~ Людське життя – швидкоплинний танець Смерті. Вона вправно вигинає своє пагубне тіло, легкими порухами розтинаючи живі душі. Майстерний тан, що не скінчається вічність. Безсмертний білий танець. І кожного разу, коли Mors закінчує з кимось своє вбивче коло, світло гасне. Життя довершено – воно сягає краю ~
Після смерті я стану попелом, який розвіється над світом. Він помандрує планетою в пошуках щастя, бо я не змогла.
Мій прах побачить Тихий океан, зануриться в Хуанхе і потоне в примарній Амадоці. Його захопить Амазонка і Ріу-Негру – відвічне протистояння двох начал. Інь та Янь. Світло й темрява. Зледеніє в норвезьких фйордах. Відтане в Конго. Зміїста Янцзи омиє востаннє. Стікс віднесе його в засвіти.
Моя тлінь потрапить в Анди. Відчує подих крижаного вітру і задихнеться від браку кисню. Нещадний буревій закине її в Калахарі, виважить на найвище дерево і залишить там. Вона живитиметься бальзамом і смолою, збудує своє гніздо і згорить як Фенікс. Дощі струмитимуть її додолу. Вона просочиться в землю. У тому місці, десь у пралісах, виросте нове життя – птах відродиться.
Безкровний попіл моєї плоті віднайде мітичну Атлантиду й помолиться Посейдону. Благатиме прощення гріхів покійниці в стародавньому Партеноні. Взиватиме до Одіна й Тора. Загине від удару Мйольніра і відродиться як наг.
Тілесна зола торкнеться зірок. Нап’ється з Молочного Шляху, стане його продовженням – тим космічним порохом, з якого народиться нова зоря. І вона світитиме туди, де блукає самотня душа її минувшого втілення. Той астерик стане мішенню Стрільця, красою Кассіопеї, втраченим судном для Корми.
Мій прах спочує всі стихії. Він літатиме, поглинатиметься, тонутиме й горітиме. Житиме далі в кошмарах і сновидіннях тих, хто знав його творця. І згодом, через століття, коли гори зійдуть зі своїх терен, океани висохнуть дощенту, а ліси проваляться в тартарари, та мала зірниця згасне. Зникне останній спогад про моє існування, мої радощі й смутки, усмішки і сльози. Жити варто хоча б заради смерті – вічного безумного танцю. Умирати легше, коли знаєш ту правічну правду: усе циклічно, ми створені із тлінного і в тлінне ми повернемось. Після смерті кожен стане попелом.
