Хвостик,саме так називався той короткий відрізок мого життя.Мені тоді було 16 і я хвостиком ходила за своїм сусідом.Дядьком він був неквапливим і забудькуватим проте історій знав безліч особливо містичних.
Одна з таких історій яку він мені розповів пов'язана з нашою дорогою,а саме з пішохідним переходом.Далі з його слів:
Було мені тоді 22 роки на вулиці білий день,а за рогом мій синьо зелений брат який вже встиг десь хильнути тож мені довелось йти забрати його додому.
До цілі мені лишалося недовго й недалеко, перейти порожню від авто і велосипедів дорогу по пішохідному переходу, повернути праворуч і підібрати це нещастя.Ось моя нога вже ступає на першу білу смужку,потім на другу як раптом чиясь рука хапає мене за рукав куртки і відкидає назад на обочину.У туж мить Буквально за сантиметр від пальців моїх ніг що лишилися на зебрі проїхала автівка Таврія темно синього кольору із якоюсь наліпкою на задньому склі.Автомобіль заносило. Звук гальм був такий оглушливий що мені довелось затулити вуха,а потім і очі заплющити бо невстигаю я кліпнути як Таврія врізається в дерево:
-Він знову напідпитку сів за кермо!-пролунав стурбований,пронизаниц болем і тугою голос.Я миттєво повернув голову у бік звуку і завмер поруч зі мною стояла дівчина моїх років вся в синцях у рваному закривавленому одязі,боса, але в одній шкарпетці. Її права рука на якій ледь ледь тримається шматок плоті підтримує округлий живіт.Я не встиг спитати що з нею сталося і чи потрібна їй допомога як з машини що все ще цілується зі стовбуром дерева виходить чоловік також увесь знівечений він повністю ігнорує мою присутність підходить до дівчини що з байдужістю і з тотальним спокоєм дивиться на нього,падає перед нею на коліна і починає плакати,кричати і благати пробачити його:
- Я давно тебе пробачила,-вона повторювала це знову і знову та він її не чув а за декілька хвилин він упав на землю і все скінчилось. І під скінчилось я маю на увазі що все зникло в нікуди просто на моїх очах.Ні дівчини ні чоловіка ні машини ні дерева,НІЧОГО.
Я озирнувся навколо і нікого не побачив вулиця так само як і дорога була порожня ані душі.Я оговтувався хвилин двадцять, ходив з боку в бік ніяк не наважуючись знову зробити крок на перехід аж раптом побачив своє спасіння, пенсіонера який ішов у мій бік. Мабуть я виглядав дуже красномовно бо лише глянувши на мене він запитав
-Ти уже бачив тутешню аварію? Точно бачив сьогодні ж той самий день! Ех шкода а я хотів цього року стати третім та нічого наступного року точно пощастить.
Я не міг допетрати що цей старий має на увазі у той момент я був спроможний лише на відкривання рота і його миттєве стуляння.
На моє німе питання він відповів так:
- Багато років тому на цьому місці сталася трагедія вночі чоловік в стані алкогольного сп'яніння збив молоду вагітну дівчину .Збив,а потім і сам у дерево в'їхав,але надиво він вижив зміг самостійно вибратись з автівки і пішов викликати копів.Схоже алкоголь не сильно йому мізки поплавив бо він зміг розгледіти ту кого вбив це була його найкраща подруга дівчина яка декілька днів тому запропонувала йому стати хрещеним батьком її ще ненародженої дитини.Подробиць я не знаю та люди кажуть що серце водія не витримало і він після сліз і істерики помер прямо поруч із збитою ним дівчиною. А те що ти щойно побачив це їхнє нагадування про себе.Щороку у день їхньої смерті вони показують трьом людям свою історію ,щоб вберегти їх від подібних помилок і нагадати наскільки важливе людське життя
(Перепрошую за помилки і відсутність ком)
