюсь план звісно ідіотський, але так вони зможуть на одинці це все обговорити й все вирішити залишилося лише почекати.Думаю уже і так ясно що було в записці правильно зізнання правда без підпису, але я про це попіклувалась.Що ж тепер все у ваших руках.
Пройшло рівно пів години ми вирішили їх відімкнути ми очікували на благий трьох поверховий мат, а отримали пікантну ситуацію.Коли двері відчинилися перед нами стала картина як Неля і Самсон спокійно обіймаються після того, як вони нас побачили нам навіть подякували за те що ми зробили.Деталей, а тим паче про що була розмова у закритій кімнаті нам ніхто не розповів, але тепер всі наші однокласники могли спостерігати за мирним і спокійним життям першої любовної пари нашого класу.Чесно кажучи мені дуже імпонує їхня пара весела, добра і товариська Неля яка може за себе постояти й Не менш добрий сильний працьовитий Самсон який легко знаходить з нею компроміс просто ідеальне поєднання.Два теплих і яскравих сонця знайшли одне одного.
РОЗДІЛ 6
- Ай гарячий зараза.- опік чаєм, прекрасний початок дня.
Пройшло декілька тижнів з того дня, я майже забула про гру і про цікаву ситуацію, для тих хто в танку нагадую клас, Софія, Антон, гра і романтік ситуація. Трохи про себе я нарешті поставила собі цілі на життя і тепер потроху до них іду.Але моїм головним хобі все ще є сватання всього і вся на цій планеті і це ніколи не зміниться хто б що не говорив, а улюбленою посватаною мною особисто парою є мої однокласники не змінні Софія і Антон.І зараз на порядоку денному.
"Так, а тепер подумаємо, що вона могла йому сказати?Да все, що завгодно, значить знову доведеться вмикати режим "Хитрого хом'яка"-саме с такими думками я сиділа в дома на стільці попиваючи чай.
-Неймовірно я все зрозуміла, а потім відразу заплуталась.-обурююсь я тримаючи телефон однією рукою, а іншою заварюючи другу чашку чаю.
-Ти про що?- ніяк не може вловити суть моїх слів подруга.
-Я спитала у неї, що вона тоді прошепотіла йому на вухо, що він аж усміхнувся?
-Ну?
-Ну і вона мені дала чітку відповів, але після неї з'явилось відчуття що нас усіх мають за дурнів.
-І що ж вона сказала?
-"Цього разу ти точно не втечеш"-процитувала я фразу.
-Можу побажати тобі з ними лише удачі й терпіння...побільше терпіння.
Наступного ранку питань стало ще більше.
-Ей солодка парочка!-покликала я Самсона і Нелю.
-Я ж просив нас так не називати.-надувся типу образився хлопець.
-Тобто ти хочеш, щоб я на весь клас казала " ей голубки"?Так краще?
-Ні краще по іменах
-Ех нудні ви!
Тільки-но я повернулась до них, щоб сказати те що хотіла аж раптом звучить фраза " Вова закрий на хвилинку очі!"
РОЗДІЛ 7
Я забула, що хотіла сказати мій погляд ніби кайданами прикутий до двох постатей які спокійно стоять посеред класу.На моєму обличчі можна прочитати шок і не розуміння того що відбувається.
"Буде цікаво"-на мить пролунало в моїй голові.Секунда і його очі закриваються не втрачаючи часу Софія швидко подолала ту невелику відстань, яка була між ними й з усіма почуттями ніжно і міцно обняла його за талію.На мить хлопець розгубився, але уже за хвилину взяв себе в руки й обійняв у відповідь.В класі було настільки тихо що можна було почути як щелепи моїх однокласників зустрілися з підлогою.Цю тишу перервав звук дверей що відчиняються в клас зайшов вчитель і відразу за ним Антон обоє стали свідками цієї німої картини.Пролунав дзвінок і всі зайняли свої місця.Одразу після дзвінка який означав кінець уроку до нашої парти підійшли одразу дві людини Неля і Антон і в обох було одне єдине запитання яке мене теж дуже цікавить:
-Що це було?-сходу поставила конкретне питання Неля
-Обнімашки.-з безневинною усмішкою відповіла подруга.
-Я бачила що не весілля.Ви почали зустрічатися, а я про це не знаю?
-Не мели дурниць ми не зустрічаємось.
-Ага, а обійматись при всьому класі це в нас норма нічого дивного.-вставив свої п'ять копійок Антон який до цього просто стояв і слухав.
-Якби ми почали зустрічатися ти б перша про це дізналась, а тобі повинно бути байдуже.-звернулась вона до Антона.
"Ага байдуже бачила б ти його вираз обличчя коли він побачив в
ас."-додала подумки свій коментар я.-"Тим паче тією кількістю отрути яку він вклав у свої "п'ять копійок" можна спокійно стерти з лиця Землі все населення Китаю".
РОЗДІЛ 8
Бррр як холодно, на вулиці зима, але немає навіть натяку на сніг, навколо лише сірі хмари, калюжі й багнюка.Зазвичай в дні з такою погодою мене очікують не приємні новини.Так було і цього разу.Софія на честь п'ятниці вирішила залишитися в дома мені ж лишалося чимчикувати в школу.І ось я тут, вже підіймаюсь на свій поверх і повертаю дверну ручку.
-Ти переходиш в іншу школу?-здивовано запитав хтось із класу.
-Так уже на наступному тижні.-безтурботно ніби нічого не сталося відповів Антон.
-Але чому?Чим тобі тут погано?-трохи схвильовано запитав у друга Самсон.
-Мені тут не погано просто шанс вчитися в одній із престижних шкіл України випадає дуже рідко.
-Я так розумію уже все вирішено?- пролунав голос із задніх парт.
-Так.
-Значить відмовляти тебе не має сенсу.
Тоді ми лише можемо побажати тобі удачі.- по-доброму сказав Вова.
-Дякую, але перед тим як вас покинути я б хотів де що зробити, тому Нель я попрошу тебе трохи затриматись після уроків.Самсон ти не проти?
Самсон явно задумався, але уже за хвилину дав згоду.
Уроки надиво пройшли доволі швидко.залишивши свої речі я вирішила спуститись на перший поверх попити води.Закінчивши цю нехитру процедуру я повернулась по свої речі, в класі уже нікого не було крім Нелі й Антона я знаю що негарно підслуховувати, але в той момент цікавість перемогла совість і я почала прислухатися до тихих голосів за трішки привідкритими дверима.
-Так що ти хотів?-першою почала розмову Неля.
-Я не знаю як тобі сказати, тому постараюсь сказати прямо, -він витримує паузу.-ти мені подобаєшся...ще з 10 класу.-випалив він на одному видиху.
Десяти секундна пауза мені здалася вічністю, я напружилась очікуючи реакції дівчини.
-Стоп, а якже Соня?-запитала вона.
-Вона мені теж подобається, але більше як друг.
-А якже твої
ревнощі?-незаспокоювалась дівчина
- Це була невелика вистава.-безсоромно сказав він.
-Ах тиж...так добре проїхали забули не ображаємося.Слухай Антон ти хороший хлопець і прекрасний друг, але я кохаю Самсона.-промовила дівчина після чого кометою вилетіла з класу. Фух здається вона мене не помітила.Я взяла себе в руки й роблячи вигляд що все як завжди забрала свої речі на останок запитавши:
-Щось не так?
-Ні нічого був радий навчатися з тобою прощавай.
-Ну може ми ще зустрінемось?-скоріше ввічливо ніж щиро промовила я.
Я вирішила не розповідати про цей інцидент Соні.З понеділка Антона в школі уже не було я подумки побажала йому удачі й щастя в його новому житті.На щастя Софія не стала депресувати та страждати через те що він поїхав і мені здається що на це є вагома причина.В ході останніх подій я зрозуміла що їй сильно подобається інший наш однокласник може навіть більше ніж просто подобається.І мені здається що він підходить їй набагато більше ніж Антон.А ще декілька місяців тому я думала що саме Антон найкраще їй підходить ну все змінюється і це нормально, але факт залишається фактом схоже в мене з'явилася нова улюблена поки що не пара.
РОЗДІЛ 9
7.30 пустий клас, тиша,його руки на її талії, їхні погляди зіштовхнулися іскра, буря,почуття, ага розмріялась жорстока реальність крихітко.Насправді все було так 7.30 пустий клас, тиша і невдалий поворот який ледве не закінчився падінням благо Вова в останній момент спіймав її, а то б Софія точно ближче познайомилась з нашою підлогою.Молодець не даремно спортом займаєшся респект.От чесно якби я своїми очима не бачила цю сцену мене було б дуже важко переконати у тому
що не було цієї іскри пристрасті.Хоча на мить у моїй голові зародилось питання, а чому вони взагалі стояли так близько одне до одного?Зазвичай в класі вони знаходяться на деякій відстані, а тут таке, але я вирішила не загострювати на цьому увагу.Вова це звичайний хлопець 170-см росту темне волосся і карі очі займається боксом симпатичний, добрий і веселий більше як і Антон нормальний про нього(як і про Антона в принципі)щось сказати важко ми рідко спілкуємось.Потихеньку всі почали злазитись.Продзвенів дзвінок який означав початок звичного буденного шкільного дня.Нічого особливого, крім того що наша недо солодка парочка номер два вийшли й пішли разом і при цьому про щось палко сперечаючись.
"Ох чує моя дупа добром це не закінчиться"
РОЗДІЛ 10
Ах який прекрасний ранок, сьогодні в міру прохолодно, світить яскраве сонечко, люди посміхаються.Абсолютно все було прекрасно якби не той факт, що зараз десята година ранку і замість того щоб мирно спати у свій вихідний я прямую в гості до своєї як виявилось дуже добродушної подруги.В моїй голові немає ні одного пристойного слова, щоб описати всю ситуацію.Ось я вже на місці біля гарненького будинку з прекрасним подвір'ям.Підійшовши до дверей я пару разів стукаю.Двері мені люб'язно відчиняє Вероніка у своєму домашньому наряді:
-Привіт заходь!Ти так швидко прийшла? -з доброю усмішкою привіталась вона.
-Де вони?-так сьогодні я явно небагатослівна
-Тільки без дурниць. Вони в кімнаті ще сплять.
-Почекай нас на кухні ми потім стобою поговоримо і вирішимо як вони тобі віддячать.-тихо попросила я.
-Добре
Спокійним кроком я прямую до кімнати де знаходяться двоє, хлопець і дівчина.Я відчиняю двері і бачу як мої прекрасні однокласники які ще вчора сперечаючись про щось йшли додому, тепер спокійно дрімають в обіймах одне одного.І нехай хтось тільки спробує сказати, що вони не парочка і терпіти одне одного не можуть нехай подивляться на фото яке я до речі тільки-но зробила.
-НА НАС КАВКАЗЦІ НАПАЛИ.- кричу я на весь голос.Я дозволила собі це по тій причині що батьків подруги як і брата немає у дома і повернуться вони тільки через два дні.
-Твою ж...навіщо так кричати?Стоп де я?Хто я?Ні хто я це тупе питання.Де я?,-заторможено запитав Володимир тримаючись за голову.
-О прокинувся як добре тепер розбуди свою дружину і кометою на кухню.
-Айяй як голова болить.N що ти верзеш яку дружину...-повертає голову,-Твоюж наліво Соня що ти робиш зімною в одному ліжку?
-Вова?АйАйяй чого ж так голова болить,-від шокованого майже крику хлопця прокинулась і Софія.
-Я все поясню коли ви нарешті встанете і підете у ванну, приведіть себе в порядок на вас дивитися лячно.
Через деякий час до нас з Веронікою на
-Ранковий прийом їжі спустились Софія і Вова тримаючись за голови й з ентузіазмом намагаються згадати події вчорашнього дня:
-О Ви прокинулись алкоголіки нещасні!-підколола їх Вероніка.
-Ти подивись випускний тільки через декілька місяців, а вони уже дорослими себе відчули,- підтримала її я.
-Можна не так голосно голова розколюєть.-попросив хлопець.
Софія тим часом намагалась випити усю воду із крана.
Через декілька хвилин тиші розмову почав Вова:
-Так що вчора було?Нічого не пам'ятаю.
-І я.-підтримала Софія.
-N давай ти розкажеш!
-Без проблем.
-І так усіх деталей я не знаю і через що ви наклюкались дешевим пойлом як свині теж, але декілька речей я знаю точно, -я почала заварювати собі чай.
-Ну? Не тягни кота сама знаєш за що,-нетерпляче проговорив він.
-перша річ яку я знаю це те що ви вв'язалися в п'яну бійку з якимось бомжем.
-Боюсь спитати що ми не поділили?
-А ти не бійся.Софію ось що.
-Шоооо?
-Капшо рот закрий і неперебивай мене, а ти не смійся ти теж не без гріха.-зло подивилась я на Соню.
-А я то тут до чого?
-А хто ліз до цього бомжа цілуватися з криком"Да краще його поцілувати ніж тебе" в бік Вови?
-Брешеш
-Ні у мене є відео.-вступилась за мене подруга.
-Так що було далі?-з обережністю запитав хлопець.
-А все стандартно вандалізм і спроба залізти у відділення ЗАГС через вікно.
-Стоп щоооо?
-Так занадто багато питань і до речі нате ви ж його так хотіли,- поклала я папір на стіл.
-Що це?
-Свідоцтво про шлюб з вашими даними.Проголошую вас чоловіком і дружиною. Цілуйтесь.-радісно сказала я.
-Ні!-в один голос відповіли вони.
-Більше ні каплі до рота.-твердо сказав Вова.
-Згодна,-підтримала його ідею Софія
Далі вони слухати не захотіли дивно що їм не було цікаво як вони сюди потрапили й чому прокинулись в одному ліжку.Ех 16 років, а розуму як в амеби.Ну добре зізнаюся про ЗАГС я трішечки прибрехала, а от про поцілунок,бомжа і бійку ні.Загадкою для мене є тільки те як їм продали спиртне, хоча ні це не загадка вони могли у когось попросити.Здається я вже згадувала що моя подруга дуже добродушна в цьому і криється розгадка таємниці того як вони прокинулись в одному ліжку все банально і просто.Софія і Вова бухі в дрова після бійки сиділи на лавці і моя добра подруга вирішила забрати їх до себе благо рідних не було в дома і це було можливо.А в одне ліжко їх поклала, бо більше нікуди, через алкоголь вони відразу відключились.Після цього вона подзвонила мені скинула відео які встигла зробити й розповіла все що бачила, а була вона там практично із самого початку.
РОЗДІЛ 11
Рівно два тижні я намагалася всіма доступними способами випитати у них через що вони так напились, але вони мовчать як партизани, аж бісить.Так все набридло забули нехай ця причина котиться до біса, але як виявилось на цьому сюрпризи які підготував для мене цей останній рік школи не закінчуються. Не встигла я оклигати від їхнього алко-побачення як тут як грім серед ясного неба новина про нового учня який до нас перейде.Ммммм чуєте чим запахло?А я чую. Річ у тому, що я його знаю ми не друзі просто знайомі, але якось він мені зізнався, що в нього є почуття до когось із моїх однокласників.Ця скумбрія так і не зізналася до кого.Я перебирала усі можливі варіанти, але відповіді так і не знайшла.
Ось він день Х коли у мене в класі як в найклішованіших фанфіках з'явиться новенький в якого одразу закохаються усі дівчата і він стане найпопулярнішим хлопцем у школі, але йому буде потрібна лише одна, яка у першу їхню зустріч його відшиє тим самим підірвавши його его, а потім кохання зітхання і бла бла бла.
Я з надіями й захватом підхожу до класу з наміром зайти в нього і побачити картину як Нік фліртує з дівчиною, яка йому подобається і я нарешті дізнаюся хто це ура буде нова "поки що не пара" стоп, а якщо це Соня?Чорт ні я не хочу трикутник будь ласка тільки не Соня.Нік хлопець впевнений тому я навіть не сумніваюся що перше, що він зробить це підкатить до людини, яка йому подобається ось уже цілий рік і це не мої пусті домисли, а факт про який він мені напередодні написав цитую:
"Здоров був тушканчик! Як ти уже напевно знаєш я переходжу до тебе в клас і я ще досі пам'ятаю як ти з ентузіазмом намагалася вгадати хто із твого тепер випускного класу мені подобається що ж завтра зранку дізнаєшся я підійду до цієї людини і скажу їй таку фразу 'З вас 10 грн' це буде кодова фраза для тебе"
Схоже він вважає нас друзями.А напевно це через той випадок ай проїхали.
Що ж повернемось в теперішній час я стою у дверях автобус трохи запізнився і я разом з ним.В класі усі сидять на своїх місцях і тільки один хлопець високого зросту з шоколадним волоссям і кришталево чистими блакитними очима стоїть біля дошки.Він коротко привітався зі мною на що я лише здивовано підняла брови у гору.Тільки доплентавшись до свого місця до мене дійшло, це Нік, він так змінився.Доки Нік розповідав про себе я пришвартувалась на своє місце і почала вичікувати той момент заради якого я прийшла.Нік розповідав щось про бокс, фудбол, англійську і про все що могло зацікавити однокласників навіть про батька депутата розповів.А потім сталося те чого я ніяк не очікувала ні я звісно фантазувала про таке, але щоб в реальності.
Нік робить два коротких кроки серцебиття прискорюється, руки трясуться дихання збивається, а в очах нерозуміння:
-З вас 10 грн.-одна фраза і моя щелепа падає на підлогу, а разом з нею і я. Я починаю сміятися на весь клас всі дивляться на мене як на шизануту.А я не можу повірити що моє бажання здійснилося людина яка подобається Ніку не Соня, але трикутнику все одно бути, бо ця коротка фраза була адресована Вові.
РОЗДІЛ 12
Тепер настала моя черга грати у партизана і не розповідати їм, що мене зазвичай спокійну і врівноважену людину змусило валятися на підлозі і сміятися і тільки Нік знав причину і ржав наді мною як кінь.Він не став виправдовуватись і коли у їдальні я напряму поставила питання "Тобі справді подобається Вова?"він дав позивну відповідь, але також він додав що в нього немає шансів бо, по-перше Вова начебто натурал, а по-друге, за словами Ніка у нашому класі уже є дівчина яка повністю заволоділа його серцем.Як сопливо це пролунало.Ура трикутнику не бути, чи бути?Ось таким макаром і завершився перший семестр навчання в 11 класі.Я б з радістю розповіла вам, що було на шкільному новому році, але не можу, бо мене там не було я застудилася і вирішила залишитися вдома.Чесно відчуття ніби я пропустила якийсь важливий момент життя не було, тай за словами однокласників нічого цікавого не сталося.Ну, Крім того, що Соня і Вова десь у середині дійства пішли кудись заручку причому вони зробили це так тихо що крім дуже уважного Самсона цього ніхто не помітив.......Стоп........за ручку?
РОЗДІЛ 13
Канікули пройшли, а це значить пора забути про тепле ліжко,фільми, аніме, мангу, гарячий чай і солодощі, ага зараз я відмовлюсь від цього всього тільки коли "зіграю в ящик" і то це ще не факт.Що ж пора повертатися в ряди здобувачів знань ще один семестр і я офіційно піду у доросле життя з одно боку я щаслива нові знайомства, нові можливості, а з іншого куди ж я без Соні і Вови їхня недо пара являється моєю розвагою номер один куди ж я без них, хоча знаючи себе я завжди знайду кого посватали так що все буде добре.Особисто моє бажання на цей семестр це насолодитися кожним днем...
"Юху я просто чудо запізнилася на автобус і промокла під дощем да я щасливчик,"-саме з такими думками я заходила до школи.Настрій нижче ламінату і наврядче його хтось підніме, але ні знайшовся маленький герой, хлопчик з класу, мабуть 6 підбіг до мене і подарував цукерку зробив комплімент і швидко втік боже такий милий його майбутній дружині пощастить проходячи далі по коридору я бачу своїх однокласників які стоять біля дверей, Неля і Соня, а трохи далі біля вікна Вова і Самсон.Неля пішла заносити речі в клас, а Софія стояла сама,очікуючи доки вона вийде і в цей момент з'являється той самий малий він дарує Соні цукерку і говорить їй декілька компліментів як я уже казала дуже милий хлопчик, але схоже Вова не оцінив цей жест.Чесно кажучи від погляду який він кинув на бідну дитину навіть мені стало лячно.Цей погляд не тривав довго, але він встиг налякати не тільки малого і мене, а ще й Самсона.От з одного боку ревнощі це круто це звісно поганий, але показник симпатії, а з іншого ревнувати до маленького хлопчика в якого явно немає шансів якось тупо і взагалі не смій лякати цю світлу дитину.Чесно кажучи зазвичай я знаю на рівні інтуїції чи буде щось цікаве далі чи все буде як завжди, але такого навіть я не могла передбачити.
- Шановні у нас у школі буде проводитись конкурс на найкращу пару участь обов'язково беруть хлопець і дівчина з класу.-пролунав мелодійний голос вчительки.
РОЗДІЛ 14
Конкурс на найкращу пару такого в нашій школі ніколи не проводили, але цього року вирішили зробити.Звісно усі почали ухилятися і придумувати відмазки або влаштовувати розбірки.Хто стане жертвою вирішили вибрати методом наукового тика.Ми написали на листочках наші імена і кинули їх у дві різні коробочки хлопці в одну, а дівчата в іншу, щоб не попалися два хлопця або дві дівчини.Тими нещасними виявились хто б ви думали....барабанний дріб....Вова і Неля.І всі такі відразу напряглись, але уже все, побажаємо їм удачі, а Софії й Самсону терпіння.
-Ха-ха-ха
-N перестань сміятись,-попросила Соня
-Ох пробач просто я думала що в конкурсі на найкращу пару буде щось по типу завдань для перевірки почуттів і схоже не тільки я ти бачила обличчя цієї трійки коли оголосили завдання?- припинивши сміятися сказала я.Тут уже вона не змогла стримати сміх.Ну якщо коротко, то це були просто веселі старти під пафосною назвою думаю це можна було легко зрозуміти, бо часу на підготовку у нас був один урок і це фізкультура, а ще ми зрозуміли, що в деяких ситуаціях люди думають однаково.І навіть на цьому події цього насиченого дня не закінчилися від мене відсілися.Я в шоці я звісно буваю набридлива, але...а ні відбій все в порядку вона пересіла до Вови, Соня я тебе не розумію, але пишаюся і навіть не ображаюся хоч ти і говорила що він тобі не подобається.Ну що ж подивимося що з цього випливе. А випливла Ліна.
РОЗДІЛ 15
Ах перше кохання це почуття дарує крила за спиною, розливається теплом у серці, кожна клітинка тіла відчуває приємні зміни й надії, що ось вона людина з якою я проживу усе своє життя і буду завжди щаслива, але часто перше кохання є невдалим і навіть болісним.Більшість навіть не розповідають про закоханість навіть близьким, що вже казати про сам об'єкт цього самого кохання, але тим не менш більшість сторонніх людей помічають ці почуття хтось при цьому старається допомогти, а хтось навпаки завадити, а комусь взагалі по барабану, але завжди знайдуться ті хто буде із захопленням спостерігати за подіями і вболівати за закохану людину яка хоч і не поспішаючи, але робить маленькі кроки до свого кохання я саме з таких людей якщо у вас є людина яка вам подобається і ви хочете завоювати її вважайте я вже купила попкорн і вболіваю за вас.Так ось до чого я веду мені в моєму житті пощастило побачити як мінімум декілька випадків першого кохання причому з різним фіналом, але я ніколи не була свідком так званого сталкерства це переслідування людини яка тобі подобається.Дякувати богу люди у нас свідомі і такого ніколи не траплялося, але знайшлась та сама.
Я йшла в бік свого класу сьогодні вівторок уроків небагато да і половина з них уже закінчились підходячи до дверей я бачу дівчинку з класу напевно 8 яка стоїть і дивиться в трішки привідкриті двері чи здивувалась я?Однозначно ні її я тут бачу вже не вперше і думаю не в останнє.Кого вона так видивляється я не знаю, але відчуваю, що пора дізнатись.Підійшовши ближче я вирішила привітатись.
-Привіт!-вічливо із найдобрішою усмішкою яку тільки змогла зробити.Схоже для неї це було неочікувано вона підскочила на місці й подивилась на мене очима повними жаху.
-Вибач не хотіла тебе налякати.Може тобі когось треба покликати?Хто тобі потрібен?-роблю натяк на те, що якщо вона соромиться покликати когось із чужого класу це можу зробити я.
-Ні-ні дякую не треба я піду, мабуть,- вона промовила це настільки швидко, що я ледве розібрала почервоніла розвернулась і побігла в перед."За мною, що сатана стоїть?"-я повертаю голову"Ні не сатана і навіть не зелений чоловічок просто Вова і до чого така реакція?"лише через два дні до мене нарешті дійшло ну як дійшло якби мені про це не сказали яб і не знала цій дівчині подобається Вова, а вони зараз сидять разом із Софією і обох дівчат поява іншої біля Вови не радує.
РОЗДІЛ 16
Як швидко плине час дні, тижні й місяці невпинно змінюють одне одного єдине, що не змінюється це ситуація ось уже два місяці вона і він сидять разом, а Ліна так і не набралася сміливості хоча б підійти і поговорити з Вовою, але не забуває за ним слідкувати як якась маніячка, Соня в свою чергу хоч нічого і не каже, але в її очах можна легко прочитати фразу "Ти чого махаєш їй ще й посміхаєшся ти ж її навіть не знаєш?"і це правда цей жест з боку Вови стосовно Ліни був просто жартом не більше.Соня вперто не подає виду, а я все бачу, але нічого не скажу.Ревнощі штука заразна спочатку він заразився, а від нього потім і вона скоро і я почну ревнувати свою найкращу подругу до її однокласника Саші всі наші розмови зводяться до нього я не хочу втратити найкращу подругу через хлопця, говорить людина яка придумала тост який буде говорити на їхньому весіллі до речі для Соні і Вови я також придумала, так добре спокійно.На цих величних думках продзвенів дзвінок з уроку я встала і пішла в їдальню, взявши собі картоплі з котлетою і салат я сіла за вільний столик навпроти мене сіла Ліна і якийсь хлопець про що вони розмовляли я не знаю, лише краєм вуха я почула як він сказав їй "ти мені подобаєшся
давай зустрічатись?"що вона відповіла я не змогла почути, але після цього біля нашого класу я її більше ні разу не бачила.
давай зустрічатись?"що вона відповіла я не змогла почути, але після цього біля нашого класу я її більше ні разу не бачила.
РОЗДІЛ 17
Втік від мене! Змінив ім'я,прізвище і номер телефону.
РОЗДІЛ 18
Сьогодні на диво прекрасний день я прокинулась в чудовому настрої випила чашку улюбленого чаю зі смачними бутербродами й з усмішкою пішла на автобус єдине що мене турбувало в цей день це те що мої однокласники поводитися як вжалені в одне місце."Що це з ними до нас їде президент? Та ніби ні я б про це знала."-я почала перебирати варіанти і випадково мій погляд впав на календар, Твою ж на ліво до екзаменів залишився всього місяць.Стоп, а я чого панікую я не хочу в університет."-я видихнула з полегшенням.
ЗНО три букви, які лякають усіх хто здобуває знання у школі. Ним нас лякають уже з 7 класу саме результати ЗНО вирішують будеш ти просто ідіотом чи ідіотом з вищою освітою, звичайно є освідченні учні які плідно працюють для того, щоб його здати, але давайте дивитися правді в очі більшість розраховує на бога, удачу або одразу знає, що не здасть, а потім все одно здають."Якось та буде!"це моя позиція.Я удаю, що теж готуюсь і помічаю погляд Соні адресований Вові вона дивиться не відволікаючись ні на секунду коли Вова нарешті на неї подивився вона ляпнула перше що прийшло на думку:
-О ти нарешті подивився на мене.- геніальна фраза таке враження ніби вона чекала на це не декілька хвилин, а років 5.
Можу сказати одне це був найнудніший місяць мого життя всі розмови про ЗНО і вся увага теж на нього нічого цікавого.Те як проходив екзамен я розповідати не буду скажу лише те, що всі змогли його здати правда ніхто не хоче зізнаватися на які результати, але одне знаю точно Я, Соня, Вова Неля і Самсон отримали хороші результати Соня навіть похвалилася, що з такими результатами їй можна хоч у Київ(чи то був сарказм?)та ні результати дійсно хороші.Але як виявилось на цьому все не закінчилось не встигли ми видихнути тут як тут підготовка до випускного і вручення атестатів і тут пішло поїхало купа запитань.Що вдягнути?Де гуляти?яку зачіску зробити?такі та ще мільйони питань які ми благополучно вирішили.Напевно мене ще тоді повинен був якось здивувати той факт що колір сукні Софії підозріло ідеально підходить під колір краватки Вови, але в той момент я не звернула на це увагу.Зовсім скоро кінець навчального року,кінець нашої шкільної історії, але зізнаюся чесно з такого кінця навіть я була в а@@ї.
РОЗДІЛ 19
Ресторан.Музика увімкнена на повну, атестати на руках, безумовно це випускний вечір.11 років пролетіли так швидко.Було багато всього хорошого і приємного, але й негативного було чимало, та давайте не будемо про минуле нас чекає світле майбутнє з купою можливостей і шансів на успіх.На випускному всі веселяться, ось нерозлучна компанія друзів щось радісно обговорює, а там на танцполі дівчата танцюють о, а он втому лівому кутку зала пристрасно цілуються два моїх однокласники, а третій їх знімає буде їм невеличкий сюрприз зранку до похмілля.Нік намагається запікапити офіціанта і мені здається в нього виходить.Самсон і Неля мило щебечуть за столом напевно згадують все що сталося.Єдині кого я ще поки не бачила це Софію і Вову, а ось і вони ідуть за ручку посміхаються"Що відбувається?"-подумала я.Вони підіймаються на імпровізовану сцену і Софія спокійно говорить:
-Можете нас привітати сьогодні рівно рік як ми почали зустрічатися.
-Що?-хором запитав увесь клас.Навіть хлопці перестали цілуватися.
-Як?Стоп як так вийшло тиж її терпіти не міг?-запитав Самсон у Вови який просто стояв і обіймав Софію за талію.
-Думаю їм можна розповісти нашу історію.-він це сказав як мій тато коли я запитала як він познайомився з мамою.
-Так стоп особисто мені нецікаво бажаю вам щастя вічної любові й діточок як на небі зірочок, а я продовжую святкувати хто зімною?-руки підняло 19 людей вони також побажали щастя парочці і пішли веселитись далі,нас залишилось п'ятеро.
-Давайте не тут тут шумно пропоную взяти вина і піти поговорити на вулиці.-
всі радісно закивали головами.
Ми спокійно вийшли наповнили бокали вином і Неля промовила тост:
-Ну що ж вип'ємо за новий початок життя.
-Ураааааа!-хором прокричали ми атмосфера знову стала веселою і дружньою.
-Ну що великі актори, по вам плаче Університет Поплавського я чекаю подробиць як так сталось?-нетерпляче запитала я.
-Ну почнемо з того що почалось це все літом точніше в кінці літа тоді я якраз повертався із тренувань то був вечір і мій шлях проходив через парк.-почав говорити Вова.
-Це схоже на початок фільму жахів, а не романтичної історії кохання.-підмітилвла я.
-N яка романтика ти взагалі про що? В тому парку Соня била якогось дядька портфелем.-серйозним тоном сказав він.
-Так, а що мені було робити він до мене приставав, я захищалась.- почала виправдовуватись дівчина.
-Сонце заспокойся я пожартував.-з якою ніжністю він це сказав.Це так мило.
-Так що було далі?-тут уже підключився Самсон схоже йому теж стало цікаво.
-А далі я вирішив допомогти,завдавав пару ударів і викликав поліцію Соню довелось довго заспокоювати вона сильно злякалась потім приїхали копи і запхали цього мудилу в машину далі з ним розбирався суд і батьки.До речі одразу після того, як машина поїхала і відбулося наше перше побачення.
-Так і це було найкраще побачення, зоряне небо, морозиво,газованка романтика.-з яскравою усмішкою промовила Соня.
-Так!А ще подряпини, синці, комарі і парочка кліщів.-ледве стримував сміх Вова.
-А не треба було лізти на те дерево.-театрально надула щоки дівчина.
-Стоп, а навіщо ти заліз на дерево?-здивовано запитала я.
-За котом.Там просто кіт на дереві сидів і я вирішив його зняти.
-І як виявило даремно, бо як тільки він доліз до нього кіт сам від страху зліз.
-І після цього ви почали зустрічатися?-запитала Неля.
-Та де там ми після цього навіть не бачились, а коли побачились дехто робив вигляд що нічого не було правда сонце?
-Я думала що ти теж цього хочеш.- тихо відповіла Софія.
-Щоб ви розуміли вона мене динамила два місяці мені навіть довелося створити собі фальшиву дівчину в Інті, щоб перевірити чи подобаюсь я їй і як виявило недаремно, вона почала ревнувати.сказавши це він повернувся до Софії і стер з її обличчя крем від кексу після чого просто з'їв його.Він зробив це так просто ніби він робить це кожного дня, а ще через секунду поцілував її в щоку.Було видно це не була гра на публіку, а справжні почуття це було видно по всьому по жестах, міміці,поглядах по ніжних обіймах і не менш ніжних поцілунках по тому з якою турботою вони ставляться одне до одного.Це просто не передати словами.Це можна зрівняти з явищем повної гармонії.Ніби люди які були визначені долею нарешті знайшли одне одного.
-Було важко, але мені вдалося її завоювати всіх деталей розказати я не можу.
-Так всіх деталей і не треба ви краще розкажіть якого біса ви актори погорілого театру нам відразу не розповіли і в школі ламали комедію а-ля ми навіть не друзі, але ми з 90% ймовірністю таємно подобаємося одне одному?-із сарказмом промовила я.
-Ми вирішили що так буде краще і спокійніше тим паче було весело дивитись на твою реакцію і читати твої замітки в яких переміщалися факти і домисли.-"Ах весело вам, да я вас повбивати за це готова, а може спробувати?Та ні посадять добре живіть."
- Не ображайся в якості вибачень ти однією з перших отримаєш запрошення на наше весілля.
- Ми вже вирішили що одружимось?-здивувалась Соня
- А ти думаєш я тебе так просто відпущу?
- Я тебе люблю!
- І я тебе люблю
Секунда і їхні губи злились в ніжному поцілунку. На горизонті почало сходити сонце прекрасний краєвид і романтичний момент думаю це офіційно найкращий випускний бачити щасливі обличчя моїх друзів це дійсно насолода.І нехай у них не було якоїсь унікальної історії з перестрілками копами і зомбі я запам'ятаю цю по-своєму унікальну історію кохання і пронесу її через роки у своїй пам'яті і у своєму серці.Може це і банальна історія, але саме зазвичай такі історії і приємно читати.На щастя чи на жаль сьогодні закінчилось наше шкільне життя із завтрашнього дня для нас починається новий етап життя.І він буде дуже щасливим для нас усіх я в цьому впевнена.
РОЗДІЛ 20
7 років потому.
Я направляюсь по добре знайомим вулицях прямісінько на зустріч спогадам, а точніше я направляюсь на запланований пікнік з Софією і Вовою.З моменту закінчення школи пройшло 7 років і за весь цей час ми ні разу не бачились мене навіть на весілля не покликали, але тут я сама винна номер телефону змінила і мене тупо незмоги знайти, мій косяк.Ось я уже на місці, а ось і вони на своїй машині,щасливі усміхаються.Час дійсно змінює людей вони стали більш серйозні, але залишились такими ж веселими.Я прийшла не з пустими руками, а з подарунком в честь четвертої річниці їхнього весілля:
-Які люди!-усміхнувшись сказав хлопець.
-І я рада вас бачити, -з теплою усмішкою промовила я.
-Ти шпигунка недороблена ти після школи ніби випарувалася ніде тебе знайти не можна, хоч в розшук подавай.-одразу налетіла на мене Соня.
-Нічого такого просто робота, хоббі інші справи вибили мене з реальності.-виправдовуюсь я.
-Так добре в дорозі поговоримо.
-Окей!
-До речі це вам.-вчасно я згадала про подарунок.
-Ой та не треба було.-зніяковіла дівчина.
-Так все в машині поговорите поїхали.-квапливо сказав Вова.Його можна зрозуміти зараз буквально сезон пікніків, тут не встиг і все місця вже немає.
-Доки їхали в машині говорили про все на світі ми сміялись згадували минуле.Гучний звук гудка, машина вилітає на зустрічну смугу, звук удару.....темрява
***
-Сонечко вставай-віддалений голос мами такий ніжний такий рідний.Ай голова болить.
-Зайчику вставай в школу пора.
-Мам мені 24 роки яка школа?
-Які 24 що ти мелеш? тобі 16 і тобі пора в школу.
В якому сенсі 16?Я підриваюсь і біжу до дзеркала.
-"Це не можливо"у дзеркалі на мене дивлюсь я, але мені не 24,а 16."О ні ні я повернулась в минуле, але чому?"від панічної атаки мене врятував телефонний дзвінок
-"Алло! N що в біса відбувається чому нам знову 16"
-Звідки мені знати я сама в шоці.Стоп Вова звідки в тебе мій номер?
"Тебе тільки це турбує?Ми в трьох повернулись на 7 років назад."
-Твою ж....А як Соня?
-"Вона теж в шоці. Так все зустрінемось в школі."Я швидко зібралась наостанок поцілувала маму в щоку і вийшла на автобус як давно я в ньому не їздила приїхавши в школу мене зустріли Соня і Вова, вони стояли й занепокоєно про щось говорили.
-Як так вийшло?-запитала Соня
-Аварія!Ми потрапили в аварію.-згадала я.-Невже ми померли і щоб не зникати нас переселили в тіла нас в 11 класі?Боже 7 років коту під хвіст, а якже мама, тато моя робота?Аййй!-сильний біль у голові і темрява.Відкривши очі я побачила палату і маму яка стояла біля мого ліжка.Виявилось ми дійсно потрапили в аварію, але ми в трьох народились у сорочках ми відбулися гематомами синцями,легким переляком і невеликим струсом мозку на жаль водій іншого автомобіля не вижив саме він був винним в аварії.Я так і не змогла зрозуміти я дійсно зовсім ненадовго повернулася у часі чи це був просто реалістичний сон.Щоб не лякати інших я не розповідала їм про це Софія і Вова також ні прощо подібне не згадували.Скоро нас випишуть ми знову повернемось до звичного щасливого життя."Цікаво що чекає на мене завтра?"
КІНЕЦЬ
Повірили? От і я ні!
РОЗДІЛ 21
-Доню вставай!-ніжно покликала мене мама.
-Мам мене тільки виписали дай я трохи відпочину,-пробормотала я крізь сон.
-Ти встигла вдаритися головою доки мене не було?-запитала вона приклавши руку до мого лобу,-Так давай вставай,а то на автобус запізнишся,доречі скільки в тебе сьогодні уроків?
-Яких уроків?Нагадую мені 24.
-Ага,а я Бред Піт.Бутерброди на столі.-сказала вона і вийшла з кімнати.
"Ну ні цього ж не може бути,правда?"подумала я направляючись у ванну.
"Чорт знову!" у мене дежавю єдина відмінність мені не дзвонить з криком Вова.І як я так легко з цим змирилась?"Ай чорт з ним",здається ця фраза моє життєве кредо.
-Мам, а яке сьогодні число?-запитала я виходячи з ванни.Спокійна як удав ну,а що я дійду до школи і все повернеться в норму і я повернусь до свого дорослого щасливого життя.Все так і буде.
-13 грудня,-коротко відповіла мама і пішла збиратися на роботу."Значить Антон уже перевівся,а Соня з Вовою зустрічаються десь приблизно…казала мені мама вчи математику!"подумала про себе я:
-Але це не важливо я все одно тут не затримаюсь,-усміхнулась я зібралась і пішла на автобус.
4 години потому.
"Що в біса відбувається,4 години, пройшло 4 години з того моменту як я прокинулась в минулому коли мені було 16.Якого святого Магдалая я ще досі тут?Я просиділа три уроки,три ідіотських уроки,але і це ще не всі сюрпризи.На початку четвертого уроку в клас зайшов барабанний дріб....Антон.Цього моменту в минулому точно не було я це точно знаю,так якого дідька він тут забув і навіть це ще не все:
-По-перше я повертаюсь у рідний клас а по-друге,-Антон зробив коротку паузу,-Ми з Нелею почали зустрічати.
-Е?Що?
РОЗДІЛ 22
Так підіб'ємо підсумки
1.Я повернулася в часі.
2.Антон не перевівся.
3.Антон і Неля почали зустрічатися.
4.У Самсона інша дівчина.
WTF?
Я сподіваюся,що хочь Соня з Вовою не розійшлись бо тоді я точно кинуся з даху.
"Так день закінчився зараз я засну,а коли відкрию очі повернусь у своє щасливе нормальне життя."Саме з цією думкою я провалилася в сон.
-Та Бл...!-я знову врозплющила очі і знову бачу свою стару кімна."Горіть ви всі в пеклі"
-Так спокійно, так можливо це не те минуле яке я пам'ятаю,але може все не так погано.Да кого я дурю все жахливо.
"Вдовх і видих,вдох і видих.Спокійно все добре впринципі Антон і Неля прекрасна пара і Самсон ніби щасливий,все нормально."
-Залишається дізнатись чи Вова із Софією разом але це буде завтра.
/Наступного дня/
"Ага прямо взяли і все мені розповіли авжеж"думала я сидячи на своєму улюбленому кріслі.Взагалі про свої стосунки вони розповіли лише на випускному,але так довго чекати я не хочу тому треба щось придумати.Легко сказати я в таких справах не бум-бум.Може прослідкувати за ними?Приїхали, я записалася в сталкери хоча чому тут дивуватися.Але ідея блискуча і надійна сук@ як Швейцарський годинник.
/Через 3 дні/
"Ку-ку Ку-ку"десь приблизно такі звуки останнім часом характеризують мій психологічний стан,єдине що заспокоює Вова і Соня зустрічаються.Моє ''спостереження" пройшло вдало і я навіть застала їх на побаченні добре хоч не видала себе.
Пройшло два тижні з моменту мого повернення у часі,сподіватися на повернення назад немає сенсу,доведеться скласти лапки і змиритися.Моє минуле було класним хоча хто сказав, що те що чекає мене попереду буде гіршим?Чорт тепер я з нетерпінням чекаю подальших подій і розворотів долі.
РОЗДІЛ 23
-Яка ж ти паскуда Нік,-нервово говорю я відчуваючи як невпинно наростає страх.Страх бути спійманою.
А починалось все як у пісні КРАСИВО.
На мій телефон прийшло СМС з проханням від Ніка,що було у край дивно бо в класі ми майже не спілкуємось хіба що по уроках у нього свій круг спілкування у мене свій, але причини відмовляти я не побачила тому я вирішила допомогти.Чесно кажучи я дуже здивувалася коли на місці зустрічі я побачила не лише Ніка,а й Соню з Вовою.
"Так,а ось це уже дивно.Що могло такого статися, що навіть Вову покликали?"
-У мене до вас прохання ходімо зі мною в школу мені дещо треба звідти забрати,а сам я йти не хочу,а гуртом і батька легше бити як то кажуть.-з якою наївною усмішкою він це сказав.Неймовірно але наша "таємна"(не дуже)парочка одразу погодилась,а я вирішила прогулятися закомпанію. Хто ж знав, що це буде найгірша ідея усього мого життя.
"Як він міг нас так підставити?"-це запитання крутилося в моїй голові.
Якщо коротко зараз ми у трьох в якомусь кабінеті і за дверима ходить охоронець який може нас застукати і звинуватити у незаконному проникненні і спробі крадіжки цінностей,але саме в нього є ключ який нам би знадобився. Як уже можна було зрозуміти цей гад Нік нас закрив у одному із шкільних кабінетів,а телефони як назло розрядились щей зв'язку нема."Ну просто ШИК,клянусь коли ми виберемось то я його придушу хоча мені доведеться стати в чергу із бажаючих,але я всеодно зроблю це."-мій пульс підскочив,а серце упало кудись у п'ятки коли я почула що щось в кімнаті впало.Повернувши голову я побачила як Соня яка тихо переступала з ноги на ногу від нервів,які били через край у всіх випадково зачепила якись квітковий вазон.
-Ховайтесь!-тихо "крикнув"Вова.
В паніці ми почали ховатися але як на зло ховатись по більшій мірі тут ніде лише у шафі і за тумбою.Оськільки за тумбою уже сховалась я то Софії і Вові нічого не залишилося окрім як зачинитися в двох у шафі.І ось звук ключа в замку..оберт...і ще оберт...пауза...тихий скрип і світло від ліхтарика.Здається я забула як дихати хвилина, дві і я можу видихнути двері зачинилися але не замкнулися і кроки віддаляються" У нас є шанс."цю думку перериває шарудіння я буквально підлетіла до шафи і спробувала її відчинити,але ...марно."Чорт ця шафа що в змові з Ніком?Чи їх робили на одному заводі і вона вирішив по-брацьки допомогти?"всі мої старання були марні,але не даремні(що?) уже через 5 хвилин тяжкої праці Соня і Вова вибрались із пастки ну як вибрались вивалились прямо на підлогу."О це що поцілунок?Це звісно мило і я хочу це сфотографувати,але нам зараз не до цього,пора валити"подумала я і швидко вискочила із дверей я бігла дуже швидко і не озираючись, паніка яка до цього моменту в мені мирно дрімала прокинулась і повністю заповнила мою свідомість.Попереду я бачу чоловіка з ліхтариком я звертаю в найблищі двері але це глухий кут.Його кроки наближаються,а моє серце уже готується зупинитися і б'ється у останніх конвульсіях.Двері відчиняються і в мої очі б'є яскраве світло ліхтарика.
-Це ти?-здивовано крикнула я.
Хвилина дві і я прокидаюся в холодному поту."Божевілля якесь".Спати в день була так собі ідея.Так стоп у мене є пару запитань до цього сну чому ми не намагалися вибратися?Не обговорювали план втечі?На худий кінець не вилізли через вікно?Ай бог з ним.Я відкинула голову на подушку:
-Хто ж та істота що відкрила двері вкінці?-це питання було задане порожнечі.
Мене відволік звук вхідного повідомлення.Прохання про допомогу від..Ніка.
-Та ні, це неможливо,-істерично промовила я згадуючи сон.І не роздумуючись ні секунди надіслала відповідь де повідомила що погано себе почуваю.
З ранку наступного дня мене чекала наступна картина Нік з фінгалом знервована Софія і похмурий Вова.І як зазвичай на питання,що сталось мені відповідають “усе внормі”.Ну добре як скажете мені уже всеодно в мене в голові інша каша.У тому сні була одна дуже дивна деталь в той момент коли двері відчинилися я побачила не людину а дракона з ліхтариком вруках щоб це значило?"Ну напевно те що треба менше серіалів дивитися і більше приділяти уваги навчанню"несподівано прийшла до мене ця думка."Пф та ні маячня якась".
РОЗДІЛ 24
Випускний у цьому житті так саме житті я змирилася з тим фактом що моє повернення у часті спричинила моя гра в "чорний ящик"Еххх як же там мої кактуси і Анатолій(це кіт) будуть без мене не уявляю.Так я від'їхала від теми хоча від чого тут від’їжджати? Нічого цікавого, атестати отримали, сидимо святкуємо ось скоро Соня з Вовою повинні повідомити радісну звістку.
Знаходячись добрих 5 місяців тут я відзначила декілька плюсів мого переміщення в часі перше це базові знання про те що буде далі як показали мої спостереження зніни є але вони не кардинальні,друге це VIP місця на циркову виставу підназвою "Ми робимо вигляд що ми просто однокласники або як довести N до інфаркту." головні ролі в цій виставі дісталися професіоналам я майже повірила в їхню гру, але я знаю чим це закінчиться Софія і Вова будуть щасливі разом.А ось і вони ось Вова виходить із-за дверей постривайте щось не так:
-Да пішла ти я тебе кидаю,-крикнув Вова і вийшов із ресторану.
А от зараз я не зрозуміла.Що відбувається?Соня в істериці плаче Вова злий як чорт кудись пішов.
До Соні швидко підбігла Неля і почала заспокоювати(за що я їй дуже вдячна бо я в цьому повний нуль)намагатися щось спитати доки вона у такому стані марно залишається крайній варіант Вова.
Я швидко вийшла на вулицю я бачила як він виходячи повернув на право тому пішла слідом як виявилось наша "істеричка"вирішила посидіти на лавці я спокійно підійшла до нього не наважуючись почати розмову я просто сіла поруч:
-Вона мені зрадила,-тихо сказав він.Мої очі ледве не покинули орбіту від інформації яку я зараз почула.
-Що?Вова скажи чесно ти випив чи тобі на церемонії сонце напекло?-сказала я перевіряючи рукою його лоб.
-Ну дякую за підтримку,-сарказм найкраща зброя людини.(чи це не сарказм?А хрін його знає)
-Вибач я на нервах.Так чому ти взагалі
вирішив що вона тобі зраджує?
-А ти сама подивись,-він протягнув мені телефон.На екрані було фото відправлене з невідомого номера,на ньому була Соня і якийсь хлопець вони стояли під якимось деревом і обіймались.
-Ну і?
-Що ну,ти осліпла, вона обіймається з якимось індиком,-хлопець починає злитися.
-Ну по-перше з чого ти взяв що ця фото не давнішня або зроблене в момент ваших стосунків?-спитала я.
-Ця майка була куплена місяць назад,а Це значить що..
- Ти придурок це її брат,-перебила його я.
- Курка ти безголова у неї немає братів
- Петух ти общипаний це її двоюрідний брат можеш у будь кого спитати.
- Да ти просто свою подругу прикриваєш,жіноча солідарність щоб її.
- Ах так! Добре,гаразд,чудово можеш вірити своєму Ніку скільки влізе,а з мене досить.
- Стривай до чого тут Нік?
- А до того що з його номеру телефона прийшло це фото.Ти йому взагалі-то подобаєшся от він напевно і вирішив таким чином вас розлучити,знаєш як кажуть?Не дістанешся мені то не дістанешся нікому.І відповідаючи на питання яке крутиться в твоїй голові мені вчора із цього ж номеру СМС прийшло,-додала я коли побачила що він збирається відкрити рот.
- І що робити?
- Що що біжи доки твоя Джульєтта дійсно тобі не зрадила в пориві відчаю і болю,а з Ніком ми завтра розберемось.
Дивіться як полетів ех кохання це так прекрасно особливо підліткове.
РОЗДІЛ 25
Хтось може мені пояснити як так вийшло?Як людина яка в моєму першому житті не могла і мухи образити жила тихіше води і нижче трави у другому виявилась такою гнилою і підступною.Скільки його пам'ятаю Нік завжди був хорошим хлопцем нізким не конфліктував, спілкувався з усіма нормально, навіть недуже часто з'являвся у школі, але коли все ж приходив завжди був душею компанії.Напевно це я була сліпа оскільки ми не були такими близькими друзями для мене він був саме таким добрим,веселим.Схоже у той час він був пасивним і не намагався добитися взаємності від коханої людини,але на мою думку каталізатором таких його жахливих дій стали ревнощі, саме через це їдке почуття що розриває душу на частинки люди і зважуються на підлість.
"Треба його провчити"якою б жалісливою я не була мені треба це зробити хто зна що він ще може накоїти.Він двічі підставив Софію і Вову і напевно хотів і мене підставити,але не вийшло(так,вони все-таки зізналися в тому що Нік закрив їх у одному із шкільних кабінетів і хотів щоб вони попалися благо все обійшлося.Доречі я була права фінгал у нього від Вови.Напевно отримати удар від коханої людини у двічі болючіше?!).
А точно доки не забула, наша з Вовою"душевна"розмова закінчилась добре вони з Софією помирилися і в них все добре,але для більшого ефекту ми не розповсюджувади цю інформацію.Всіх деталей я розкрити нажаль не можу можу лише сказати що машина яку Ніку подарували в честь закінчення школи горіла дуже яскраво,а його вираз обличча коли він зрозумів що його пікантні фото в інтернеті просто безцінне.Неподумайте нічого такого ініціаторами цих ідей була не я(ну може трішки).Ми провернули все настільки чисто,що ніхто і ні прощо не здогадався.Але це вже зовсім інша історія.
Зараз мені знову 24 і в мене знову все прекрасно спогади з минулого як і очікувалось мені дуже допомогли я дійшла до успіху швидше ніж в минулому.
У Вови і Соні також все краще ніж прекрасно у них скоро буде дитина в куми вони планують взяти Антона і Нелю,а що будуть подвійними кумами.
Всі інші також в тій чи іншій мірі влаштували своє життя.
Наостанок питання,наскільки тупо зустрічатися з хлопцем якому ти спалила машину?😋
КІНЕЦЬ!!
Остаточний
