Поза живим організмом вірус практично безсилий: сонячне світло та кисень знищують його за лічені години. Але уявімо, що він отримав захищений «транспорт», який переносить його всюди й оберігає від згубного впливу довкілля. Наукові дослідження свідчать: мікропластик здатен адсорбувати до 98,6% вірусних частинок і зберігати їхню життєздатність до семи діб. Це означає, що будь-яка пластикова поверхня чи крапля води з мікрочастинками може стати носієм поширення інфекцій. І таким середовищем ми вже заповнили всю планету.
Мікро- та нанопластик руйнує імунітет
Дослідження Університетського медичного центру в Утрехті показало, що імунні клітини під впливом нанопластику відмирають утричі швидше.
Прискорена загибель цих клітин істотно підриває імунний захист, зменшуючи здатність організму протидіяти інфекціям, і водночас провокує поширення запальних процесів по всьому тілу.
Науковці з університету Чженчжоу та онкологічної лікарні провінції Хенань з’ясували, що нанопластик проникає навіть у кістковий мозок і тимус — ключові органи формування та дозрівання клітин крові й імунної системи.
Кістковий мозок виконує відразу дві ключові функції.
З одного боку, це центр кровотворення, де утворюються еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.
З іншого — стовбурові клітини кісткового мозку забезпечують відновлення кісткової, хрящової, м’язової й жирової тканин. Тому вплив нанопластику на ці клітини означає ураження самого фундаменту регенерації організму.
ВАЖЛИВО:
По-перше, порушується процес кровотворення: дефіцит еритроцитів може призводити до анемії, зменшення кількості лейкоцитів — до ослаблення імунного захисту, а нестача тромбоцитів підвищує ризик кровотеч.
По-друге, ураження клітин кісткової тканини робить кістки більш ламкими, збільшує ймовірність переломів і сповільнює процес їхнього загоєння.
Нанопластик не лише підриває роботу імунної системи, а й завдяки своєму електростатичному заряду формує сприятливе середовище для виживання та розмноження патогенних мікроорганізмів.
Дослідження Університету Іллінойсу засвідчило, що позитивно заряджені нанопластикові частинки посилюють фізіологічний стрес у кишкових бактерій, зокрема E. coli, роблячи їх агресивнішими. Вирішальним фактором є саме електростатичний заряд — він підвищує патогенність мікроорганізмів. Натомість нанопластик без електростатичного заряду не спричиняв стресових реакцій у бактерій і не збільшував їхню небезпеку для людини.
Експериментальні дані свідчать, що мікропластик, особливо полістирольний, може адсорбувати до 98,6 % вірусних частинок, подовжуючи їхнє існування поза організмом людини до семи діб. Віруси, які зазвичай гинуть під дією сонячного світла або кисню протягом кількох годин, на пластикових поверхнях зберігають життєздатність від двох до семи днів, накопичуючись на поручнях, пляшках, дверних ручках та інших предметах побуту.
Під час одного чхання інфікована людина може викинути в повітря до 200 мільйонів вірусних частинок. Вони здатні осідати на будь-яких пластикових поверхнях у приміщенні або зв’язуватися з частинками мікро- й нанопластику, що містяться в повітрі та воді.
Мікропластик перетворюється на «повітряно-водне таксі», яке переносить і поширює інфекції.
Потрапляючи в кров, заряджені частинки мікро- та нанопластику швидко вкриваються білками плазми, формуючи так звану «біокорону». Вона маскує ці частинки під власні елементи організму, роблячи їх практично невидимими для імунної системи.
Цю інформацію можна відкинути, назвавши її занадто складною або лякаючою. Але в такому разі людина залишається без захисту у війні, яка вже триває всередині її власних судин. Фільм «Nanoplastics. Threat to Life | ALLATRA Documentary» — не про страх. Він про інструмент. Про зброю, ім’я якій — усвідомлення.
Поширення цих знань — єдиний шлях змусити суспільство прокинутися. Після перегляду ваше завдання — не мовчати й не ховатися. Ваше завдання — стати носієм і передавачем цієї правди. Розпочніть з перегляду. https://www.youtube.com/watch?v=BVap0MdbCZg
